донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2013р. справа № 5006/17/83/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівКолядко Т.М. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.

за участю представників:

від позивача:Халіна А.О. за довір. № 14-351 від 16.03.2013р.

від відповідача:Богінська Т.М. за довір. № 500/01 від 21.10.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від03.12.2012р.

по справі№ 5006/17/83/2012 (суддя Шилова О.М.)

за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до відповідача:комунального комерційного підприємства "Маріупольтепломережа" м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 41 221 255,42грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Донецької області (суддя Шилова О.М.) рішенням від 03.12.2012р. частково задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») та стягнув з комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь Донецької області (далі - ККП «Маріупольтепломережа») борг у сумі 32 260 836,92грн., інфляційні витрати в сумі 118 423,44грн., 3% річних у сумі 689 046,10грн., пеню у сумі 1 020 638,90грн., штраф 7% у сумі 1 347 193,50грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 63 974,41грн. Судом зменшено розміри нарахованої пені до 1 020 638,90грн. та штрафу до 1 347 193,50грн. В решті позовних вимог (інфляційних витрат у сумі 259 186,34грн. та 3% річних у сумі 257,53грн.) судом відмовлено, з посиланням на безпідставність їх нарахування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2012р. по справі № 5006/17/83/2012 просить скасувати в частині відмови позовних вимог і зменшення розміру нарахованих сум пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу, а також перерахунку господарським судом розміру інфляційних та 3% річних та вважає його в цій частині необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2012р. по справі № 5006/17/83/2012 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні 10.04.2013р. заявлено клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме: інформації про розрахунки НАК «Нафтогаз України» з ВАТ «Газпром» за імпортний природний газ 2012-2013рр., акт № 1 від 04.03.2013р., копії: платіжного доручення № 3 від 21.01.2013р. про сплату 68432,54грн., постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 01.03.2013р., листа з ПАТ «ПУМБ» про арешт коштів ККП «Маріупольтепломережа».

Позивач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, доданих до апеляційної скарги, а саме звіт про фінансові результати за 2012р.

Апеляційна інстанція в порядку ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача та відповідача задовольнила та залучила зазначені документи до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ККП «Маріупольтепломережа» м. Маріуполь про стягнення 41 221 255,42грн., з яких: борг у сумі 32 260 836,92грн., інфляційні витрати у сумі 377 609,78грн., 3% річних у сумі 689 303,63грн., пеня у сумі 3 402 860,08грн. та штраф 7% у сумі 4 490 645,01грн., посилаючись на порушення відповідачем умов Договору № 14/2532/11 від 30.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та ККП «Маріупольтепломережа» (Покупець) був укладений договір № 14/2532/11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просрочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1. Договору).

Додатковими угодами № 1 від 30.09.2011р., № 2 від 11.10.2011р., № 3 від 31.01.2012р. сторони внесли зміни до Договору № 14/2532/11 від 30.09.2011р. щодо ціни за газ.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (арк. справи 10-15, 16-18 том 1).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору № 14/2532/11 від 30.09.2011р. позивач поставив відповідачу у жовтні 2011р. - січні 2012р. імпортований природний газ в обсязі 17 843,504тис.куб.м. на загальну суму 68 868 194,70грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., від 31.01.2012р. Зазначені акти підписані обома сторонами без будь-яких зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств (арк. справи 21-25 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, сплативши 36 607 357,78грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього склала 32 260 836,92грн. (арк. справи 29-30 том 1).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 32 260 836,92грн., оскільки останній не надав суду доказів щодо погашення цієї суми. Крім того, актом звірки розрахунків за період 01.10.2011р. - 10.10.2012р. відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем за Договором № 14/2532/11 від 30.09.2011р. (арк. справи 25-27 том 2).

Позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 377 609,78грн. за період з листопада 2011р. по липень 2012р. та 3% річних у сумі 689 303,63грн. за період з 15.11.2011р. по 10.08.2012р.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом невірно здійснено перерахунок розміру інфляційних та 3% річних є безпідставними, оскільки розрахунок позивача дійсно є арифметично невірним, а саме не враховано дефляцію за період з травня 2011р. по липень 2012р., а також допущено помилку при розрахунку 3% річних за періоди жовтень-грудень 2011р. та січень 2012р.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача інфляційних витрат в сумі 118 423,44грн. за період з листопада 2011р. по липень 2012р. та 3% річних у сумі 689 046,10грн. У стягненні решти інфляційних витрат та 3% річних судом обґрунтовано відмовлено.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3 402 860,08грн. та штраф 7% у сумі 4 490 645,01грн. за періоди з 15.11.2011р. по 10.08.2012р.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просрочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені склав - 3 402 129,66грн., оскільки розрахунок позивача є арифметично невірним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильного нарахування позивачем розміру штрафу 7% у сумі 4 490 645,01грн. за період жовтень 2011р. - січень 2012р. на прострочену понад тридцять днів оплату за поставлений природний газ.

Відповідачем заявлено клопотання № 519/01 від 10.10.2012р. про зменшення розміру штрафних санкцій на 80%, посилаючись на те, що ККП «Маріупольтепломережа» є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та бюджетним установам. Бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання у ІV кварталі 2011р. склала 39 933 739грн., у І кварталі 2012р. - 39 526 198,00грн, що разом складає 79 459 937грн. Дебіторська заборгованість населення перед ККП «Маріупольтепломережа» станом на 01.01.2012р. склала 65 599 400,00грн., станом на 01.10.2012р. - 51 872 300,00грн., а дебіторська заборгованість бюджетних організацій - 1 269 700,00грн. та 1 268 100,00грн. відповідно. Як наслідок, на все майно відповідача державною виконавчою службою накладено арешт, підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій в повному розмірі може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства (арк. справи 93-95 том 1, арк. справи 29-31, 34-35 том 2).

В матеріалах справи наявні докази вжиття відповідачем заходів, направлених на вирішення проблеми компенсації за рахунок бюджету різниці в тарифах на теплову енергію, а також докази постійного збільшення розміру збитків, які несе підприємство відповідача (арк. справи 77-78, 104-122 том 1; арк. справи 32-33, 37 том 2).

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір заявлених до стягнення сум пені (3 402 860,08грн.) та штрафу 7% (4 490 645,01грн.) є неспіврозмірно великим порівняно з розміром суми основного боргу (32 260 836,92грн.), а саме: розмір пені складає близько 1/9, а розмір штрафу - близько 1/7 від суми боргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, виходячи з оцінки ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, майнового стану сторін, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені до 1 020 638,90грн. та штраф 7% до 1 347 193,50грн.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем докази та посилання заявника апеляційної скарги на безпідставне зменшення розміру пені та штрафу, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують висновків господарського суду щодо надмірності розміру штрафних санкцій та недоведеності позивачем збитків від несвоєчасних розрахунків ККП "Маріупольтепломережа".

Крім того, колегія суддів враховує, що до відповідача застосована відповідальність за порушення грошового зобов'язання, та стягнуті відповідні суми інфляційних витрат та 3% річних.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2012р. по справі № 5006/17/83/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 03.12.2012р. по справі № 5006/17/83/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надрук.: 5 прим.: 1. позивачу, 1. відповідачу

1. у справу, 1. ДАГС , 1. г/с Дон. обл.