ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
09.04.13 р. Справа № 905/1439/13-г
Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Комунального підприємства «Макіївтепломережа», Донецька область, м. Макіївка
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Макіївка
про: стягнення заборгованості у сумі 4374,15 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: - Дрозд Т.А. - довіреність №14849 від 31.12.2012р.;
від відповідача: - не з`явився;
Позивач, Комунальне підприємство «Макіївтепломережа», Донецька область, м. Макіївка , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Макіївка про стягнення заборгованості у сумі 4374,15 грн., а саме 3986,27 основного боргу, пені у сум155,48 грн., штрафу у розмірі 211,11 грн., 3% річних у розмірі 12,74 грн., індексу інфляції у сумі 8,55 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 569 від 25.10.2009 р., додатки № 1, №4, №5 до договору № 569 від 25.10.2009 р., додаткову угоду від 01.10.2011 р. до договору № 569 від 25.10.2009 р., постанову №24 від 30.09.2011 р., рахунки № 569 від 31.10.2012 р., 28.11.2012 р., 31.12.2012 р., 30.01.2013 р., акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання теплової енергії від 31.10.2012 р., від 28.11.2012 р., 31.12.2012 р., акт на включення опалення від 17.10.2012 р., акти показань теплового лічильника, звод за договором № 569 за період з 10.2012 по 01.2013 р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, ухвали суду надсилались за адресою зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця НОМЕР_2, а саме: АДРЕСА_1.
В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
25.10.2009р. між Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (Енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 569 (надалі Договір) з додатковою угодою від 01.10.2011 р. до договору № 569 від 25.10.2009 р., відповідно до якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. За умов п. 10.1 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє п'ять років. Договір підписаний сторонам без заперечень.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно за додатками 1,2,3,4,5,6, до Договору (п. 2.1. Договору).
Між сторонами підписано акт розмежування балансової приналежності (додаток №5 до Договору), згідно з яким відповідачу ФОП ОСОБА_1 межею розподілу є запірна арматура в тепловому колодязі за адресою:АДРЕСА_2
Відповідно до п. 2.5. Теплопостачальна організація подає теплоносій споживачу з початку опалювального періоду в разі наявності акту про готовність систем теплопостачання споживача до опалювального періоду. Облік відпущеної теплової енергій здійснюється приладам обліку, встановленим на тепловому введені споживача у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п.3.2.5. Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за комерційними приладами обліку або розрахунковим способом.
Приписами п.6.1. Договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування м. Макіївки тарифів та на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №24 від 30.09.2011 р. КП «Макіївтепломережа» встановлені тарифи на теплову енергію, зокрема для потреб споживачів -881,84 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Згідно з п. 6.5., якщо Споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку. Він до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії відповідного місяця попереднього опалювального сезону з урахуванням діючого тарифу.
У випадку, коли комерційний прилад обліку ураховує витрати теплової енергії декількох Споживачів, витрати розподіляються між Споживачами пропорційно до їхньої опалювальної площі ( п. 6.6. Договору).
Згідно з додатками № 1 та № 4 до Договору визначено плановий обсяг витрат тепла на опалення та розподіл навантаження по тепловому лічильнику, встановленому в мікрорайоні Калінінський по відношенню до відповідача.
Факт надання опалення на об'єкті позивача «магазин» розташованому за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується актом на включення опалення від 17.10.2012 р., підписаного особисто відповідачем та актами показань теплового лічильника, належним чином засвідчені копії яких є в матеріалах справи (а.с. 20-24).
На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено теплову енергію по об`єкту відповідача, «магазин», загальний обсяг якої становить 3,768 Гкал на суму 3986,27 грн. з ПДВ згідно до діючого тарифу.
На оплату наданих послуг з постачання теплової енергії, відповідачу виставлені рахунки № 569 від 31.10.2012 р., 28.11.2012 р., 31.12.2012 р., 30.01.2013 р., на загальну суму 3986,27 грн. Зазначені рахунки направлені на адресу відповідача згідно до наявної у матеріалах справи копії реєстру поштових направлень (а.с. 32).
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, за період з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем складає 3986,27 грн.
На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів погашення існуючого боргу в сумі 3986,27 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 12,74 грн., індексу інфляції у сумі 8,55 грн. згідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за період з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 12,74 грн.
Заявлені до стягнення розміри 3% річних суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
Що стосується заявленого до стягнення індексу інфляції у сумі 8,55 грн. за період з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. суд зазначає наступне.
Позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997).
Зокрема, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
Зважаючи на вищенаведене, до суми заборгованості повинні застосовуватись індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень 2013 р. Індекс інфляції за жовтень 2012 р. складає 100%, листопад 2012 р. - 99,9%, тобто при розрахунку інфляційних втрат позивач не вірно визначено індекси інфляції та не враховано дефляцію у листопаді 2012 р., що потягло за собою помилку в відповідних нарахуваннях.
Таким чином, розмір індексу інфляції, належний до стягнення з відповідача за період з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. складає 4,44 грн.
В частині стягнення індексу інфляції в сумі 4,11 грн. відмовити за неточністю підрахунку.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені відповідно до п. 7.2.3. Договору за період з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. у сумі 155,48 грн., штрафу у розмірі 211,11 грн.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущене прострочення виконання за кожен день, а за прострочення понад 30 діб додатково відшкодовується штраф у розмірі 7% визначеної вартості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію зі спірних правовідносин викладено в постановах Верхового Суду України № 20/246-08 (№ 3-88гс11) від 09.04.2012; № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.
Заявлені до стягнення розміри пені у сумі 155,48 грн., штрафу у розмірі 211,11 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 549, 625, 627, 655, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Макіївтепломережа», Донецька область, м. Макіївка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Макіївка про заборгованості у сумі 4374,15 грн., а саме 3986,27 основного боргу, пені у сумі 155,48 грн., штрафу у розмірі 211,11 грн., 3% річних у розмірі 12,74 грн., індексу інфляції у сумі 8,55 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в банках відсутні) на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул.Лебедева, 72 А, код ЄДРПОУ 31534547, МФО 300346, р/р 26005011453801 ПАО «Альфа Банк» м. Київ) заборгованість у розмірі 3986,27 основного боргу, пені у сумі 155,48 грн., штрафу у розмірі 211,11 грн., 3% річних у розмірі 12,74 грн., індексу інфляції у сумі 4,44 грн. судовий збір у розмірі 1718,88 грн.
В вимогах в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 4,11 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Бойко І.А.