Справа № 2-276/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2008 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, в складі:

головуючого судді Заборовського B.C. при секретарі Сочка О.Я.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Закарпатське регіональне управління» та Мукачівського відділення № 09 про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Закарпатське регіональне управління» та Мукачівського відділення № 09 про зобов»язання відповідача списати з валютного рахунку відкритого на ім"я ОСОБА_1 існуючу заборгованість за кредитним договором № SAMDN20000004873141 від 13.12.2005 р, яка обліковується на картковому рахунку №4149 6053 2344 1022 та відшкодування моральної шкоди в розмірі двісті тисяч грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що в квітні 2007 року невідомі особи викрали від нього, серед інших документів, дві пластикові картки ПриватБанку VISA(одна зарплатна гривнева, друга - валютна (доларова) кредитна (універсальна) . Він відразу зателефонував на номер «гарячої» лінії банку із проханням їх заблокувати. Але по його дзвінку було заблоковано лише гривневу картку, а доларову - ні. В результаті цього, невідомі особи-зловмисники отримали з його валютного рахунку 1485 дол. США, в банкоматі „Промінвестбанку" № ATM 00302, що не має системи відеоспостереження.

Позивач письмово звертався до структурного підрозділу відповідача - філії „Закарпатське регіональне управління" Приват Банку з проханням пояснити причини незаблокування валютної картки та неодноразово відвідував Мукачівське відділення № 09 з метою вирішення ситуації що склалася, однак, всі ці його дії виявилися безрезультатними, відповіді на своє звернення він не отримав, вирішення питання також. Натомість на його ім"я вислали лист-попередження про сплату заборгованості по незаблокованій картці з погрозою звернення стягнення на майно.

Вважає, що дії відповідача суперечать вимогам законодавства України, що регулює обіг платіжних карток, нормам Законів України „Про захист прав споживачів" та „Про звернення громадян".

Позивач стверджує, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 200 000 грн.

В судове засідання, призначене на 13 лютого 2008 року з"явився позивач, ОСОБА_1, представник позивача згідно його усної заяви ОСОБА_2 та представник відповідача ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задоволити, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав. Подав до суду письмові заперечення (з доповненнями) в яких, зокрема, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є неправомірними, безпідставними та такими що не підлягають до задоволення. Стверджує, що позивач в телефонній розмові про заблокування карток не просив заблокувати валютну картку, що підтверджується аудіозаписом телефонної розмови, крім того, позивач порушив Правила користування платіжною карткою не знищивши ПІН-конверт.

Поряд з цим, представник відповідача в письмовому запереченні зазначає, що відповідно до цивільно-процесуального кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами -

2

можуть бути виключно юридичні особи, а отже у судів немає правових підстав для розгляду позовів, в яких стороною є не юридична особа.

Відповідно до установчих документів Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" його структурні підрозділи - філії, представництва, включаючи філію - Закарпатське РУ Приватбанку не мають статусу юридичної особи, і, отже, не можуть бути відповідачами у справах.

Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.1996 р. із змінами і доповненнями, на зобов'язання, які виникають із угод (договорів) не поширюється дія Цивільного кодексу щодо відшкодування моральної шкоди. А, враховуючи ту обставину, що спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням умов договору № 027 про розрахунково-касове обслуговування організації з видачі заробітної плати з використанням платіжних карток від 22.11.2006 року, моральна шкода взагалі не відшкодовується, а повинні бути відшкодовані лише завдані збитки та неустойка.

Також представник відповідача зазначив, що на його думку, в позовній заяві позивач не обгрунтував належним чином наявність та розмір заподіяної йому моральної шкоди.

В доповненні до заперечення проти позову представник відповідача вказує, що позивач мав в Приватбанку три відкриті пластикові платіжні картки, серед яких одна зарплатна, а дві кредитні (гривнева та доларова). В своїй розмові із оператором банку позивач просив заблокувати лише дві картки, а про доларову не згадував, тому вона й не була заблокована.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

В процесі судового розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наявних в справі письмових доказів позивач, ОСОБА_1, на момент вчинення крадіжки, 29.04.2007 р. мав у користуванні дві картки Приватбанку - одну зарплатну (гривневу) № 4149605323446369 (з лімітом 1500 грн), а другу кредитну (універсальну) доларову №4149 6053 2344 1022.

29.04.2007 року невідомі особи, шляхом вибиття бокового скла проникли до автомобіля, що знаходився у володінні позивача та викрали його особисте майно в т.ч. й вищезазначені платіжні картки. Позивач зателефонував до відповідної служби банку та повідомив про викрадення карток з проханням заблокувати їх. 03.05.2007 року, позивач письмово звернувся в Мукачівське відділення банку № 9 із проханням перевипустити вкрадені картки, для забезпечення можливості подальшого користування рахунками. Однак, по його дзвінку було заблоковано лише зарплатну картку, а валютну № 4149605323441022 - ні. В результаті цього, невідомі особи-зловмисники отримали з його валютного рахунку 1485 доларів США, в банкоматі „Промінвестбанку".

10.05.2007 р. позивач звернувся із письмовою заявою до Закарпатського регіонального управління ЗАТ КБ «Приватбанк» (вх. № 1284) в якій виклав вищезазначені обставини та прохання розібратися із причиною незаблокування валютної картки.

Всупереч вимогам ст. ст. 15, 16, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» заява позивача структурним підрозділом відповідача не розглядалася, відповіді на неї не надавалось. Питання, порушені у зверненні залишилися не вирішені.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Згідно статті 15 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору.

Емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

Порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими на виконання вимог законів України.

3

Відповідно до п. 3.15 Постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. (далі -

Постанова) за N 543/10823, держатель платіжної картки зобов'язаний використовувати її відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це права або повноважень, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Клієнт несе передбачену договором відповідальність за виконання грошових зобов'язань за операціями, що здійснені з використанням платіжної картки, до часу отримання емітентом заяви клієнта або держателя платіжної картки про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і встановлення платіжної картки в стоп-лист. У разі отримання такої заяви емітент має ідентифікувати клієнта (держателя платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення на умовах та згідно з процедурами, передбаченими договором. Порядок і строки подання заяви та встановлення картки в стоп-лист і її вилучення з нього встановлюються правилами платіжної системи та обумовлюються в договорі.

У разі втрати платіжної картки або її незаконного використання іншими особами клієнт чи її держатель має негайно повідомити про це емітента. В іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення, якщо інше не передбачено договором.

Пункт 3.16. Постанови: «Емітент зобов'язаний тимчасово призупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки, а також вжити заходів з її вилучення та/або блокування (її реквізитів) у разі отримання заяви безпосередньо від клієнта або держателя платіжної картки про її втрату.

Емітент має право прийняти рішення про тимчасове призупинення здійснення операцій з використанням певної платіжної картки, а також про вилучення платіжної картки за наявності обставин, що можуть свідчити про неправомірне використання платіжної картки або її реквізитів, користування платіжною карткою не уповноваженою на це особою, в інших випадках, установлених договором. »

Згідно п. 6.8 Додатку № 5 Правила користування платіжною карткою від 15.06.2005 р. до договору банківського рахунка № 72АА від 15.06.2005 р (далі - Додаток), укладеного між ТзОВ «Часторгбуд» (організацією де працює позивач) та ЗАТ КБ «Приватбанк» клієнт несе повну фінансову відповідальність за всі операції здійснені з Картками, прив»язаними до його карткового рахунку, до моменту усної заяви про втрату картки за зазначеними в п. 6.11. телефонами, а також за всі подальші операції, що не супроводжувалися авторизацією, якщо картка не поставлена в СТОП-ли ст.

Відповідно до п. 6.9 Додатку для карток типу VISA Business Electron, Cirrus Maestro, Blitz Business Card Клієнт несе повну фінансову відповідальність за всі операції здійснені з Картками, прив»язаними до його карткового рахунку, до моменту усної заяви про втрату картки за зазначеними в п. 6.11. телефонами.

Пункт 6.11. Додатку передбачає, що у разі виявлення втрати картки та/або ПІНа або отримання відомостей про їх незаконне використання, або якщо з будь-яких причин картка не була повернена її Держателю банкоматом, при виявленні Картки, раніше заявленої як втраченої або такої, що незаконно використовується, Держатель Картки повинен негайно повідомити про це в Банк та повернути знайдену або блокувати картку, що використовується. У випадку виникнення у Держателя картки проблемних ситуацій йому слід негайно звернутися до Банку за цілодобовими контактними телефонами.

ст. 526 ЦК України вказує, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

На підставі цього, суд констатує ту обставину, що з моменту здійснення позивачем дзвінка з повідомленням про втрату картки на вказаний в договорі номер телефону, відповідальність за подальші операції на рахунках він не ніс. Підтвердженням виконання позивачем умов вищезазначеного договору є блокування банком після дзвінка зарплатної картки.

Щодо позиції представника відповідача, то вона не спростовує доводів позивача, виходячи із наступного.

Доказів того, що позивач мав на момент крадіжки у користуванні три платіжні картки Приватбанку представником відповідача не подано, в судовому засіданні не здобуто. Натомість встановлено належними засобами доказування наявність в нього двох карток Приватбанку - одної зарплатної (гривневої), а другої кредитної (універсальної) доларової.

Згідно наданих письмових заперечень на позов представник відповідача підтвердив той факт, що в розмові із оператором банку позивач просив заблокувати дві платіжні картки.

4

Поряд з цим, відповідачем не надано доказів того, що позивач не знищив ПІН-конверт та зберігав його разом із картками.

Але, виходячи із змісту вищеперерахованих нормативно-правових актів (Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», , Постановою Правління Національного банку України від 19 квітня 2005 року N137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 травня 2005 р. за N543/10823) навіть такі дії позивача не звільняли б банк від відповідальності за незаблокування карток після телефонного повідомлення про їх викрадення.

Твердження представника відповідача, що відповідно до цивільно-процесуального кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути виключно юридичні особи, а отже у судів немає правових підстав для розгляду позовів, в яких стороною є не юридична особа спростовується нормами ч. 2 статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В даному випадку, відповідачем по справі є юридична особа - Закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк". В той же час, частина обставин спору (нерозгляд звернення позивача, надсилання йому письмових повідомлень про заборгованість) виникла в результаті діяльності структурних підрозділів Приватбанку - філії „Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ „Приватбанк" та Мукачівського відділення № 09.

Також не заслуговують на увагу доводи представника позивача в частині що неправомірності та необґрунтованості відшкодування моральної шкоди.

Так, його посилання на роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/95 від 29.02.1996 р. із змінами і доповненнями не можуть бути взяті до уваги, оскільки, такі роз'яснення не мають нормативного характеру.

Щодо твердження представника відповідача про порушення позивачем норм статті 137 ЦПК України, яке полягає в тому, що в позові не вказано в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю банку вона заподіяна і т.п. то таке посилання представника відповідача є взагалі незрозумілим, так як статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України регулюється питання витребування доказів.

Натомість згідно з Законом України „Про захист прав споживачів" споживачем є громадянин, фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. У відповідності до цього ж Закону продукцією визнається будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. В даному випадку Позивач користувався продукцією (послугами) ЗАТ КБ «Приватбанк», тому він є споживачем.

Згідно статті 24 Закону України „Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, в у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Тому, враховуючи ту обставину, що законні права позивача, як споживача, були порушені неправомірними діями Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" та його структурними підрозділами - філією „Закарпатське регіональне управління ЗАТ КБ „Приватбанк" та

5

Мукачівським відділенням № 09, куди позивач письмово та усно неодноразово звертався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є підставними.

Щодо розміру відшкодування, то, враховуючи моральні страждання позивача, спричинені його численними візитами до банківських установ відповідача, надсилання йому листів з погрозами щодо звернення стягнення на майно, нерозгляд звернення, неможливість довести свою правоту, що завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації, суд оцінює заподіяну позивачеві моральну шкоду в 100 000 (Сто тисяч) гривень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 16, 23, 526, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 24 Закону України „Про захист прав споживачів", статтями 208, 209 213-216 ЦПК України,

РІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково

1.                          Зобов"язати Закрите акціонерне товариство „Комерційний банк «ПриватБанк»" в особі філії Закарпатське регіональне управління та Мукачівського відділення № 09 списати з валютного карткового рахунку, відкритого на ім"я ОСОБА_1 всю існуючу заборгованість яка обліковується на картковому рахунку № 4149 6053 2344 1022 (за кредитним договором № SAMDN20000004873141 від 13.12.2005 р.)

2.                          Стягнути із Закритого акціонерного товариства „Комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії Закарпатське регіональне управління та Мукачівське відділення № 09 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 (Сто тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області протягом 10 календарних днів з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області протягом 20 днів від дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення.