04.04.2013

Справа № 2-58/11 2/335/12/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Калюжної В.В., при секретарі: Марусій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія -17», ТОВ «ЗМБТІ» про визнання недійсним договору № 64 від 17.05.2007 року купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення № 85 підвалу (літера А-5), за адресою: АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Управління у справах приватизації Запорізької міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 17.05.2007 року № 64 та про витребування майна з незаконного володіння.

Ухвалою суду від 15.03.2013 року прийнято часткову відмову позивачів від позовних вимог та продовжено розгляд справи за позовними вимогами Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 64 від 17.05.2007 року. В іншій частині провадження по справі закрито (а.с.232).

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. 06.12.2006 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 40 «Про затвердження переліку обґєктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації». В додатку до вказаного рішення визначено перелік об'єктів, що підлягають приватизації. До пункту 23 переліку включено приміщення «літера А-5» підвалу № 85 загальною площею 48,96 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. 17.07.2007 року між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вищевказаного приміщення. Позивач вважає зазначений договір недійсним у зв'язку з тим, що при його укладенні були порушені вимоги ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якими допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні, тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирного буднику є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. У позові зазначено, що Позивач, як власник приватизованої квартири у будинку АДРЕСА_1, є співвласником підвального приміщення, яке є предметом договору купівлі продажу і є допоміжним.

Посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, Прокурор в інтересах ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні представник прокуратури м. Запоріжжя підтримав позовні вимоги, наполягаючи на обставинах та підставах, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі. Прокурор посилається на те, що спірне приміщення є допоміжним, не може бути окремим об'єктом цивільно-правових угод.

Представник третьої особи ОСББ «Гармонія - 17» у судовому засіданні підтримала позов, просить позовні вимоги задовольнити. Представник вважає, що Договір від 17.05.2007 року № 64 суперечить вимогам діючого законодавства; спірне приміщення є допоміжним, оскільки по підвалу проходять комунікації, призначені для обслуговування будинку вцілому, тому воно є співвласністю власників приватизованих квартир. Крім того, зазначила, що рішенням суду від 28.11.2012 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 195\37 від 25.05.2006 року «Про оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості» в частині п. 30 Додатку до рішення, яким включено спірне приміщення, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 720474, видане 08.06.2006 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради на спірне нежитлове приміщення. Посилаючись також і на зазначені обставини представник третьої особи просить визнати недійсним договір купівлі-продажу.

Представник відповідача Управління у справах приватизації Запорізької міської ради у судовому засіданні заперечує проти позову у повному обсязі, зазначивши, що спірне підвальне приміщення не являється допоміжним, і при укладенні Договору купівлі-продажу були дотримані вимоги закону, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, на підставах, викладених у письмових запереченнях на позов. Представник пояснив суду, що приміщення, яке займає ОСОБА_3 не являється допоміжним, відповідно до договору № 64 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 17.05.2007 року, у власність ОСОБА_3 перейшли кімнати та туалетна кімната. Згідно даного договору не відчужувались допоміжні приміщення, сараї комори та ін. Спірне приміщення не призначене для задоволення побутових потреб мешканців житлового будинку та не використовується для забезпечення експлуатації будинку.

Представник третьої особи ТОВ «ЗМБТІ» до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Згідно інформації ОП ЗМБТІ, право власності на будинок в цілому за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано за Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №346 від 22.07.1999 року.

Відповідно до акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 09.02.2000 року, комісія встановила, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має вбудовані нежитлові приміщення (оренда становить 1919, 46 кв.м.) ( а.с.66 ).

06.12.2006 року Запорізькою міською радою прийнято рішення №40 «Про затвердження переліку обґєктів комунальної власності м.Запоріжжя, що підлягають приватизації». В додатку до вказаного рішення визначено перелік об'єктів нерухомості, котрі підлягають приватизації. До пункту 23 додатку до рішення в переліку включено приміщення (літера А-5) підвалу №85 за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 48,96 кв.м. (а.с.3).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2012 року, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.02.2013 року, відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 40 від 06.12.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що укладенням оспорюваного Договору були порушені її права, як співвласника допоміжних приміщень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником 1\2 частни квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва № 971 про право власності, виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської Ради 02.08.2005 року (а.с. 23).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» під приватизацією розуміється відчуження квартир, кімнат в квартирах та віднесених до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. п.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього ж Закону, власники квартир багатоквартирних будинків являються співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачам безкоштовно і окремо приватизації не підлягають.

Аналогічна норма міститься також у ч. 2 ст. 382 ЦК України, якою передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування. Опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4- 30/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Так, у відповідності до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України №7 від 15.05.2005 року та ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Аналогічне визначення поняття «нежиле приміщення» наведено у ДБН В.2.2-15- 2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», які затверджені наказом Державного комітету з будівництва та архітектури №80 від 18.05.2005 року.

Таким чином, допоміжне приміщення згідно з зазначеними нормами повинно одночасно відповідати одразу двом критеріям: використовуватись для забезпечення експлуатації житлового будинку, тобто в ньому повинно бути розташоване певне технічне обладнання (електрощитова, котельня, водомірний вузол, бойлерна тощо) та бути призначеним для побутового обслуговування мешканців цього будинку (наявність комор, кладовок для зберігання побутових речей).

Визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення критерію встановленому Законом (тобто цільове призначення цих приміщень - забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку), а не включення таких приміщень до переліку, оскільки в даному переліку зазначені такі приміщення, які не в будь-якому випадку є допоміжними приміщеннями будинку.

Знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних поверхах не може являтися безумовною підставою для віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

Як вбачається з висновків експертного будівельного - технічного дослідження № 1185 від 13.01.2010 року, в рамках якого проводилось обстеження технічного стану нежитлового підвального приміщення №85 літ.А5 по АДРЕСА_1, частина нежитлового приміщення № 85 підвалу літ. А-5 житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 47,0 кв.м., не являється приміщенням технічним або підсобним для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його мешканців, а являється нежитловим приміщенням з самостійним цивільно-правовим статусом. (а.с.209-210).

Як вбачається із додатку №3 до експертизи - листа Управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради від 20.07.2009 року №7/3/275 спірне приміщення від моменту введення будинку в експлуатацію у 1956 році було об'єктом цивільної оборони; співвласністю мешканців будинку АДРЕСА_1, вказане приміщення не було, під класифікацію допоміжного приміщення будинку не підпадало. (а.с.223)

Наявність мереж водо- та теплопостачання у спірному приміщенні не є підставою для віднесення його до допоміжних, так само як наявність у кожній квартирі будинку труб не є підставою для віднесення квартири до допоміжних приміщень, хоча будинок має єдину централізовану систему тепло- та водопостачання.

В обґрунтування позову Позивач також посилається на письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7, копії яких додані до позову. Однак з пояснень ОСОБА_8 (а.с.10) вбачається, що у приміщенні № 85 по АДРЕСА_1, яке на даний час належить ОСОБА_3 станом на 1957 рік було газосховище, вмивальня. Таким чином, відсутні підстави для прийняття зазначених пояснень в якості доказів.

Також суд вважає необґрунтованими посилання прокурора та Третьої особи у судовому засіданні на судове рішення від 28.11.2012 року, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 195 \37 від 25.05.2006 року та свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ № 720474, виданого 08.06.2006 року, оскільки судом розглядалась справа щодо приміщення № 85 площею 150,5 кв. м., а в даній справі розглядається спір щодо приміщення частини підвалу площею 47 кв.м. і при розгляді справи суд не взяв до уваги висновки експертного дослідження від 13.01.2010 року, оскільки дійшов висновку , що вони стосуються спірної частини підвалу площею 47 кв.м., в той час як площа спірного приміщення становить 150,5 кв.

З тексту Договору № 64 від 17.05.2007 року вбачається, що предметом Договору є передача права власності на комунальне майно м.Запоріжжя шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 року № 40. Об'єктом приватизації є нежитлове приміщення № 85 підвалу (літ А-5), загальною площею за внутрішніми замірами 47,0 кв.м. у складі кімнати № 2 загальною площею 34,5 кв.м.; туалетної кімнати № 3 площею 4,6 кв.м. та кімнати № 4, площею 7,9 кв.м., що складає 31\100 частин приміщення підвалу.

Таким чином, за даним Договором не було приватизовано шляхом викупу приміщення, котрі відносяться до складу допоміжних та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

На час укладення спірного Договору купівлі-продажу № 64 від 17.05.2007 року та на час розгляду справи Рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 року № 40 є чинним та не скасованим, отже Договір був укладений на законних підставах, відповідає вимогам ст., 203 ЦК України.

Згідно з п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність місцевих рад.

Таким чином, будь-які дії органів місцевого самоврядування з нежитловими приміщеннями, які знаходяться у комунальній власності територіальних громад, не потребують згоди співвласників багатоквартирного будинку. Рішення органів місцевого самоврядування щодо здачі в оренду або продажі нежилих приміщень не обмежує прав громадян - власників квартир на їх власність.

При розгляді справи встановлено, що спірне приміщення тривалий час використовувалось як об'єкт цивільної оборони, а пізніше підприємствами на умовах оренди (а.с. 177-180). Жодних доказів того, що мешканці використовували це приміщення для побутового обслуговування мешканців будинку суду не надано.

Таким чином, спірне приміщення використовувалось на підставі договорів оренди, що, у відповідності до положень ч.3 ст. 4 ЖК України та аб.3 ч.9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є підставою для віднесення спірного приміщення до нежитлового із самостійним правовим статусом.

Спірне приміщення є самостійним, таким, яке і раніше передавалося в оренду, знаходження орендарів в цьому приміщенні не оспорювалось ані позивачами, ані іншими мешканцями будинку, не створювало перешкод для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку.

З наявних у справі матеріалів неможливо дійти висновку та переконливо стверджувати, що в приміщенні розташовувались сараї та кладові чи інші допоміжні приміщення. В наданих позивачем копіях технічних документів відсутні будь-які пояснення з приводу призначення спірного приміщення.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене та на підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що спірне нежитлове приміщення не відноситься до допоміжних приміщень, а є об'єктом нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_3 на законних підставах, та не являється об'єктом, на який у співвласників будинку виникає право власності; договір № 64 від 17.05.2007 року укладений на підставі Рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 року № 40 та не суперечить вимогам закону.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову, поданого в інтересах ОСОБА_5 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 до Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія -17», ТОВ «ЗМБТІ» про визнання недійсним договору № 64 від 17.05.2007 року купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності - нежитлового приміщення № 85 підвалу (літера А-5), площею 47 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В.Калюжна