Справа № 2208/9501/12
Провадження № 1-кп/676/4/13
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2013року м.Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Черепахіна В.О.
з участю секретаря Мостової Н.С.
сторін кримінального провадження:
прокурорів Скринника М.В., Січка С.О.
потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1
обвинувачених - цивільних відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам'янець-Подільському кримінальне провадження №12012240160000006 по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, суд-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 16 вересня 2012року близько 21год. в с.Вільховець Кам'янець-Подільського району навпроти господарства АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, переслідуючи мету умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, умисно наніс останньому удари руками та ногами в область обличчя та тулубу, спричинивши ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді чотирьох травматичних розривів брижі тонкої кишки, п'яти крововиливів в брижу тонкої кишки, двох синяків в області черевної стінки зліва в лівому фланку, в навколопупковій області зліва, від яких ОСОБА_6 помер на місці події, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді травматичних переломів перших зубів на нижній щелепі та забійної рани в області нижньої губи та легкі тілесні ушкодження у вигляді синяка в лобній області зліва з розповсюдженням на ліву брову на верхнє та нижнє повіки лівого ока, на виличну область зліва, вітки нижньої щелепи зліва з наявністю на фоні синця чотирьох садин подовгастої та невизначеної форми в лобній області ліворуч, чотирьох синяків в області спинки носу, в області виличної ділянки справа, на рівні тіла нижньої щелепи справа, двох синяків на зовнішній поверхні правого плеча в середній та нижній третинах.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково і суду показав, що 16 вересня 2012року близько 21год. разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_3, після спільного розпивання спиртних напоїв, сиділи на лавці біля господарства ОСОБА_8 в с.Вільховець Кам'янець-Подільського району. В цей час повз них по вулиці проходили ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 ОСОБА_6 покликав його до себе та наказав знайти йому цигарку, на що ОСОБА_2 відмовився. Тоді ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в грудну клітку та при цьому пошкодив навушники ОСОБА_3, які знаходилися в нього на грудях. Він у відповідь наніс ОСОБА_6 один удар кулаком в обличчя. Після цього ОСОБА_6 почав підходити до нього. А тому він штовхнув його обома руками в грудну клітку, в результаті чого ОСОБА_6 впав на землю, а коли хотів підвестися на ноги, то він (ОСОБА_2) наніс йому удар ногою в обличчя, від якого ОСОБА_6 впав на спину, а тоді наніс ще три-чотири удари ногою по голові. Після цього підійшов ОСОБА_7 та без будь-яких пояснень наніс ОСОБА_6, який продовжував лежати на спині, 5-6 ударів ногою в область ребер. В цей час підійшов ОСОБА_3, якому він повідомив про пошкодження ОСОБА_6 навушників. Через що ОСОБА_3 розізлився та наніс один удар ногою ОСОБА_6 в область сідниць. Після цього він пішов за собакою, а коли повернувся, то ОСОБА_3 вже ніс воду. Тоді ОСОБА_3 разом із ОСОБА_7 помили ОСОБА_6 Після цього до них підійшли ОСОБА_10 разом із ОСОБА_9, яким вони сказали забрати ОСОБА_6, та розійшлися - ОСОБА_7 пішов додому, а він із ОСОБА_3 пішли вигулювати собаку. ОСОБА_6 залишився із ОСОБА_10 та був при свідомості. Будь-яких інших ударів ОСОБА_6, окрім ударів в голову, не наносив. Тілесні ушкодження, які у нього виявлені на руках, спричинив собі тоді, коли наносив ОСОБА_6 удар кулаком в обличчя. Явку з повинною писав під фізичним тиском працівників міліції. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 визнав повністю.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав і суду показав, що 16 вересня 2012року близько 21год. разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_2, після спільного розпивання спиртних напоїв, знаходилися біля господарства ОСОБА_8 в с.Вільховець Кам'янець-Подільського району. Він на деякий час зайшов на територію господарства ОСОБА_8, а коли повернувся, то ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вже стояли біля ОСОБА_6, який лежав на землі неподалік від господарства ОСОБА_8. ОСОБА_9 біля них не було. ОСОБА_2 повідомив йому, що ОСОБА_6 пошкодив його навушники. Тоді він розізлився та наніс ОСОБА_6 декілька ударів (2-3рази) ногою в область сідниць і почав шукати навушники. Тоді побачив, що в ОСОБА_6 розбите обличчя, пішов до ОСОБА_8 набрав води, а ОСОБА_7 помив ОСОБА_6 В цей час до них підійшли ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яким вони сказали забрати ОСОБА_6 Після цього у нього із ОСОБА_9 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_12 його штовхнув, а він у відповідь йому наніс один удар долонею руки по затилку. Тоді ОСОБА_10 забрав у ОСОБА_6 гроші. Після цього вони залишили ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Будь-яких інших ударів ОСОБА_6, окрім 2-3 ударів ногою в область сідниць, не наносив. При ньому ОСОБА_2 та ОСОБА_13 ударів ОСОБА_6 не наносили. Тілесні ушкодження, які у нього виявлені, йому спричинили працівники міліції, коли примушували писати явку з повинною. Явку з повинною писав під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, а тому дані, зазначеній в протоколі явки з повинною не відповідають дійсності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 не визнав.
Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_2 винності в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього, не визнав, суд, дослідивши матеріали справи, допитавши потерпілу та свідків, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю доказана стороною обвинувачення в судовому засіданні.
Так, із показань в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що 16.09.2012року близько 19год. 45хв. її син ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_10 і не повернувся. А близько 23години прийшли ОСОБА_14 та ОСОБА_8 та повідомили, що виявили вбитого ОСОБА_6. Коли вони прийшли до місця виявлення сина, то він вже був без ознак життя з численними тілесними ушкодженнями в області голови. Злочином їй заподіяна майнова шкода, яка складається з витрат на поховання на загальну суму 11870грн., з яких 1200грн. вартість костюма, 120грн. - сорочки, 350грн. - туфлі, 1000грн. - труни, 200грн. - катафалки та 4000грн. - поминальних днів, а також 5000грн. спорудження надгробного пам'ятника, та моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 100000грн. А тому просила стягнути з обвинувачених на її користь 11870грн. на відшкодування майнової шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що 16 вересня 2012року близько 20год. 15хв. йшов від домоволодіння ОСОБА_8 додому та почув неподалік нецензурну лайку. Коли підійшов, то побачив ОСОБА_6, який лежав на землі, а біля нього стояв ОСОБА_2 та наносив ОСОБА_6 удари ногами в область голови та грудної клітки. Він запитав ОСОБА_2, що він робить. Тоді ОСОБА_2 припинив бити ОСОБА_6 В цей час в нього зателефонував мобільний телефон і він відійшов в сторону та говорив по телефону. Коли через 5-8хв. повернувся, то біля ОСОБА_6 з ОСОБА_2 вже стояв ОСОБА_3 Не бачив щоб ОСОБА_3 наносив ОСОБА_6 будь-які удари і про це йому нічого не відомо. Він також не наносив ОСОБА_6 ударів. Пізніше ОСОБА_3 приніс воду і він з ним помили ОСОБА_6 Також свідок підтвердив ту обставину, що цього дня близько 18год. вживав разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спиртні напої. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виник через те, що ОСОБА_6 чіплявся до ОСОБА_2 за цигарки та при цьому наніс останньому удар. ОСОБА_9 того дня не бачив.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що того дня о 18год. на лавці біля її домоволодіння разом із ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_14 пили каву. Випивши каву, вона із ОСОБА_16 пішли в будинок, а хлопці залишилися на лавці. Близько 20год. ОСОБА_16 пішла додому, вона допомогла матері ОСОБА_17 загнати на подвір'я худобу, забрала у хлопців чашки та разом із ОСОБА_14 пішли на кухню рахувати зібрані ними на св'ято села гроші, а ОСОБА_2 з ОСОБА_3 пішли додому. Близько 20год 30хв., коли вона разом із ОСОБА_14 та матір'ю знаходились на кухні, до них зайшов ОСОБА_13, запитав чи порахували вони гроші та відразу ж пішов. До цього ОСОБА_13 не бачила. Потім, приблизно о 21год. 30хв., прийшов ОСОБА_3 та набрав у пластикову пляшку води. Для чого ОСОБА_3 потрібна була вода він не повідомляв. Близько 23 години ОСОБА_14 пішов додому, а через декілька хвилини повернувся та повідомив, що виявив біля їх домоволодіння побитого та без ознак життя ОСОБА_6 Після цього ОСОБА_14 разом із її матір'ю пішли повідомити про виявлення ОСОБА_6 матір останнього.
Аналогічні показання дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_17
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що того дня з 18години він разом із ОСОБА_18 та її співмешканцем ОСОБА_9 на зупинці біля його домоволодіння розпивали спиртні напої. Пізніше, близько 20год., до них прийшов ОСОБА_6, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та якому він дав 200грн. щоб купити цигарки. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_9 пішли купляти цигарки, однак через 15хв. ОСОБА_9 повернувся з розсіченою бровою, та повідомив, що коли вони йшли, то до них підійшло двоє хлопців, один з яких був вищого, а інший нижчого росту, та вдарили ОСОБА_6 першого, а потім його. Тоді ОСОБА_9 показав ОСОБА_10 місце конфлікту. Коли він разом із ОСОБА_9, який йшов позаду нього, приблизно за 20мертів, прийшли на місце конфлікту, то ОСОБА_6 лежав на землі та повідомив, що його болять ребра і що він ще полежить 10-15хвили і прийде. При цьому ОСОБА_6 віддав йому 200грн. і про те, що йому наносили удари нічого не повідомляв. При цьому ОСОБА_6 був при свідомості, говорив нормально і видимих тілесних ушкоджень на його тілі, в тому числі на обличчі, не було. Також біля ОСОБА_6 на дорозі стояли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в яких він взяв цигарку та разом із ОСОБА_9 повернулися додому, однак ОСОБА_6 так і не прийшов. ОСОБА_13 в той день взагалі не бачив.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що вона разом із своїм співмешканцем ОСОБА_9 вдома у ОСОБА_10 вживали спиртні напої. Пізніше до них, приблизно о 20год., прийшов ОСОБА_6, якому ОСОБА_10 дав 200грн. щоб він пішов та купив спиртного. Разом із ОСОБА_6 пішов ОСОБА_9 Через 20хвилин повернувся ОСОБА_9, в якого за лівим вухом була розбита голова, та повідомив, що двоє хлопців, які були з собакою, один з яких високого, а інший низького росту, побили його та ОСОБА_6 Хто конкретно наносив удари ОСОБА_6, а хто йому, ОСОБА_9 не конкретизував. Після цього ОСОБА_9 показав ОСОБА_10 місце, де їх били та відразу ж повернувся. Через деякий час, приблизно через 10-15хв., ОСОБА_10 повернувся, повідомив їм, що там вже нікого не має, з ОСОБА_6 все нормально і що він ще трохи посидить і прийде. Однак, не дочекавшись ОСОБА_6, вона з ОСОБА_9 пішли додому.
Даними протоколу огляду місця події від 17.09.2012року, схеми та таблиць ілюстрацій до нього (т.2 а.с.7-13), згідно яких труп ОСОБА_6 з численними тілесними ушкодженнями було виявлено на узбіччі АДРЕСА_3.
Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с.8-23), в ході якого обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив та показав механізм нанесення ним 1-го удару рукою та 4-5-ти ударів ногою в обличчя потерпілому ОСОБА_6
Висновком судово-медичної експертизи №14 від 25.10.2012року ( т.3 а.с.37-40), згідно якої на трупі ОСОБА_6 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння і які мають прямий причинний зв'язок з заступленням смерті, у вигляді чотирьох травматичних розривів брижі тонкої кишки, п'яти крововиливів в брижу тонкої кишки, двох синяків в області черевної стінки зліва в лівому фланку, в навколопупковій області зліва, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді травматичних переломів перших зубів на нижній щелепі та забійної рани в області нижньої губи та легкі тілесні ушкодження у вигляді синяка в лобній області зліва з розповсюдженням на ліву брову на верхнє та нижнє повіки лівого ока, на виличну область зліва, вітки нижньої щелепи зліва з наявністю на фоні синця чотирьох садин подовгастої та невизначеної форми в лобній області ліворуч, чотирьох синяків в області спинки носу, в області виличної ділянки справа, на рівні тіла нижньої щелепи справа, двох синяків на зовнішній поверхні правого плеча в середній та нижній третинах. Всі вище вказані тілесні ушкодження мають характер прижиттєвих, могли утворитися внаслідок ударів тупими твердими предметами, якими могли бути кисть зібрана в кулак та взута нога по механізму «удар-тертя» (не менше 12 ударів) причому в область живота з прикладанням значної сили. Причиною смерті ОСОБА_6 явилася закрита травма органів черевної порожнини в вигляді травматичних розривів брижі тонкої кишки, крововиливів в брижу тонкої кишки з розвитком гемоперітонеуму (скупчення крові в черевній порожнині) та гострої крововтрати. Продемонстроване під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 місця прикладання ударів до поверхні обличчя ОСОБА_6 відповідає місцям прикладання травмуючих предметів для спричинення останньому зазначених вище легких тілесних ушкоджень як з короткочасним розладом здоров'я, так і без такого.
Нанесення обвинуваченим ОСОБА_2 ударів руками в область обличчя та тулубу ОСОБА_6 об'єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи №764 від 18.09.2012року (т.3 а.с.52), згідно якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 5 садин на тильній поверхні середньої фаланги 3,4,5-го пальців правої кисті та на тильній поверхні 2,3-го міжфалангових суглобів лівої кисті, які могли утворитися внаслідок ударів об тупі тверді предмети з горохуватою поверхнею. Сам обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що зазначені тілесні ушкодження в нього утворилися від нанесення ним удару кулаком потерпілому ОСОБА_6 в обличчя. При цьому, зазначеним висновком спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_2, що наніс він ОСОБА_6 лише один удар кулаком в обличчя, оскільки згідно висновку експерта в ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження на обох руках, що свідчить про те, що останній наносив потерпілому удари обома руками і відповідно цих ударів було більше ніж один, про що стверджує ОСОБА_2.
Ще одним беззаперечним доказом умисного заподіяння обвинуваченим ОСОБА_2 ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього, є показання свідка - безпосереднього очевидця події ОСОБА_9 (т.2 а.с.77-78) на досудовому слідстві, які у відповідності до вимог пункту 8 Перехідних положень діючого КПК України визнаються судом допустимим доказом, з яких вбачається, що 16 вересня 2012року близько 22години ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 йшли по вулиці і зустрілися із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які йшли їм назустріч. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виник конфлікт через те, що останній натравлював на ОСОБА_19 свою собаку. Під час конфлікту ОСОБА_2 наніс ОСОБА_6 удар кулаком в обличчя, від якого той впав на землю, а коли намагався піднятися, то ОСОБА_2 наніс йому ще численні удари ногами по тулубу. Після чого ОСОБА_2 скочив на ОСОБА_6 і обома ногами наніс ще три удари. ОСОБА_3 стояв поруч, будь-яких дій не приймав і в конфлікт не втручався. А коли ОСОБА_9 сказав щоб ОСОБА_2 припинив побиття ОСОБА_6, то ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 та насів йому удар рукою в голову. Тоді він побіг до ОСОБА_10 додому і покликав його на допомогу. На прохання ОСОБА_10 ОСОБА_9 показав йому місце конфлікту та повернувся до будинку ОСОБА_10 Через декілька хвилин прийшов ОСОБА_10 та повідомив, що з ОСОБА_6 все нормально і він скоро до них прийде. Однак, не дочекавшись ОСОБА_6, ОСОБА_9 разом із своєю співмешканкою пішли додому. Суд вважає, що зазначені показання свідка ОСОБА_9 є правдивими та об'єктивними, оскільки узгоджуються із показаннями в судовому засіданні інших свідків - ОСОБА_10 та ОСОБА_18
Вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння підтверджується показаннями в судовому засіданні самого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які в судовому засіданні підтвердили ту обставину, що безпосередньо перед конфліктом вони всі разом вживали спиртні напої.
Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №455 від 6 грудня 2012року (т.3 а.с.58-59) ОСОБА_2 психічним захворюванням не страждає, не страждав таким і на період інкримінованого йому злочину, у нього не виявлено і він не виявляв недоумства, а тому міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто відносно скоєного і на теперішній час його можна вважати осудним. ОСОБА_2 в період скоєного в стані тимчасового розладу душевної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки, в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу та в стані патологічного сп'яніння не знаходився.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, що виразилось в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), що спричинило смерть потерпілого, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Обвинувачений ОСОБА_2 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.
ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що він 16 вересня 2012року близько 21год. в с.Вільховець Кам'янець-Подільського району навпроти господарства АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою разом із ОСОБА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, переслідуючи мету умисного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, умисно нанесли останньому удари руками та ногами в область обличчя та тулубу, спричинивши ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді чотирьох травматичних розривів брижі тонкої кишки, п'яти крововиливів в брижу тонкої кишки, двох синяків в області черевної стінки зліва в лівому фланку, в навколопупковій області зліва, від яких ОСОБА_6 помер на місці події, а також легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді травматичних переломів перших зубів на нижній щелепі та забійної рани в області нижньої губи та легкі тілесні ушкодження у вигляді синяка в лобній області зліва з розповсюдженням на ліву брову на верхнє та нижнє повіки лівого ока, на виличну область зліва, вітки нижньої щелепи зліва з наявністю на фоні синця чотирьох садин подовгастої та невизначеної форми в лобній області ліворуч, чотирьох синяків в області спинки носу, в області виличної ділянки справа, на рівні тіла нижньої щелепи справа, двох синяків на зовнішній поверхні правого плеча в середній та нижній третинах. Зазначеними умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Однак, пред'явлене ОСОБА_3 зазначене обвинувачення визнається судом недоведеним стороною обвинувачення, а тому його необхідно визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення з наступних мотивів.
Так, згідно ч.2 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 категорично заперечив свою причетність до спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень і ствердив, що наніс останньому лише 2-3 удари ногою в область сідниць через те, що ОСОБА_6 пошкодив належні йому навушники і будь-яких інших ударів потерпілому не наносив.
Зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні також не підтвердив ту обставину, що ОСОБА_3 наносив будь-які удари ОСОБА_6
Не зазначив вказаної обставини і свідок - очевидиць події ОСОБА_11, на досудовому слідстві (т.2 а.с.77) під час додаткового допиту, ствердивши, що в його присутності ОСОБА_3 ударів ОСОБА_6 не наносів і в конфлікт, який виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не втручався.
Доказ обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке йому ставиться в вину, - протокол явки з повинною від 17.09.2012року, в якому ОСОБА_3 власноручно заявив, що наніс ОСОБА_6 декілька ударів ногою в область тулуба, суд відкидає з наступних мотивів. Так, відповідно до ч.1 ст.96 КПК України (1960року), який діяв на час складання протоколу явки з повинною), явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлений ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Разом з тим, в судовому засіданні із матеріалів кримінальної справи та показань ОСОБА_3 встановлено, що зазначений протокол явки з повинною складався після затримання ОСОБА_3 в порядку ст.115 КПК України (1960року) без присутності захисника. Відразу ж після складання протоколу явки з повинною ОСОБА_3 відмовився від свого повідомлення в протоколі явки з повинною, ствердивши, що писав його під психологічним та фізичним тиском працівників міліції, про що підтвердив в судовому засіданні. Застосування до нього фізичного насильства під час складання протоколу явки з повинною ОСОБА_3 підтверджує наявністю у нього тілесних ушкоджень, які, як він стверджує, спричинили йому працівники міліції. При цьому, із висновку судово-медичного експерта №765 від 24.09.2012року ( т.3 а.с.46) вбачається, що дійсно в ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 4 синяків в області передньої і задньої поверхонь правої вушної раковини, на передній поверхні лівої половини грудної клітки, на правій боковій поверхні грудної клітки, які могли утворитися внаслідок ударів тупими твердими предметами біля 1-2 діб тому назад від моменту проведення судово-медичного обстеження (18.09.2012року). Зазначені обставини в їх сукупності викликають обґрунтовані сумніви щодо умови добровільності повідомлення ОСОБА_3 про вчинений ним злочин, що є обов'язковою умовою, передбаченою ч.1 ст.96 КПК України (1960року), а отже щодо допустимості даного доказу.
Відкидає суд також і інші докази обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке йому ставиться в вину, - дані протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю обвинуваченого ОСОБА_2 (т.3 а.с.8-23) в частині показань останнього щодо нанесення ОСОБА_3 ногами ударів потерпілому в область тулуба з правого боку - нижче грудної клітки та дані протоколу явки з повинною від 17.09.2012року, згідно якого ОСОБА_2 заявив, що разом із ОСОБА_3 із застосуванням фізичної сили спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження, оскільки ОСОБА_2 в судовому засіданні від них категорично відмовився і ствердив, що писав явку з повинною під психологічним та фізичним тиском працівників міліції.
Інших будь-яких належних, допустимих, достовірних та об'єктивних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього, стороною обвинувачення не надано та відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України не доказано винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що відповідно до вимог ч.2 ст.17 та п.2 ч.1 ст.373 КПК України є безумовною підставою для прийняття судом рішення про визнання ОСОБА_3 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є згідно ст.12 КК України тяжким, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як особа, ОСОБА_2 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Часткове визнання ОСОБА_2 винності у вчиненому кримінальному правопорушенні, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, а також те, що в склад його сім'ї входить батько, який є інвалідом 2 групи, є обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2
Суд не визнає як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, про що стверджує захисник ОСОБА_4, оскільки згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №455 від 6 грудня 2012року ( т.3 а.с.58-59) ОСОБА_2 в період вчинення злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації та психологічного стресу не знаходився.
Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, є обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2.
Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, установлених у санкції ч.2 ст.121 КК України.
В зв'язку з відсутністю декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно би знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявністю в діях ОСОБА_2 обставини, що обтяжує його покарання, та враховуючи тяжкість, суспільну небезпечність та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для застосування при призначенні ОСОБА_2 покарання статті 69 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди - витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У своїй позовній заяві потерпіла ОСОБА_1 просить стягнути з обвинувачених майнову шкоду, яка складається з витрат на поховання на загальну суму 11870грн., з яких 1200грн. вартість костюма, 120грн. - сорочки, 350грн. - туфлі, 1000грн. - труни, 200грн. - катафалки та 4000грн. - поминальних днів, а також 5000грн. спорудження надгробного пам'ятника.
Однак слідчим та прокурором у відповідності до вимог ч.1 ст.92 КПК України не доведено, що потерпілою-цивільним позивачем ОСОБА_1 зроблені ці витрати. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що підтверджуючих документів, які би підтверджувати зроблені нею витрати на поховання на загальну суму 11 870грн. в неї немає, а надгробний пам'ятник вона ще не споруджувала. Однак, як вбачається із вимог ст.1201 ЦК України відшкодуванню підлягають вже зроблені особою витрати на спорудження надгробного пам'ятника, а не ті, які мають бути зроблені в майбутньому. А тому позовні вимоги потерпілої в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000грн., то вони підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.23 ч.1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та п.2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Судом встановлено, що внаслідок злочину ОСОБА_1, яка є людиною похилого віку, втратила дорогу й близьку для неї людину - сина, який був особою молодого віку, в розквіті сил. ОСОБА_1 зазнала моральних та психологічних страждань, пережила нервовий стрес, втратила нормальний життєвий спокій, що негативно впливає на стан її здоров'я. Все це потягло за собою втрату нормальних життєвих зв'язків. Очевидно, що через тяжкість вимушених змін у її житті, потерпіла потребує тривалого часу та значних зусиль для відновлення душевної рівноваги та попереднього психологічного становища. Безумовно, що втрата сина потягла значні душевні страждання, а тому, розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої, ступеня вини обвинуваченого ОСОБА_2, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, матеріального становища обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на думку суду відповідає заявленим до відшкодування 100000грн., які і необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Що стосується цивільного позову ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, то його необхідно залишити без розгляду, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-375 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Початок строку відбування ОСОБА_2 покарання обчислювати з 11 квітня 2013року, зарахувавши в строк відбування покарання строк перебування його під вартою - з 17 вересня 2012року по 2 жовтня 2012року включно та з 17 жовтня 2012року по 10 квітня 2013року включно.
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченим залишити попередній: ОСОБА_2 - тримання під вартою, а ОСОБА_3 - підписку про невиїзд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя:
- Номер: 1-в/676/64/16
- Опис:
- Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
- Номер справи: 2208/9501/12
- Суд: Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
- Суддя: Черепахін В.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.01.2016
- Дата етапу: 22.01.2016