ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 804/3351/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що в період з 10.12.2012 року по 28.12.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.01.2013 року №45/17-2/НОМЕР_1. Згідно з висновком акту перевірки, перевіряючими встановлені наступні порушення: п.п.7.3.1. п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168 та п.44.1. ст.44, п.187.1. ст.187, п.198.1., п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 286 239 грн.; р.V ст.13 Декрету №13-92, п.п.177.2., 177.4. ст.177 ПК України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 206 530,22 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Лівобережною МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000081711, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 238 477 грн. 27 коп. (206 530 грн. 22 коп. - основний платіж, 31 947 грн. 05 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000101711, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 322 292 грн. 25 коп. (282 207 грн. - основний платіж, 50 085 грн. 25 коп. - штрафні (фінансові) санкції). Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000081711 та №0000101711 є такими, що суперечить Податковому кодексу, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому позивач просить визнати їх протиправними та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просив: визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000081711, в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 317 764 грн. (270 585 грн. - основний платіж, 47 179 грн. 75 коп. - штрафні фінансові санкції), а решта позовних вимог залишилася без змін.

Представник відповідач у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та зазначила, що винесені на підставі висновків про результаті планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 року №0000081711 та №0000101711 є цілком обґрунтованими та законними, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 та п.177.2., 177.4. ст.177, п.198.1., 198.6. ст.198, п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.

На підставі виявлених порушень складено акт від 08.01.2013 р. №45/17-2/НОМЕР_1 та винесені податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. №0000081711 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на суму 206 530,22 грн., за штрафними санкціями на суму 31 947,05 грн. та від 31.01.2013 р. №0000101711 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 282 207 грн., за штрафними санкціями на суму 50 085,25 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу України (п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7. ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV.

Відповідно до ст.9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст.11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою ст.9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до розділу ІV ст.13 Декрету №13-92 до складу валових витрат відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.

Відповідно до п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, відображених у деклараціях про доходи за ІІ-ІV квартали 2010 року та за 2011 рік визначених в додатку 7 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено, що в порушення розділу ІV ст.13 Декрету №13-92 та п.п.177.2., п.п.177.4. ст.177 ПК України позивачем завищені валові витрати на загальну суму 1 285 561,70 грн.

ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги на загальну суму 257 330 грн., які отримані від ТОВ «Гарант» та ТОВ «Нові технології та матеріали».

До даної перевірки ФОП ОСОБА_1 були надані однотипні акти виконаних робіт від вищевказаних підприємств. У наданих актах виконаних робіт відсутні будь-які відомості щодо проведеної роботи із вивчення та аналізу стану ринку, здійсненої виконавцем послуг, відсутня інформація, в яких саме торгівельних точках (магазинах) просувалися товари, та найменування товарів, які підлягали просуванню в торгівельних мережах (магазинах). З наявних актів не вбачається, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконано. Види наданих послуг, згідно з наданими до перевірки актами, мають загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг щодо зобов'язань виконавця за цим договором.

Позивачем також документально не доведено, що отримані маркетингові послуги дійсно пов'язані із отримання доходу та господарською діяльністю. ФОП ОСОБА_1 не надані докази на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих маркетингових послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання. Також не надані аналітичні та порівняльні дані, які відповідали б сутності маркетингу, та належного обґрунтування вартості цих показників.

Враховуючи вищенаведене, в порушення ст.13 Декрету, ФОП ОСОБА_1 завищені валові витрати на загальну суму 257 330 грн.

Також, ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряє мого періоду включено до складу валових витрат витрати на отримання транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 1 006 481,70 грн.

ФОП ОСОБА_1 не були надані до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші). Якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N128/2568 (зі змінами і доповненнями).

Із наданих до перевірки однотипних актів виконаних робіт не можливо визначити ким здійснювалось перевезення, яким чином, яким автотранспортом, найменування товару, найменування постачальника та отримувача товару. ФОП ОСОБА_1 не надані докази на підтвердження видів, змісту, обсягів отриманих транспортно-експедиційних послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання.

Крім того, послуги з організації перевезення вантажів виконувались ПП «Промтехресурс», ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Тандем 2009» щодо яких Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська отримані акти перевірок, де визначено, що у вказаних підприємствах, які надавали транспортно-експедиційні послуги, відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також, протягом ІІ-ІV кварталу 2010 року ФОП ОСОБА_1 у підприємства ТОВ «Юника» придбано запальничку з логотипом на загальну суму 21 750 грн.

Відповідно до вимог розділу ІV ст.13 Декрету загальним оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Позивачем документально не доведено, що придбання запальнички з логотипом дійсно пов'язано із отриманням доходу та веденням господарської діяльності.

В ході даної перевірки також встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження сум податку на додану вартість. За результатами перевірки були виявлені факти як заниження сум податкових зобов'язань, так і завищення сум податкового кредиту.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено його заниження всього на загальну суму 12 759 грн.

Також, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 273480 грн.

ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту отримані маркетингові послуги на загальну суму ПДВ у розмірі 51 466 грн., які були отримані від підприємств ТОВ «Гарант» та ТОВ «Нові технології та матеріали».

З наданих документів не вбачається, які саме роботи маркетингового характеру та у якому обсязі виконано. Види наданих послуг, згідно з наданими до перевірки актами, мають загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг щодо зобов'язань виконавця за цим договором. ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджено, що отримані маркетингові послуги використані ним у господарській діяльності та пов'язані із веденням господарської діяльності.

Також, відповідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту існують розбіжності між показниками сум податкового кредиту, задекларованих ФОП ОСОБА_1 та показниками податкових зобов'язань ТОВ «Гарант» та ТОВ «Нові технології та матеріали». Вищевказаними підприємствами не задекларовані суми податкових зобов'язань від наданих маркетингових послуг.

Також, протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 201 297 грн. від отримання транспортно-експедиційних послуг.

До перевірки позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, а товарно-транспортні накладні до перевірки не надані.

У наданих актах виконаних робіт зміст виконаних робіт носять загальний характер і тому не можливо визначити ким, яким чином, яким видом автотранспортного засобу здійснювалось перевезення, найменування товару, найменування постачальника та покупця.

Транспортно-експедиційні послуги надавались такими підприємствами як МПП «Промтехресурс», ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «Тандем 2009». Від державних податкових інспекцій, де вищевказані підприємства перебувають на обліку, Лівобережною МДПІ отримані акти перевірок, де зазначено, що у вказаних підприємств відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, автотранспортні засоби та земельні ділянки для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджено, що отримані транспортно-експедиційні послуги використані ним у господарській діяльності та пов'язані із веденням господарської діяльності.

У жовтні 2010 року ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4 350 грн. від придбання запальнички з логотипом від підприємства ТОВ «Юника». Позивачем документально не доведено, що придбання запальнички з логотипом пов'язане із веденням господарської діяльності та отриманням доходу.

Також, протягом перевіряємого періоду підприємцем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16 367 грн., які не підтверджені податковими накладними, що також відображено у детальній інформації по платнику ПДВ (дод.5).

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає за можливе у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - відмовити, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 09 квітня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.