АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

апеляційне провадження Головуючий у І інстанції - Кондратенко О.О.

№ 22-ц/796/4427/2013 року Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В., Рейнарт І.М.

при секретарі: Кононенко В.А., Гречка Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и л а:

У вересні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом та вказувала, що 28.05.2005 року між нею та відповідачем було укладено договір про користування електричною енергією. І по липень 2008 року вона належним чином виконувала умови договору, оплачувала електроенергію, знімаючи показники з лічильника у урахуванням чотирьох знаків відповідно до п.5 договору. Однак, 21.07.2008 року працівники відповідача без будь-яких попереджень припинили постачання електроенергії до її квартири. Тільки після цього вона отримала корінець наряду - допуску від 21 липня 2008 року, в якому була зазначена сума боргу за електроенергію яка не відповідала дійсності. Тому з урахуванням поданих уточнень просила суд, зобов'язати Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» припинити порушення договору № 8053006708 про користування електричною енергією та безоплатно відновити енергопостачання у її квартирі; анулювати боргові вимоги АЕК «Київенерго» до неї як такі, що протирічять умовам договору і не мають документального підтвердження; враховуючи відсутність гарантії достовірності показань електролічильника зобов'язати АЕК «Київенерго» розраховувати вартість спожитої нею еклектичної енергії з середньомісячним споживанням, яке передбачено договором кВтт за місяць до часу забезпечення АЕК «Київенерго» метрологічної перевірки вказаного електролічильника або до його заміни на новий прилад обліку, який відповідатиме паспортним даним; стягнути з АЕК «Київенерго» на її користь матеріальну шкоду у розмірі 401,89 гривень та 50 000 гривень - у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2009 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Було зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» відновити енергопостачання квартири АДРЕСА_1; анулювати боргові вимоги АЕК «Київенерго» до ОСОБА_1 в розмірі 2 098,92 гривень за електроенергію. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 290,29 гривень матеріальної шкоди, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 5 000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2009 року було скасовано. Справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 року було закрито провадження відносно вимог позивача щодо зобов'язання відповідача безоплатно відновити енергопостачання у квартирі позивача, анулювання боргових вимог; зобов'язання розрахувати вартість спожитої позивачем електроенергії з середньомісячним споживанням яке передбачено договором кВтт за місяць до часу забезпечення АЕК «Київенерго» метрологічної перевірки вказаного електролічильника або до його заміни на новий прилад обліку, який відповідатиме паспортним даним; а також стягнення з АЕК «Київенерго» матеріальну шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу де ставила питання про скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позову. Свої вимоги мотивувала тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі зазначала, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним Оскільки висновок суду першої інстанції, щодо відсутності правових норм які б передбачали відшкодування моральної шкоди внаслідок правовідносин, що склалися між сторонами не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Вказуючи при цьому, що вона є споживачем, який за договором купівлі-продажу, укладеним у письмовій формі, придбав товар у вигляді електричної енергії у продавця такого товару - відповідача. Тому висновок суду про відсутність підстав для застосування норм ЗУ «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим. На думку апелянта, суд зробив виняток саме для відносин з купівлі-продажу електричної енергії, що виникли між позивачем та відповідачем, хоча такий виняток не передбачений законодавчою нормою. Законодавство із захисту прав споживачів поширюється на всі відносини, що виникають між покупцями та продавцями продукції, ніяких винятків ним не встановлюється. Вимушені зміни у житті які вона зазнала у зв'язку з припиненням енергопостачання були дуже суттєвими. І зусилля які були витрачені для відновлення попереднього стану були величезними про що свідчать докази які містяться в матеріалах справи. Тому висновок суду, щодо відсутності доведення нею у суді завдання їй моральної шкоди є безпідставним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції прийшовши до висновку, щодо неправомірного відключення квартири позивача від електропостачання, вказував при цьому на те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, виходячи з того, що між сторонами існували договірні відносини ( договір на користування електричною енергією) за яким сторони перебували в договірних правовідносинах, зміст яких не передбачав відшкодування моральної шкоди. А відповідно положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так як правовідносини, що виникли між сторонами, а саме ( постачання фізичним особам електричної енергії) регулюються нормами ЦК України, Законом України « Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, які не передбачають відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії.

Крім того, апелянт вказуючи на необхідність задоволення її вимог про відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про захист прав споживачів» не взяв до уваги положення п.5 ч. 1 ст.4 цього Закону, відповідно до якого відшкодуванню підлягає моральна ( немайнова) шкода у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що мало місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права які призвели до неправильного вирішення справи. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: