АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2494/13 Категорія - 34 Головуючий суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Демченко Е.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Басуєвої Т.А., Волошина М.П.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ВФ «Технополіс» (далі - ТОВ ВФ «Технополіс»), ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Страхова група «ТАС», (далі - ПП «СГ «ТАС») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ТОВ ВФ «Технополіс», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, мотивуючи тим, що 22 червня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої зіткнулися автомобіль марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіль «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності, в результаті чого його автомобіль зазнав технічних ушкоджень. Винним в скоєні даного правопорушення визнаний ОСОБА_2

Посилаючись на те, що водій ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ ВФ «Технополіс», скоїв дане правопорушення, просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 16.569 грн.67 коп., втрату товарної вартості автомобіля в розмірі 18.600 грн., моральну шкоду в розмірі 5.000 грн., вартість юридичних послуг в розмірі 1.700 грн., франшизу в розмірі 510 грн., вартість додаткового обладнання автомобіля в розмірі 1.455 грн., транспортні витрати в розмірі 700 грн., вартість визначення пошкоджень в розмірі 760 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду по ремонту автомобіля в розмірі 16.569 грн.67 коп., вартість додаткового обладнання автомобіля в розмірі 1.455 грн., транспортні витрати в розмірі 700 грн., вартість визначення пошкоджень автомобіля в розмірі 760 грн. та судовий збір. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року в частинні стягнення спричиненої шкоди з ОСОБА_2 скасувати та стягнути цю спричинену шкоду з ТОВ ВФ «Технополіс», стягнути з ОСОБА_2 на його користь 510 грн. франшизи, зазначаючи, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. В іншій частині рішення суду ним не оскаржується.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального й процесуального справа.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає у повному обсязі.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 червня 2011 року о 14 годині відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухався в м.Дніпропетровську по проспекту Гагаріна, в районі будинку №3, під час зміни напрямку руху повороту ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним, скоїв зіткнення з автомобілем «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_4 і який належить на праві власності ОСОБА_1, і що знаходиться в прямому причинному зв`язку з діями ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобілю позивача були завдані механічні ушкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2011 року, яка набрала чинності, ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП.

Частиною 4 ст.61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

З поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5266913 від 13 жовтня 2010 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» відносно автомобіля марки «Богдан», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.40).

Факт наявності між ТОВ ВФ «Технополіс» та ОСОБА_2 трудових відносин має бути підтверджений належними доказами.

Відповідно до ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

З договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 16 січня 2009 року, укладеного між ТОВ ВФ «Технополіс» та ОСОБА_2, видно, що він укладений з порушенням вимог ст.799 ЦК України, нотаріально не посвідчений, а тому колегія суддів його до уваги не приймає.

Доказів тому, що ОСОБА_2, на час скоєння правопорушення 22 червня 2011 року, перебував у трудових відносинах з ТОВ ВФ «Технополіс», в матеріалах справи не має.

Посилання позивача на шляхові листи, які видані ТОВ ВФ «Технополіс» у червні 2011 року ОСОБА_2, як на перебування останнього у трудових відносинах з ТОВ ВФ «Технополіс», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки дані листи не підтверджують трудових відносин, а тому находить, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ВФ «Технополіс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/5266913 від 13 жовтня 2010 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «СГ «ТАС».

Відповідно до приписів ст.ст.22,29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновленим ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Так, згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, яка спричинена володільцю колісного транспортного засобу №04/06/11 від 08 липня 2011 року, дійсна (ринкова) вартість автомобіля позивача 202.885 грн.28 коп., вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 28.274 грн.26 коп., вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу становить 15.459 грн.39 коп. (а.с.45-47)

Через систему «Privat Money» (КБ «ПриватБанк») ПАТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 12.372 грн.83 коп.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі настання страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-IV.

Максимальні розміри страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, у разі спрощеного врегулювання дорожньо-транспортної пригоди (так званий Європротокол) затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Обґрунтовуючи підставність позову щодо відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що, оскільки страхова компанія виплатила йому частину матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля внаслідок ДТП, то різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою мають відшкодувати відповідачі.

Вирішуючи спір по суті, на порушення ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в силу вимог ст.1194 ЦК України на ОСОБА_2 могла бути покладена відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, у разі коли розмір заподіяної шкоди перевищував би ліміт страхового відшкодування страховика.

Відповідно до п.2 полісу №ВЕ/5266913 від 13 жовтня 2010 року ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну третій особі становить 50.000 грн., в той час розмір страхового відшкодування, (яке було виплачено позивачу) становить 12.372 грн. 83 коп.

Крім того, з наданого позивачем акту виконаних робіт №ПП-000155/1 від 23 грудня 2011 року вбачається, що належний йому автомобіль відремонтовано, а вартість такого ремонту з урахуванням використаних матеріалів складає 28.942 грн.50 коп.

З долучених до справи копій товарних чеків (а.с.125) вбачається, що позивачем саме таку суму витрачено на оплату робіт по відновленню його автомобіля.

Крім того, за правилами п.32.7 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує втрату товарної вартості пошкодженого майна.

Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлюваного ремонту, що перевищує ліміт відновлюваного ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення франшизи, суд першої інстанції посилався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують виплату ПАТ «СГ «ТАС» сум по страховому випадку.

Однак, з даними висновками суду не можна погодитись. З матеріалів справи вбачається і це не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що франшиза згідно полісу складає 510 грн. і відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна бути стягнута з ОСОБА_2, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в цій частині.

Вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування вартості додаткового обладнання автомобіля в розмірі 1.455 грн., транспортних витрат в розмірі 700 грн. та вартості визначення пошкоджень автомобіля в розмірі 760 грн., то вони також не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи не вбачається і позивачем не надано доказів тому, що на його автомобілі «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_2, був вбудований навігатор і під час дорожньо-транспортної пригоди 22 червня 2011 року його було пошкоджено. Також позивачем не доведено, що транспортні витрати в розмірі 700 грн. було ним витрачено у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди по ремонту автомобіля, вартості додаткового обладнання автомобіля, транспортних витрат, вартості визначення пошкоджень автомобіля і в частині відмови ОСОБА_1 про стягнення франшизи скасуванню, з ухваленням в цих частинах нового рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову про стягнення матеріальної шкоди по ремонту автомобіля, вартості додаткового обладнання автомобіля, транспортних витрат, вартості визначення пошкоджень автомобіля і стягнути з ОСОБА_2 на його користь франшизу в розмірі 510 грн.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року не оскаржувалося.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 про стягнення франшизи скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ВФ «Технополіс», ОСОБА_2 про стягнення франшизи задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510 грн. франшизи.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: