ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2006 р. Справа № 13/99
Суддя господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович
розглядаючи справу
за позовом Новоселицький районний центр зайнятості
до відповідача Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ванчиківці"
про стягнення коштів - 32452,40грн.
за участю представників:
позивача: Подгорецька О.В. – головний спеціаліст юрисконсульт. Доручення від 01.04.2006 року.
відповідача: Баранчан В.С. - представник. Довіреність від 10.05.2006 р.
СУТЬ СПОРУ:
Новоселицький районний центр зайнятості м. Новоселиця Чернівецької області звернувся з позовною заявою до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці” с. Ванчіківці, Новоселицького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в розмірі 32452,40 грн.
Ухвалою суду від 18.04.2006 р. справу призначено до розгляду на 11.05.2006 р.
Ухвалами суду від 11.05.2006 р. та від 01.06.2006 р. розгляд справи був відкладений на 15.06.2005 р. для надання сторонами додаткових доказів по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований як платник внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття й у відповідності до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі – Закон) зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески, однак не нараховував та не сплачував їх (внески) в повному обсязі.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнає з тих підстав, що виробничий кооператив “Ванчиківці” є платником фіксованого сільськогосподарського податку і в силу статті 1 Закону № 320-ХІУ не зобов’язаний окремо сплачувати внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на підстави викладені у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві, крім того звернувся з клопотанням від 15.06.2006 р. про зупинення провадження у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне:
Відповідач зареєстрований як платник внесків на страхування на випадок безробіття у Новоселицькому районному центрі зайнятості.
Позивачем проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідачем у період з 01.01.2001 р. по 31.05.2004 р., за результатами якої складено акт від 11.06.2004 р. за № 8.
Перевіркою встановлено, що внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття нараховувалися і перераховувалися не в повному обсязі та несвоєчасно, внаслідок чого станом на 01.04.2006 р. у відповідача утворилася недоїмка в сумі 32452,40 грн.
Відповідно до статті 8 Закону для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг створено Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 12 Закону функції виконавчої дирекції Фонду покладено на органи державної служби зайнятості, в тому числі й функції з проведення збору страхових внесків, контролю правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, представництва інтересів Фонду в судових та інших органах.
У відповідності до статті 35 Закону роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному розмірі сплачувати внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Розмір страхових внесків на цей вид соціального страхування та порядок обчислення і сплати внесків встановлений Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” та Інструкцією “Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вищевказана інструкція затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. N 339 і Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 р. за N 30/5221 яка на день розгляду справи є чинна.
Крім того, як встановлено судовим розглядом справи, відповідач не нараховував у повному обсязі страхові внески, вважаючи, що він як платник фіксованого сільськогосподарського податку (далі – ФСП) в силу Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” сплачує страхові внески зазначеного виду в складі цього податку.
Однак, такі твердження відповідача є хибними.
До набрання чинності Законом 01.01.2001 р. платежі на обов’язкове державне соціальне страхування мали статус збору (обов’язкового платежу) і входили до складу загальнодержавних податків та зборів, визначених статтею 14 Закону України “Про систему оподаткування”.
В силу пункту 1 розділу УІІІ Закону з моменту набрання ним чинності до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту набрання чинності Законом не діяли норми Закону України “Про систему оподаткування” в частині, що суперечили йому, хоча зміни до Закону України “Про систему оподаткування”, якими виключено п. 16 ч. 1 ст. 14, внесені лише Законом України від 16.01.2003 р. № 429-ІV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування”.
Відповідно, не діють норми Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” в частині включення збору на обов’язкове державне соціальне страхування до ФСП, а тому всі роботодавці повинні сплачувати внески до відповідних Фондів соціального страхування у порядку і розмірі, передбачених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 Закону передбачено, що спори, які виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу “Ванчиківці” с. Ванчіківці, Новоселицького району Чернівецької області (р/р 26009932055680 в ЧОФ АКБ “Укрсоцбанк”) на користь Новоселицького районного центру зайнятості (м. Новоселиця, вул. Леніна, 108 р/р 37177032000007, МФО 856135, РВДК ідент. Код 21432324) 32452,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Миронюк