РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 2/0109/240/12Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.

№ провадження: 22-ц/190/202/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

"09" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Харченко І.О.

Суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

При секретарі:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення будови, відшкодування майнової та моральної шкоди; зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про зобов'язання виконати певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення будови, відшкодування майнової та моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що він є власником жилого будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. У 1999 році він здійснив реконструкцію домоволодіння, був затверджений акт Державної технічної комісії про ведення в експлуатацію жилого будинку літер «А», гаражу літер «Е», сараю літер «Ж». У 2008 році ОСОБА_7 придбав домоволодіння АДРЕСА_2, на прохання котрого власники сусідніх будинків, в тому числі і він, дали згоду на реконструкцію домоволодіння АДРЕСА_2, за умови, що не будуть порушені їх права. Між тим, Інспекція ДАБК в АР Крим видала ОСОБА_7 дозвіл не на реконструкцію будинку, а на будівництво нового домоволодіння, при цьому контроль за будівництвом не здійснювався. 15 квітня 2009 року ОСОБА_7 зніс свій будинок та господарські споруди і на всій площі земельної ділянки почав будівництво торгового центру. Відповідач, у порушення норм будівельним норм і правил, ніяких заходів із зберіганням фундаменту сусіднього будинку № НОМЕР_2 не провів, грунт був підритий, що призвело до осідання будинку позивача ОСОБА_6, і як наслідок - деформації стін, перекриттів, підлоги. Крім того, відстань від стіни будинку № НОМЕР_3 до його будинку № НОМЕР_2 складає лише 30-34 см. В результаті руйнування будинку позивач зазнав душевних страждань, які потягли погіршення здоров'я. Просив усунути йому перешкоди у користуванні домоволодінням шляхом зобов'язання відповідача знести будову, зведену на земельній ділянці по АДРЕСА_2, укріпити фундамент, а також стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 255 847 грн. та моральну шкоду в розмірі 250 000 грн. 00 коп.

18 червня 2009 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим про визнання протиправними дій Інспекції ДАБК щодо складання акту Державної технічної комісії від 10.06.1999 року та наданні дозволу на введення в експлуатацію збільшеного жилого будинку літер «А», гаражу літер «Е», сараю літер «Ж» по АДРЕСА_1; визнання протиправними дій Інспекції ДАБК щодо винесення припису від 06.05.2009 року про припинення будівельних робіт двоповерхового жилого будинку з мансардою по АДРЕСА_2; зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за свій рахунок поновити у первісний стан самовільно зайняту частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 шляхом приведення жилого будинку АДРЕСА_1 у стан, що існував до 1999 року; зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку; зобов'язання відповідачів не чинити йому перешкоди у здійсненні будівництва двоповерхового жилого будинку з мансардою по АДРЕСА_2 Вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить жилий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка площею 0,0419 га по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу. 27 травня 2008 року він отримав Державний акт про право власності на вказану земельну ділянку. У квітні 2009 року він звернувся до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з проханням надати дозвіл на реконструкцію придбаного жилого будинку. Після чого замовив проект двоповерхового жилого будинку з мансардою, який був розроблений у відповідності з ДБН 360-92. Узгодивши проект з органами пожарного та санітарного нагляду, з управлінням архітектури і містобудівництва, управлінням земельними ресурсами Сімферопольського міськвиконкому, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, Республіканським комітетом природи Криму та отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт, він почав будівництво.

28 грудня 2009 року ОСОБА_7 збільшив свої вимоги, просив визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ № 841749 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 428 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, виданий 03.07.2009 року Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів.

У серпні 2010 року ОСОБА_7 доповнив свої вимоги, просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за свій рахунок виконати будівельні роботи по обладнанню вимощення з ухилом біля будинку АДРЕСА_1 та єдиної системи організованого водовідведення, мотивуючи позов тим, що відсутність даного вимощення може привести до вимивання і розрідження ґрунтів і фундаменту під його будинком.

Ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 20 серпня 2010 року вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині укріплення фундаменту та зустрічні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання протиправними дій Інспекції ДАБК щодо складання акту Державної технічної комісії від 10.06.1999 року та наданні дозволу на введення в експлуатацію збільшеного жилого будинку літер «А», гаражу літер «Е», сараю літер «Ж» по АДРЕСА_1; визнання протиправними дій Інспекції ДАБК щодо винесення припису від 06.05.2009 року про припинення будівельних робіт двоповерхового жилого будинку з мансардою по АДРЕСА_2; зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за свій рахунок поновити у первісний стан самовільно зайняту частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 шляхом приведення жилого будинку АДРЕСА_1 у стан, що існував до 1999 року; зобов'язання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повернути йому самовільно зайняту земельну ділянку; визнання недійсним Державного акту серії ЯЖ № 841749 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 428 кв.м. по АДРЕСА_1, виданий 03.07.2009 року Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів залишені без розгляду.

Ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 12.01.2012 року залишені без розгляду вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Інспекції ДАБК в АР Крим про усунення перешкод у здійсненні будівельних робіт.

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом знесення будови, відшкодування майнової та моральної шкоди задоволений частково.

Зобов'язано Ас Алі знести будову загальною площею 1287,3 кв.м. по АДРЕСА_2 за свій рахунок протягом двох місяців з дня набрання рішення суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 54 836 грн. 80 коп., моральну шкоду в розмірі 8 000 грн. 00 коп., а всього 62 836 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про зобов'язання виконати певні дії відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 250 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судовий збір в сумі 315 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в сумі 1251 грн. 64 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_6 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Зокрема апелянт зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не згоден в частині стягнення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду суперечить фактичним обставинам справи, судом неповно з'ясовані і досліджені докази та дана оцінка не усім доказам по справі.

Також з зазначеним рішенням не погодився ОСОБА_7 та подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті спору. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновку суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності апелянта ОСОБА_7, оскільки в судовому засіданні присутній його уповноважений представник, та представників третіх осіб, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_10, ОСОБА_8, яка одночасно є представником ОСОБА_6, представника апелянта ОСОБА_7 - ОСОБА_11, прокурора Штехбарт Д.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 є необґрунтованою та такою, що підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 є такою, що підлягає частковому задоволенню з внесенням в судове рішення змін, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів ОСОБА_6 про знесення двоповерхового жилого будинку по АДРЕСА_2, оскільки будівництво зазначеної будівлі проведено із суттєвим порушенням будівельних норм і правил, безпосередньо зачіпає права позивача, що виразилось у пошкодженні його будинку. Крім того, оскільки зазначені порушення заподіяли ОСОБА_6 як матеріальну, так й моральну шкоду, то вони підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_7.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що відсутність вимощення біля будинку ОСОБА_6 будь-яким чином порушує його права.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте не всі висновки суду першої інстанції відповідають вищенаведеним нормам права.

Згідно зі статтями 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до пунктів 17, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (правовий режим самочинного будівництва), позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору дарування від 19.07.1994 року за реєстровим номером 3-Н-2884, посвідченого державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (аркуш справи 21-22 Том 1). Протоколом ДАБК від 10.06.1999 року затверджений акт Державної технічної комісії та дозволено ввести в експлуатацію збільшення жилого будинку літер «А», гаражу літер «Е», сараю літер «Ж» по АДРЕСА_1 (аркуш справи 22 зворот, Том 1). 03 липня 2009 року ОСОБА_6 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0428 га по АДРЕСА_1 (аркуш справи 78, Том 1).

25 квітня 2008 року ОСОБА_7 придбав жилий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 55,5 кв.м., жилою площею - 35 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0419 га по АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу за реєстровим номером 2297 (аркуш справи 36-37, Том 1). 27 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_7 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0419 га по АДРЕСА_2 (аркуш справи 42 Том 1).

09 квітня 2009 року Інспекцією ДАБК в АР Крим ОСОБА_7 виданий дозвіл № 468 на виконання будівельних робіт по будівництву двоповерхового жилого будинку з мансардою по АДРЕСА_2 (аркуш справи 69, Том 1). У відповідності до інформації, наданої Міністром будівельної політики та архітектури АР Крим, Інспекцією ДАБК в АР Крим контрольною перевіркою з виїздом на місце проведення ОСОБА_7 будівельних робіт встановлено факт їх проведення з порушенням вимог п. 3.25 ДБН 360-92**, у зв'язку з чим ОСОБА_7 був притягнутий до відповідальності та дозвіл Інспекції ДАБК в АР Крим віл 09.04.2009 року № 468 на виконання будівельних робіт, виданий ОСОБА_7 для будівництва двоповерхового житлового будинку з мансардою, був відкликаний. Крім того, за результатами проведення перевірки встановлено, що будівництво здійснюється також з порушенням вимог п. 3.1. ДБН 360-92**. 06 травня 2009 року Інспекцією ДАБК в АР Крим ОСОБА_7 виданий припис, яким його зобов'язано надати довідку автора проекту про відповідність виконаних робіт узгодженому проекту до 14.05.2009 року (аркуш справи 70, Том 1). Постановою прокурора Київського району міста Сімферополя АР Крим від 27.04.2010 року порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом внесення завідомо недостовірних відомостей у наказ № 1 від 06.04.2009 року про призначення відповідального за здійснення технічного нагляду, у підписку працівника технічного нагляду та у наказ № 12Б про призначення відповідальним за здійснення авторського нагляду відносно осіб, які не являлись працівниками ТОВ «Кримпроектбудспецтехнологія ЕС» і не здійснювали нагляд за будівництвом двоповерхового жилого будинку з мансардою по АДРЕСА_2 (аркуш справи 218 том 2). 21.07.2010 року порушена кримінальна справа за фактом умисного пошкодження чужого майна за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 194 Кримінального кодексу України (аркуш справи 219 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що жилий будинок з мансардою по АДРЕСА_2 який належить до ІІІ категорії складності згідно з державним класифікатором будівель та споруд, прийнятий в експлуатацію, що підтверджується реєстрацією Інспекцією ДАБК в АР Крим декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 17.06.2011 року № КР/НОМЕР_1 (аркуші справи 8-12 том 3). 12.08.2011 року виконавчий комітет Сімферопольської міської ради прийняв рішення про оформлення права приватної власності на вказаний жилий будинок за ОСОБА_7 (аркуш справі 7 том 3).

Поряд з цим, матеріалами справи та висновками двох судових будівельно-технічних експертиз та експертних досліджень й висновків спеціалістів, наданих сторонами, встановлено, що будинок АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, яке здійснено з чисельними та суттєвими порушеннями будівельних норм і правил (аркуш справи 8-20 том 1; аркуші справи 120-149 том 1; аркуші справи 150-199 том 1; аркуш справи 74-116 том 2; аркуші справи 197-217 том 2; аркуші справи 124-162 том 2) тощо. Відповідно до висновку про інженерно-геологічні умови проектування будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2, основним ґрунтом в місті будівництва котловану є суглинки, проте при будівництві не буди проведені роботи по недопущенню призми обвалення ґрунту, яка знаходиться на місці непридбаного відкосу.

Як вбачається з матеріалів судових експертиз, домоволодіння ОСОБА_6 на даний час є непридатним до експлуатації та потребує термінового капітального ремонту.

З урахуванням вищевикладеного, колегій суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про знесення двоповерхового жилого будинку по АДРЕСА_2, оскільки будівництво зазначеної будівлі із порушенням будівельних норм і правил не просто зачіпає права позивача, що виразилось у пошкодженні його будинку, але й загрожує смертельній безпеці.

Крім того, задовольняючи вимоги ОСОБА_6 в частині демонтажу спірного будинку № НОМЕР_3, суд першої інстанції правильно зазначив, що недодержання розривів між сусідніми будинками робить неможливим проведення ремонту пошкоджених приміщень жилого будинку № НОМЕР_2, його догляд та поточний ремонт у майбутньому, що також може призвести до повного руйнування будинку ОСОБА_6

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок № 31-0166 експертного будівельно-технічного дослідження від 23.03.2012 року (аркуші справи 98-112 том 3), проведеного на підставі листа представника ОСОБА_7 - ОСОБА_12 про можливі наслідки демонтажу будинку № НОМЕР_3, оскільки зазначене дослідження проведено фахівцями, які не залучалися судом до участі у проведенні експертизи, не попереджувались про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Також слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що сторонами та/або їх представниками не заявлялося клопотань щодо призначення з цього приводу судової експертизи, іншими належними та допустимими доказами не підтверджено.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_6 та його представники заявили, що наполягають саме на демонтажі житлового будинку, що належить відповідачу ОСОБА_7, навіть під загрозою можливого пошкодження їх будинку, оскільки у разі залишення збудованого відповідачем ОСОБА_7 будинку в існуючому стані, призведе до подальшого руйнування належного позивачу ОСОБА_6 будинку. Запобігти цьому процесу руйнування можливо лише знесенням, а не перебудовою будинку відповідача ОСОБА_7, який як вже зазначалося вище, збудований з багаточисельними та істотними порушеннями будівельних норм та правил, які сам відповідач ОСОБА_7 усувати не бажає.

Посилання представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_12, в судовому засіданні апеляційного суду на ухвалу колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року по цивільній справі за позовом прокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до ОСОБА_7 про знесення самовільно зведеного об'єкту, є безпідставним, оскільки з тексту наданої ухвалу вбачається, що вимоги хоча й стосуються будинку АДРЕСА_2, проте правові підстави та мотиви заявлених позовів, різні.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлений причинний зв'язок між діями відповідача ОСОБА_7, пов'язаними з будівництвом жилого будинку № НОМЕР_3, та майновою шкодою, спричиненою власнику будинку № НОМЕР_2 ОСОБА_6

Згідно зі статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки).

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого встановлені статтею 1192 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В результаті недодержання розривів між сусідніми будинками та невиконанням інженерних робіт по підготовці території земельної ділянки для влаштування котловану та укріпленню ґрунтів, власнику домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 заподіяно значну матеріальну шкоду та для запобігання збільшення якої необхідно невідкладно провести відповідні будівельні роботи.

При визначенні розміру майнової шкоди суд першої інстанції виходив лише з висновків судової будівельно-технічної експертизи № 851 від 21.06.2010 року, оскільки на його думку, вона є більш повною з урахуванням додаткових питань, які були поставлені на вирішення експертів ухвалою суду від 30.03.2010 року.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах" за № 8 від 30 травня 2007 року, при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі статті 62 Цивільного процессуального кодексу України висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Згідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" про те, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Проаналізувавши висновки судових будівельно-технічних експертів № 192 від 30.11.2009 року (аркуші справи 120-149 том 1) та № 851 від 21.06.2010 року (аркуші справи 74-116 том 2) щодо узгодженості підсумкових висновків експертів, матеріалам справи, фактичним обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що більш повним, детальним та обгрунтованим при розрахунку спричиненої позивачу ОСОБА_6 матеріальної шкоди є висновок судового експерта № 192 від 30.11.2009 року, згідно якого для приведення будинку у стан придатний для проживання потребується проведення відновлених ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести як в жилому будинку та літній кухні домоволодіння № НОМЕР_2 для усунення пошкоджень, спричинених будівництвом нового будинку АДРЕСА_2 (сума 98 430 грн. 00 коп.), так й для посилення фундаменту будинку АДРЕСА_1 (157 417 грн. 00 коп.). Іншими матеріалами справи зазначені висновки ексертизи не спростовані. Про правильність та обгрунтованість висновку експертизи № 192, йдеться й у експертному дослідженні ТОВ «Фірма «Юлга» ОСОБА_13 № 21 від 23.08.2010 року (аркуші справи 197-217 том 2) та інш.

Таким чином, з ціллю повного відшкодування позивачу ОСОБА_6 майнової шкоди, з відповідача ОСОБА_7 на його користь підлягає стягненню 255 847 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 00 коп. Сама така сума, на думку колегії суддів, є доведеною та обгрунтованою й призведе до повного та реального відновлення прав відповідача ОСОБА_6 Стягнена судом першої інстанції сума в розмірі 54 836 грн. 80 коп. з врахуванням наявних значних пошкоджень домоволодіння АДРЕСА_1 та цін на будівельні матеріали і послуги, є явно заниженою.

Крім того, на відміну від суду першої інстанції, колегія суддів не вважає за необхідне застосовувати до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 1193 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми застосовуються лише за наявності грубої необережності самого потерпілого яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди (знаходження у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_6 щодо неправильного визначення судом першої інстанції суми на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при розгляді цієї вимоги, суд першої інстанції виходив з характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_6 душевних страждань, вимушених змін у його житті та зусиль, необхідних для відновлення його прав. З урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на його користь моральну шкоду в розмірі 8000 грн. 00 коп. Додаткових доказів, які б спростовували правильність таких висновків суду першої інстанції, апелянтом ОСОБА_14 та/або його представниками суду апеляційної інстанції не надано.

Що стосується доводів апеляційної скарги апелянта ОСОБА_7 щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача ОСОБА_7 на користь держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 2008 грн. 47 коп.

Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року змінити, збільшивши розмір майнової шкоди, стягнутої з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_6 до 255 847 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 00 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 2008 (дві тисячі вісім) грн. 47 коп.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова