У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненнями до неї засудженої ОСОБА_1 на вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 6 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 8 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2006 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона 30 грудня 2006 року, близько 20 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у будинку АДРЕСА_1, розпивала спиртні напої разом із ОСОБА_2, під час чого, між ними на ґрунті неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла у бійку, в ході якої, ОСОБА_1, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_2, вдарила останнього ножем у область серця, заподіявши ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме, що судом не були взяті до уваги її показання, що між нею та ОСОБА_2 були нормальні стосунки, що вона перебувала у шоковому стані, а удар потерпілому нанесла захищаючись. Зазначає, що під час проведення досудового слідства, були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, а саме, під час затримання її та допиті у якості підозрюваної їй не було роз'яснено її прав, зокрема права мати захисника. Твердить, що під час досудового слідства визнавальні показання давала під психологічним тиском з боку працівників міліції. Просить пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що скарга засудженої задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні нею зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, засуджена ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала, що під час суперечки із ОСОБА_2, вона нанесла останньому удар ножем, що узгоджується із показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними протоколу огляду місця події, даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання, даними протолу відтворення обстановки та обставин злочину, даними висновків судово-медичної, судово-цитологічної та судово-психіатричної експертиз.

Твердження засудженої про те, що під час затримання її та допиті у якості підозрюваної їй не було роз'яснено її прав, є безпідставними. Оскільки, як видно із протоколу допиту ОСОБА_1 у якості підозрюваної їй було роз'яснено її права, зокрема право мати захисника, про що у протоколі є її підпис та власноручний запис про відмову від захисника.

Посилання засудженої ОСОБА_1 на те, що визнавальні показання давала під психологічним тиском з боку працівників міліції, визнані судом такими, що не відповідають дійсності. Згідно висновку проведеної прокуратурою перевірки у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.

Не знайшли свого підтвердження й доводи засудженої про те, що під час скоєння злочину вона не усвідомлювала своїх дій, оскільки згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України.

Перевіривши інші доводи скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції та апеляційним судом не було допущено таких порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі судові рішення.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду суду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.

с у д д і :

Верещак В.М.             Лавренюк М.Ю.                  Заголдний В.В.