Справа № 261/1679/13-ц
Провадження № 2/261/854/13
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 12 квітня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий - суддя Висоцька Г.В., при секретарі Крутась Я.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» Відокремленого підрозділу «ОСОБА_3 № 3 імені ОСОБА_4» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
20.03.2013 року позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач в період часу з 09.09.1985р. по 13.09.2010р. року працював гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею. В результаті двох нещасних випадків на підприємстві 22.10.1986р. та 04.10.2007р. позивач отримав травми правої стопи та лівого ока, в результаті чого йому було первинно встановлено за сукупністю 30% втрати професійної працездатності (10% та 20% відповідно) та 3 група інвалідності. Після отриманих травм позивач не може продовжувати працювати під землею, відчуває постійний фізичний біль, потребує на санаторно-курортне лікування, проходження курсів реабілітації у лікарняних закладах. Позивач постійно відчуває негативні почуття через необхідність докладання додаткових зусиль для підтримання звичайного способу життя, відчуває моральні страждання через те, що позбавлений можливості займатися фізичною працею, допомагати родині по господарству та ін. Просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заперечував в повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність факту спричинення моральної шкоди.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного:
З копії трудової книжки (а.с. 9-12) вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 09.09.1985року по 13.09.2010 року працював гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею на підприємстві відповідача. Звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
22.10.1986 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що складений Акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 29.11.2007р № (а. с. 13). Як вбачається з п. 17.1 Акту про нещасний випадок на виробництві позивач отримав травму правої ноги.
За довідкою МСЕК (а. с. 17) при огляді 17.01.2008 року ОСОБА_1 у зв’язку з зазначеною травмою первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
04.10.2007р. з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, про що складений Акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 08.10.2007р. № 63 (а. с. 15). Як вбачається з п. 9 Акту про нещасний випадок на виробництві позивач отримав травму лівого глазу.
За довідкою МСЕК (а. с. 17) при огляді 17.01.2008 року ОСОБА_1 у зв’язку з зазначеною травмою первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності, а всього за сукупністю з травмою 1986 року - 30% втрати проф. працездатності.
Згідно ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
За ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, роботодавець зобов’язаний створити на правових актів.
В порушення вимог ч. 4 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці” відповідач, як роботодавець, не забезпечив позивачеві належні, безпечні і здорові умови праці, що спричинило виникнення у останнього професійних захворювань.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Наявність у позивача професійних захворювань, які потягли стійку втрату половини професійної працездатності, безсумнівно викликає втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, що свідчить про перенесені позивачем моральні страждання.
Як зазначено у п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, суд вирішуючи питання про відповідність Конституції Україні положень Закону України № 717-V від 23 липня 2007 року, яким скасоване право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, дійшов висновку, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв‘язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки професійні захворювання та стійка втрата професійної працездатності, як і спричинені ними моральні страждання позивача, знаходяться в прямому причинному зв’язку з протиправною бездіяльністю відповідача, вищевикладені обставини, згідно положень ст. 237-1 КЗпП України, є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності на 30%, та обов’язку відповідача здійснити таке відшкодування.
Суд враховує рекомендації п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, з урахуванням глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача; неможливості відновлення порушеного стану позивача; основоположних засад розумності, виваженості, справедливості суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. є надмірним, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З відповідача, згідно ст. 88 ЦПК України, до доходу держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.
Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Таким чином, враховуючи, що відокремлений підрозділ не є юридично особою, моральна шкода підлягає стягненню виключно з юридичної особи ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Керуючись ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» Відокремленого підрозділу «ОСОБА_3 № 3 імені ОСОБА_4» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 9 000 (дев’ять тисяч грн.) 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в дохід держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Г. В. Висоцька