Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/347/13-к

Провадження № 1-кс/670/22/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року смт. Віньківці

Слідчий суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Марціцка І.Б., при секретарі Главацькому О.І., за участю прокурора Садовського А.М., слідчого Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1, захисника підозрюваного ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці клопотання слідчого Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженні № 12013240100000047 від 13.02.2013 року підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше судимого 20.04.2004 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ст. 187 ч. 3 ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання, 08.01.2009 року Віньковецьким районним судом Хмельницької області за ст.. 395 КК України до 4 місяців арешту, звільнений по відбуттю покарання, 17.05.2011 року Калиновським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки за ч.2 ст. 152 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Віньковецького РВ УМВС України у Хмельницькій області ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, погодженим із прокурором Віньковецього району Сюськом І.В.

Клопотання мотивоване тим, що 13.02.2013 року біля 14.00 год. ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимий, в тому числі і за зґвалтування, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у власному будинку по вул. Перемоги, 106 с. Петрашівка Віньковецького району, умисно, з метою задоволення статевої пристрасті і зґвалтування, із застосуванням фізичної сили, що супроводжувалось нанесенням декількох ударів в область голови, та погрожуючи ножем ОСОБА_4, без її згоди вступив з нею в статеві зносини, тобто вчинив кримінальне правопорушення.

13.02.2013 року дії ОСОБА_3Б, перекваліфіковано на ч. 2 ст. 152 КК України, оскільки встановлено, що вироком Деражнянського районного суду від 08.07.1991 року він був засуджений за ч.2 ст.117 КК України та на даний час у нього судимість не знята та непогашена. Слідчий зазначає, що під час розслідування виникли сумніви в причетності ОСОБА_3 до зґвалтування ОСОБА_4 та потрібне проведення судово молекулярно – генетичної експертизи, яка призначена 09.04.2013 року в НДЕКЦ при МВС України у Вінницькій області. Зазначена експертиза на даний момент не виконана, що унеможливлює проведення подальших слідчих дій та закінчення досудового розслідування. Також слідчий вказав, що необхідно провести ряд процесуальних дій – додатково допитати підозрюваного ОСОБА_3, провести слідчий експеримент з ОСОБА_4, провести слідчий експеримент із підозрюваним, допитати в якості свідків понятих , які будуть брати участь у проведенні слідчого експерименту.

Строки досудового розслідування 10.04.2013 року прокуратурою Віньковецького району продовжено до трьох місяців. Двохмісячний строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 14.04.2013 року, закінчити розслідування кримінальної справи у вказаний строк неможливо через великий обсяг вище вказаних слідчих дій. Беручи до уваги , що підозрюваний ОСОБА_3Б, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, по місцю проживання характеризується негативно, не працює, раніше неодноразово судимий, та злочин вчинено під час умовно – дострокового звільнення, схильний до антисуспільного способу життя, зловживає спиртним напоями, а тому є підстави вважати, що підозрюваний не буде прибувати до слідчого на виклики, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вказані ризики на даний момент не зменшились, а тому слідчий просить продовжити строк тримання під вартою

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з підстав вказаних у нього, просили продовжити строки тримання під вартою

Підозрюваний ОСОБА_3Б, заперечував проти задоволення даного клопотання, зазначив, що йому повідомлялось про підозру тільки за ч.1 ст. 152 КК України, про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України повідомлено не було, протягом двох місяців, які він провів під вартою, жодних слідчих дій з ним не проводилось, свою вину у вчиненому не визнає, заперечує, те, що мало місце зґвалтування, і досудовим слідством не здобуто жодних доказів, які підтверджують його причетність до вчиненого злочину.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України, його підзахисному ніхто не пред’являв, про перекваліфікацію вчиненого суспільно небезпечного кримінального правопорушення з ч.1 на ч.2 ст. 152 КК України, ні ОСОБА_3, ні йому не повідомляли, а тому в силу норм КПК вважає, що за таких обставин не може бути задоволено клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання суд приходить на наступних висновків.

Встановлено, що 13.02.2013 року слідчий Моспан О.А. вніс в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості про те, що 13 лютого 2013 року близько 14.00 год. ОСОБА_3 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння у власному будинку, який розташований по вул. Перемоги, 106 с. Петрашівка Віньковецького району, з метою вчинення зґвалтування та із застосуванням фізичної сили, погрожуючи ножем наніс декілька ударів в область голови та в інші частини тіла ОСОБА_4, притиснув останню до дивана, знявши колготки, вступив із нею в статеві зносини, кваліфікував дане діяння за ч.1 ст. 152 КК України. 13.02.2013 року о 21.10 год. повідомлено ОСОБА_3Б, про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України.

15 лютого 2013 року ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду було обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_3Б, у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий пояснив, що ним 15 лютого 2013 року було перекваліфіковано дії ОСОБА_3 за ч.2 ст. 152 КК України, також вказав, що в клопотанні, в постанові про продовження строків досудового розслідування була допущена помилка і замість 15 лютого зазначено 13 лютого.

Відповідно до статті 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Всупереч зазначеній нормі закону особі, яка перебуває під вартою, не повідомлено про підозру і не виконано вимог ст. 277 КПК України у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України, дане твердження підтверджується поясненнями ОСОБА_3Б, захисника ОСОБА_2, а також не оспорювалось ні слідчим, ні прокурором.

Як вбачається з документів долучених до клопотання, після перекваліфікації діяння ОСОБА_5 за ч.2 ст. 152 КК України, внесення даної кваліфікації в Єдиний державний реєстр досудових розслідування, всі слідчі дії проводились в рамках кримінального провадження № 12013240100000047, за ч. 2 ст. 152 КК України.

Відповідно до п. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Хайредінов проти України”ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у “демократичному суспільстві” у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Органом досудового розслідування не повідомлено ОСОБА_3Б, про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК, при цьому органом досудового слідства продовжувалось вчиняти ряд процесуальних дій, в тому числі продовжено строки досудового розслідування за ч.2 ст. 152 КК України, за таких обставин підозрюваний був позбавлений права на захист від підозри в інкримінованому йому правопорушенні за ч. 2 ст. 152 КК України.

Окрім того слідчим, як в судовому засіданні так і в клопотанні зазначено, що при проведенні досудового розслідування виникли сумніви, у причетності ОСОБА_3 у вчиненні зґвалтування відносно ОСОБА_4, так як висновки експертиз вказують на відсутність слідів сперми та крові на колготах та тілі потерпілої.

За таких обставин суд вважає, що у задоволення клопотання слідчого Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою під вартою по кримінальному провадженні № 12013240100000047 від 13.02.2013 року підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 22, 28, 177, 178, 199 184, 194, 196, 197, 199, 202, 206, 309, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволення клопотання слідчого Віньковецького РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 про продовження строку тримання під вартою під вартою по кримінальному провадженні № 12013240100000047 від 13.02.2013 року підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 152 КК України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, слід відмовити.

Звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти в залі суду, застосувати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, з покладанням на підозрюваного зобов'язань: прибувати до слідчого чи прокурора, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2.Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5.

3.Утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками в даному кримінальному провадженні.

4.Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого чи прокурора.

В разі невиконання покладених судом обов'язків відносно ОСОБА_3Б, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід ніж особисте зобов'язання і на нього може бути накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Хмельницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Марціцка І.Б.