У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Жука В.Г., |
|
суддів |
Кравченка К.Т. і Мороза М.А., |
|
прокурора |
Матюшевої О.Л. |
розглянула в судовому засіданні 30 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Донецької області на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2004 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
раніше судимого 15.07.1984 року
Артемівським районним судом
Донецької області за ч.3 ст.185, 304 КК України
на 3 роки позбавлення волі з іспитовим
строком на 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік та покладено виконання певних обов'язків.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік та покладено виконання певних обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
В апеляційному порядку вирок не оскаржено.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 11.06.2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, викрали з подвір'я ОСОБА_3, розташованого по АДРЕСА_1, алюмінієвий візок вартістю 168 грн..
У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання. На думку автора подання, суд неправильно застосував ст. 262 КПК України, розглянувши справу за відсутністю підсудного ОСОБА_1, не врахувавши, що той ухиляється від суду та порушив при цьому його права під час судового розгляду, передбачені ст. 263 КПК України. Автор подання зазначає, що суд розглянув справу без всебічного та об'ктивного аналізу доказів, пославшись лише на визнавальні показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, а також на розписку, висновок товарознавчої експертизи та показання ОСОБА_2, співвиконавця злочину та при цьому не надав доказам оцінки, а лише обмежився їх переліком. Крім того, судом не допитана жодна особа, яка підлягала виклику. Призначене судом покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого у зв'язку із безпідставним застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, котра підтримала подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції в порушення вимог ст. 262 КПК України розглянув кримінальну справу за відсутності ОСОБА_1. При цьому судом не було встановлено місце перебування ОСОБА_1, належним чином його не викликано до суду для участі в розгляді кримінальної справи, чим було порушено його права на захист.
Згідно вимог ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оглгсити протоколи та інші документи.
Проте ці вимоги судом виконані не були, справа розглянута судом за відсутності доказів, судом не були викликані для допиту свідки та потерпіла. При постановленні вироку суд послався лише на показання ОСОБА_1, в яких він визнавав свою під час досудового слідства, а також на розписку, висновок товарознавчої експертизи та показання ОСОБА_2 (співвиконавця злочину), тобто фактично не навів доказів вини підсудного.
Згідно зі ст. 74 КПК України показання обвинуваченого ОСОБА_1, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженніцього визнання сукупністю доказів у справі.
З обвинувального висновку вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколом відтворення обстановки і обставин злочину за участю ОСОБА_2. Однак жодна особа, підлягаюча виклику до суду по справі, викликана не була.
Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок повинен обгрунтовуватися лише на доказах, розгянутих у судовому засіданні, що зроблено не було.
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд порушив вимоги ст. 65 КК України, внаслідок чого не повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, який ніде не працював, вчинив злочин в нетверезому стані, від правосуддя ухилився, негативно характеризується.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання з випробуванням, суд згідно вимог ч. 2 ст. 75 КК України поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виправної системи. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 ухиляється від правосуддя і призначив покарання, яке заздалегідь виконати неможливо.
За таких обставин колегія суддув вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
В.Г. Жук К.Т. Кравченко М.А.Мороз