ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "22" червня 2006 р.                                                                   Справа № 14/111

Суддя господарського суду Чернівецької області Швець Микола Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-плюс"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 2550грн.

за участю представників:

позивача:  Гол. спец. Лінецький Р.І.  довіреність № 01-3/9 від 11.01.2006 року

відповідача:  не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі  – 2550 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, за усним клопотанням сторін, в судовому засіданні 23 травня 2006 року оголошувалась перерва до 06 червня 2006 року та 06 червня 2006 року оголошувалась перерва до 22 червня 2006 року.

Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що на підставі проведеної перевірки уповноваженим представником Фонду встановлено відсутність правових підстав нарахування штрафних санкцій відповідачу.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте направив довідку вх. № 3989 від 22.06.2006 року про проведення перевірки в ТзОВ „Комфорт-плюс” заст. начальника відділу забезпечення надходження та використання коштів штрафних санкцій Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Бендюл М.Д. щодо виконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році, згідно до якої підприємству не встановлюється норматив для працевлаштування інвалідів. Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004р. № І773-1У для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.

Таким чином, суб’єкт господарювання зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим  Законом та Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р.

За порушення вимог ст.19 Закону в силу ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - підприємства (об'єднання), установи, організації сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

На підставі поданої відповідачем довідки вх. № 3989 від 22.06.2006 року, про проведення перевірки в ТзОВ „Комфорт-плюс” щодо виконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році, завіреної підписом заступника начальника відділу забезпечення надходження та використання коштів штрафних санкцій Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Бендюл М.Д. вбачається, що згідно проведеної перевірки ТзОВ „Комфорт-плюс” уповноваженою особою Фонду встановлено - середньооблікова чисельність штатних працівників по підприємству в 2005 році складає – 7 чоловік. Отже дія ст. 19, ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на дане підприємство – не розповсюджується.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, представник позивача в підтвердження позовних вимог не спростував наведених відповідачем доказів.

За таких обставин справи позов є безпідставним.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі  ст.ст. 18-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Швець М.В.