Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 року справа №812/1106/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Міронової Г.М., Карпушової О.В.,
секретар судового засідання Варчук О.М.
з участю представника позивача Дьяченко Т.О.,
представника відповідача Шуст Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №812/1106/13-а за позовом Приватного підприємства «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня про виправлення описки позов Приватного підприємства «Арсенал» (далі ПП «Арсенал») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (далі ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська) про скасування податкових повідомлень-рішень: задоволений повністю, а саме:визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 27 листопада 2012 року форми «Р» № 0002202310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1369,00 грн., та № 0002212310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1487,50 грн. (а. с. 207-211, 218).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням судом норм матеріального права: п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та процесуального права: ст. ст. 69, 159, 161 КАС України, в якій просив скасувати постанову суду, постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. (а. с. 221-225).
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав надані письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ПП «Арсенал» в встановленому законом порядку зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 02.02.1994 року, є платником податку на додану вартість з 08.02.2007 року (а. с. 9 - 23).
У період з 24.10.2012 року до 02.11.2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ПП «АРТ-КОР» за період з 01.08.2011 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт за № 2011/22/21767390 від 09.11.2012 року ( далі акт перевірки, а.с.25-30).
Підстави призначення та порядок проведення перевірки позивач не оскаржив.
Висновками акта перевірки встановлено наступні порушення, допущені позивачем:
- п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) у серпні 2011 року на суму 450,00 грн. у вересні 2011 - на суму 740,00 грн.;
- п. п. 138.1, 138.2, 138.4, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 1369,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року форми «Р» № 0002202310 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1369,00 грн., та № 0002212310 про визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1487,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1190,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 297,50 грн., правомірність прийняття яких є предметом розгляду даної справи(а. с. 36, 37).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Висновки відповідача в акті перевірки про допущення позивачем вищевказаних порушень ґрунтуються на тому, що господарська діяльність контрагента позивача - ПП «АРТ-КОР» має ознаки відсутності реального характеру здійснення, а саме, відсутні рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі господарської операції, фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди та транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів тощо, відсутній зв'язок між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат з господарською діяльністю платника податку. Крім того зазначено, що ПП «АРТ-КОР» не знаходиться за місцезнаходженням, у учасників задекларованих підприємством господарських операцій відсутній спеціальний податковий статус (постачальник товарів не зареєстрований платником ПДВ, відсутність повноважень представників контрагента на складання первинних розрахункових документів та документів податкової звітності тощо).
В акті перевірки вищенаведені обставини зазначені відповідачем, виходячи з акта Ленінської МДПІ в м. Луганську за № 994/15-300/24844228 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «АРТ-КОР» з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-вересень 2011, інформаційних баз даних АІС «Бест-Звіт», Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовується в Ленінській МДПІ м. Луганська, якими встановлено, що ПП «АРТ-КОР» має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (а.с.188-200).
Акт перевірки містить твердження відповідача про те, що з урахуванням норм ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України вищевказані ознаки відсутності реального характеру здійснення господарських операцій свідчать про нікчемність правочинів, укладених ПП «АРТ-КОР», в тому числі і з позивачем. На думку відповідача, оскільки реальний характер господарської діяльності відсутній, то виходячи з норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідні документи не є первинними для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що в акті перевірки відповідача зазначено про те, що вказані обставини підлягають з'ясуванню та оцінюванню у їх сукупності, тобто податковий орган безпосередньо в акті перевірки визнає щодо відсутності належних доказів в підтвердження висновку про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ПП «АРТ-КОР», який ґрунтується тільки на обставинах викладених в акті Ленінської МДПІ у м.Луганську про неможливість проведення зустрічної звірки.
Відповідач посилається на часткову відсутність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджують правомірність визначення сум витрат, які впливають на визначення податку на прибуток, та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, а саме не було надано регістри бухгалтерського обліку про рахунках 371, 377, 681, 641, 631, 643, 644, 311, банківські виписки, реєстри витрат та доходів за ІІІ квартал 2011 року. Надані позивачем для перевірки акти виконаних робіт за угодами з ПП «АРТ-КОР» не містять інформації, які саме роботи було виконано.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач - як суб'єкт владних управлінських функцій відповідно до ст.71 ч.2 КАС України не довів правомірність прийняття спірних податкові повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
Встановлено, що між позивачем та ПП «АРТ-КОР» (виконавець) було укладено договір про технічне обслуговування, супроводження та ремонт холодильного обладнання від 10.02.2011 року № 180/02-11/525ТО/12/А, відповідно до якого виконавець зобов'язується в обумовлений строк надати послуги технічного обслуговування, супроводження та ремонту холодильного обладнання згідно з переліком робіт, що є додатком до договору, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити вартість цих робіт на умовах цього договору на підставі наданих рахунків ( далі Договір).
У зв'язку з тим, що ПП «Арсенал» у своїй господарській діяльності щоденно використовує холодильне обладнання для зберігання продуктів харчування, які продає у власному магазині, позивач та ПП «АРТ-КОР» уклали між собою вищезазначений Договір, за яким ПП «АРТ-КОР» виконував роботи та послуги в період з 01.02.2011 р. до 01.02.2012 р. Сервісне обслуговування за цим Договором - це комплекс послуг та робіт, що виконуються раз на місяць відповідно до переліку робіт з сервісного обслуговування обладнання, що наведений у Додатку №2 до Договору про технічне обслуговування.
Виконання Договору підтверджується наступними документами: Актом наданих послуг №1338/1 від 17 серпня 2011 р на суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн.;актом наданих послуг №1458/1 від 29 вересня 2011 р на суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн.; актом наданих послуг №1495/1 від 30 вересня 2011 р (за заміну ТЕНа) на суму 1740,00 грн, в т.ч.ПДВ 290,00 грн.; податковою накладною №1258 від 17 серпня 2011 р. на суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн.; податковою накладною №1376 від 29 вересня 2011 р. на суму 2700,00 грн., в т.ч. ПДВ 450,00 грн.; податковою накладною №1340 від 16 вересня 2011 р. на суму 1740,00 грн., в т.ч. ПДВ 290,00 грн.; платіжними дорученнями №14245 від 9 вересня 2011 р. на суму 2700,00 грн., №14704 від 16 вересня 2011 р на суму 1740,00 грн., №16656 від 19 жовтня 2011 р. на суму 2700,00 грн.; виписками банку по рахунку №26003000107822 №14245 від 9 вересня 2011 р. на суму 2700,00 грн., №14704 від 16 вересня 2011 р на суму 1740,00 грн., №16656 від 19 жовтня 2011 р. на суму 2700,00 грн. рахунками на оплату №445 від 17 серпня 2011 р. на суму 2700,00 грн., №1427 від 17 серпня 2011 р. на суму 1740,00 грн. №478 від 29 вересня 2011 р. на суму 2700,00 грн.
Також реальний характер здійснення господарських операцій підтверджений: Журналом ордерів по рахунку 6852 за 01.08.2011 - 30.09.2011, по рахунку 311 за 01.08.2011-30.09.2011, по рахунку 377 за 01.08.2011-30.09.2011, по рахунку 631 за 01.08.2011-30.09.2011, по рахунку 6415 за 01.08.2011-30.09.2011, по рахунку 643 за 01.08.2011-30.09.2011, по рахунку 644 за 0-1.08.2011-30.09.2011, реєстром отриманих податкових накладних, Пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання з питань правових відносин з ПП «АРТ-КОР» за період з 01.08.2011 по 30.09.2011 року, журналом обліку проведення робіт з технічного обслуговування, супроводження та ремонту обладнання ( а. с.44-80, 185-187).
Акт Ленінської МДПІ у м. Луганську про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АРТ-КОР» не може слугувати беззаперечним доказом відсутності здійснення господарських операцій між позивачем та цим контрагентом, оскільки первинні документи ПП «АРТ-КОР» щодо підтвердження здійснення господарських операцій за правочином, укладеним між цими підприємствами не вивчалися. Відповідач в акті перевірки, крім посилань на вищезазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки не навів жодного доказу, що правочин, укладений позивачем з ПП «АРТ-КОР» порушує публічний порядок, що він спрямований на порушення конституційний прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, що суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
На момент вчинення правочину від 01 лютого 2011 р. між ПП «Арсенал» та ПП «АРТ-КОР» та у період виконання умов договору сторонами, договір не був предметом судового оскарження.
В акті Ленінської МДПІ у м. Луганську не має жодного доказу того, що ПП «АРТ-КОР» було неспроможне здійснювати господарську діяльність у серпні-вересні 2011 р. Встановлення факту відсутності за місцезнаходженням ПП «АРТ-КОР» у вересні 2012 р. також не може бути належним доказом нереального характеру та неспроможності здійснення господарської діяльності ПП «АРТ-КОР» у серпні-вересні 2011 р.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки представник відповідача в суді апеляційної інстанції надала пояснення, що зазначені посилання в апеляційній скарзі на зазначену норму Податкового кодексу є помилковими.
При цьому слід зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання відповідача на ненадання первинних документів позивачем.
Колегія суддів також вважає неспроможними доводи апелянта про те, що взаємовідносини між ПП «Арсенал» та ПП «АРТ-КОР» мали нереальний характер з огляду на відсутність складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей, недостатність трудових ресурсів у ПП «АРТ-КОР», оскільки за умовами Договору від 10.02.2011 року № 180/02-11/525ТО/12/А представники ПП «АРТ-КОР» надавали послуги в місці розташування обладнання, а саме, в м. Луганську, вул. Будьонного, 140, внаслідок чого власне приміщення, в тому числі складське, транспортні засоби для здійснення правочину між ПП «Арсенал» та ПП «АРТ-КОР» не були потрібні.
Доводи щодо відсутності трудових ресурсів спростовуються наданим відповідачем, на вимогу суду першої інстанції, податкового розрахунку за формою 1ДФ за III квартал 2011 року, відповідно до якого у ПП «АРТ-КОР» працювало 29 штатних робітників та 3 особи за цивільно-правовими угодами.
Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 Податковий кодекс України ( далі ПК України). Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу ( с.198 п. 198.1 ПК України).
Пунктом п. 198.2 цієї ж статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу норми п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пп. 134.1.1. п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
В силу норм п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (пп.135.4.1.п. 135.4. ст. 135, п.137.1 ст.137 ПК України).
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пп.138.1.1. п. 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
В силу норм п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з норм пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Отже, виходячи з вимог вказаних норм, підтвердженням витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ є податкова накладна.
На підставі встановлених обставин справи та наведених норм Податкового кодексу України, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Ухвала складена в повному обсязі 11 квітня 2013 року.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст.196, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі №812/1106/13-а за позовом Приватного підприємства «Арсенал» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Судді Г.М. Міронова
О.В. Карпушова