Головуючий суду 1 інстанції - Туренко С. І.
Доповідач - Парінова І. К.
Справа № 1227/2367/12
Провадження № 22ц/782/253/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Парінової І. К.,
суддів: Пащенко Л. В., Соловей Р. С.,
при секретарі - Друпповій О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут» до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплачених коштів, -
в с т а н о в и л а:
22 березня 2012 року КП «Житлосервіс «Добробут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплачених коштів.
Після уточнення позовних вимог просило суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь зайво сплачені кошти працівникам підприємства у розмірі 10 323 грн. 88 коп. Також просило суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.
Оскаржуваним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року позов КП «Житлосервіс «Добробут» до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплачених коштів задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь КП «Житлосервіс «Добробут» зайво сплачені грошові кошти в розмірі 10 323 грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заперечення на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу до апеляційного суду не надходили.
В судове засідання з'явилася відповідач ОСОБА_2, позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та застосував закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 відповідно до наказу № 51-ок від 01 липня 2005 року була прийнята в штат з 01 липня 2005 року на посаду бухгалтера 1 категорії з випробувальним терміном 1 місяць з оплатою відповідно до штатного розкладу (а. с. 4).
Наказом № 199-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 12 жовтня 2011 року ОСОБА_2 12 жовтня 2011 року була звільнена з посади бухгалтера за угодою сторін у відповідності до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 5).
Актом ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житлосервіс «Добробут» за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року № 230-21/004 від 05 липня 2011 року, складеного Контрольно-ревізійним відділом у м. Сєвєродонецьку Луганської області, встановлено, що при нарахуванні індексації грошових доходів працівникам КП «Житлосервіс «Добробут» за періоди з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2009 року в порушення ст. 2 Закону України «Про індексацію доходів громадян» від 06 лютого 2003 року № 491-ІУ та п. п. 1, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, з вини бухгалтера ОСОБА_2 було невірно нараховано індексацію заробітної плати, що призвело до зайвої сплати коштів на загальну суму 17 575 грн. 90 коп. внаслідок невірного визначення базового періоду (а. с. 10-14).
Згідно з Довідкою про відшкодування зайво нарахованої індексації, премії та середньої зарплати на час відпустки станом на 29 листопада 2012 року по КП «Житлосервіс «Добробут» загальна сума невідшкодованих збитків складає 10 323 грн. 88 коп. (а. с. 44).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Житлосервіс «Добробут», суд першої інстанції застосував положення ст. 130 КЗпП України, відповідно до якого працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність наявності сукупності певних юридичних фактів, які дають власнику або уповноваженому ним органу право притягти працівника до матеріальної відповідальності, а саме: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням трудових обов'язків і шкодою та вина працівника. Крім того, суд першої інстанції правильно вказав, що до категорії прямої дійсної шкоди, яка є основним елементом юридичного складу, який породжує обов'язок працівника відшкодувати матеріальну шкоду і дає підприємству, установі, організації право притягти працівника до матеріальної відповідальності, належать витрати, викликані зайвими виплатами на користь працівників (основної та додаткової заробітної плати, сум компенсацій, допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та інших виплат), при відсутності стягнення цих сум із працівників, які безпосередньо одержали ці суми.
Однак, суд першої інстанції не застосував до виниклих між сторонами правовідносин положення ч. 1 ст. 132 КЗпП України, згідно з яким за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України встановлено вичерпний перелік випадків притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності. Так, відповідно до ч. 1 вищевказаної статті працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Договору про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено вищевказаною статтею, між сторонами по справі укладено не було.
Згідно з довідкою № 18 від 02 квітня 2013 року, виданою КП «Житлосервіс «Добробут» на ім'я ОСОБА_2, відповідач працювала в КП «Житлосервіс «Добробут» на посаді бухгалтера з 01 липня 2005 року по 11 жовтня 2011 року. Дохід відповідача за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року склав 14 418 грн. 66 коп., середньомісячна заробітна плата склала 2 403 грн. 11 коп.
Як вбачається з довідки № 579 від 09 квітня 2013 року, виданої КП «Житлосервіс «Добробут» на ім'я ОСОБА_2, відповідач відшкодувала позивачу зайво нараховану індексацію по Акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Житлосервіс «Добробут» в сумі 2 995 грн. 22 коп. шляхом утримання зі своєї заробітної плати в липні-жовтні 2011 року.
Таким чином, враховуючи те, що між КП «Житлосервіс «Добробут» та ОСОБА_2 не було укладено договору про повну матеріальну відповідальність працівника за заподіяну ним шкоду, керуючись положенням ч. 1 ст. 132 КЗпП України, яким встановлена матеріальна відповідальність працівника у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку працівника, беручи до уваги розмір середньомісячної заробітної плати відповідача, який складає 2 403 грн. 11 коп., та добровільне часткове покриття ОСОБА_2 шкоди, яку вона завдала підприємству невірним нарахуванням та виплатою індексації, в розмірі 2 995 грн. 22 коп. шляхом утримання зі своєї заробітної плати в липні - жовтні 2011 року, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Житлосервіс «Добробут», неповно з'ясував обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору, не надав їм належної правової оцінки, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, застосувавши до виниклих між сторонами правовідносин норми трудового законодавства, які регулюють загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників, не встановивши при цьому чи був між сторонами укладений договір про повну матеріальну відповідальність або на ОСОБА_2 відповідно до законодавства покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків чи існували якісь інші випадки повної матеріальної відповідальності працівника, передбачені ст. 134 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити КП «Житлосервіс «Добробут» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплачених коштів.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству «Житлосервіс «Добробут» в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення зайво сплачених коштів.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: