Справа№ 2-143/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2007 року        Орджонікідзевський районний суд м.  Харкова у складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.

при секретарі - Гапоненко В.О.,

при участі - адвоката ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3,  3-я особа 4-а Харківська

державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,  визнання права власності на

спадкове майно в порядку спадкування за законом,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до своєї тітки ОСОБА_3,  3-я особа - 4-а ХДНК про визнання заповіту недійсним,  визнання права власності на спадкове майно,  яке складається з частки трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 після смерті своєї бабусі - ОСОБА_5,  померлої 17 серпня 2005 p.,  та батька - ОСОБА_6,  померлого 10 липня 2003 р. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те,  що на час складання заповіту 25 серпня 2004 p.,  ОСОБА_5 не здатна була усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними,  оскільки вона була похилого віку та на протязі декількох років,  передуючих її смерті,  дивовижно себе поводила,  не орієнтувалася в місці знаходження,  не впізнавала рідних та знайомих людей,  часто була агресивно настроєна. Коли ОСОБА_5 у 2002 р. знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні 25-ї Харківської міської клінічної лікарні - їй був поставлений діагноз „сенільний психоз,  загострення маразму". Також,  ОСОБА_5 з 06 серпня 2003 р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Харківському обласному центрі паліативної медицини „Хоспис",  де і померла 17 серпня 2005 р. За час перебування в цьому центрі ОСОБА_5 було діагностовано „сенільна дегенерація головного мозку з відсутністю пам'яті на поточні і минулі події,  періодичне дезорієнтування в часі,  місці оточуванні".

Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала,  стверджуючи,  що не дивлячись на те,  що мати була похилого віку,  дивовижно себе поводила,  не впізнавала її ,  проте на час складання заповіту,  25 серпня 2004 p.,  вона адекватно себе поводила,  висловила намір залишити спадщину тільки їй.

3-особа - 4-а Харківська державна нотаріальна контора проти позову ОСОБА_4 не заперечує,  при ухваленні рішення покладається на розсуд суду,  надала суду інформацію,  що ОСОБА_4 звернулась до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6,  померлого 10 липня 2003 р.,  та була заведена спадкова справа № 930\2003 р.,  не заперечують проти розгляду справи за відсутності їх представника у порядку  ст.  15 8 ч.2 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи,  вислухавши доводи учасників процесу,  допитавши свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  дослідивши матеріали посмертної судово-медичної експертизи та інші докази,  надані сторонами,  в їх сукупності,  суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_4 є

обґрунтованими і тому підлягають задоволенню в повному обсязі. В обґрунтування свого висновку суд виходить з наступного:

Судом встановлено,  що квартира АДРЕСА_1,  належала на праві сумісної власності ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_5 в рівних частках. 10 липня 2003 р. помер ОСОБА_6,  після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеної квартири. Спадкоємцями першої черги на спадкову квартиру після смерті ОСОБА_6 є його мати - ОСОБА_5 та його дочка - позивачка ОСОБА_4

ОСОБА_4 у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до 4-ї Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. ОСОБА_5 з такою заявою до нотконтори не зверталась,  але на момент смерті сина була прописана в спірній квартирі,  тому по правилам  ст. 549 ЦК України (в ред.1963 p.),  що діяв на той час,  є належним спадкоємцем,  що прийняв спадщину фактично.

17 серпня 2005 р. померла ОСОБА_5 згідно заповіту,  складеному 25 серпня 2004 p.,  посвідченому державним нотаріусом 4-ї ХДНК - ОСОБА_13,  за реєстровим номером 2-32-12,  все належне їй майно,  ОСОБА_5 заповіла відповідачці ОСОБА_3

Представник позивачки - ОСОБА_2 та її адвокат поставили перед судом питання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи для встановлення стану психічного здоров'я ОСОБА_5 на момент складення нею вказаного заповіту. Проведена 15 червня 2007 р. експертами Міжобласного центру судово-психіатричної експертизи Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3 експертиза встановила,  що на момент складання заповіту,  тобто на 25.08.2004 p.,  ОСОБА_5 виявляла стійкий хронічний психічний розлад у вигляді судинної деменції,  за своїм психічним станом в момент складання заповіту 25.08.2004 р. вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними,  бо знаходилась у стані психічного розладу.

Відповідачка ОСОБА_3 не заперечує проти висновків експертизи,  в судовому засіданні підтвердила,  що мати поводила себе дивно,  але мала намір залишити спадщину тільки їй.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_2 пояснили,  що ОСОБА_5 з 2000 р. стала дивно себе поводити,  не впізнавала близьких,  у ході спілкування плуталася та замовлялася,  а,  після отриманої в 2002 р. травми,  зовсім перестала бути адекватною,  стала поводитись як хвора на розум людина.

Свідок відповідачки ОСОБА_12 пояснили,  що ОСОБА_5 була через похилий вік слабкою,  хворобливою ,  дочка доглядала за нею,  опікувалась нею,  проте про які-небудь відхилення її психічного стану від ОСОБА_3 свідок не чула. Пояснення свідка ОСОБА_11-лікаря-терапевта ХОСПІС про те,  що спостережувана нею з жовтня 2004 р. ОСОБА_5 була доступна продуктивному контакту на елементарному рівні,  знаходилася в адекватному стані,  хоча мало місце зниження пам'яті,  старечим недоумством не страждала,  є суперечливими,  спростовуються записами в медичній картці ОСОБА_5,  а також поясненнями свідків у справі,  висновком судово-психіатричної експертизи.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 недійсним знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,  є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10, 11,  15,  60,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,   ст.  ст. 529,  549 ЦК України ( у ред.1963 p.),   ст.  ст. 203,  225 ч.1,  1257,  1266,  1269 ЦК України (у ред.2003 р.),  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_5,  08.03.1914 р.народження,  на користь ОСОБА_3,  посвідчений 25 серпня 2004 р. державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори.

Визнати за ОСОБА_4,  ОСОБА_5 право власності за кожним на 1\4 частину квартириАДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6,  який помер 10.07.2003 р.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 3\8 частини квартириАДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5,  яка померла 17.08.2005 р.

Залишити відкритими 3\8 частини квартириАДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до 28 жовтня 2007 р. через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.