АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4191/13 Справа № 429/10150/12 Головуючий у 1 й інстанції - Кононенко Т.О. Доповідач - Григорченко Е.І.
Категорія 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Григорченка Е.І.
суддів -Варенко О.П., Демченко Е.Л.
при секретарі -Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ ДВС Павлоградського МУЮ про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису та арешту майна,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2012 року державним виконавцем Павлоградського МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_3, та заборонено відчуження будь-якого майна, що належить відповідачу.
Власником автомобіля DAEWOO SENS ТІ3110 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_2 є ОСОБА_3, дата реєстрації 01.06.2007 рік.
Вказаний транспортний засіб на момент розгляду справи зареєстрований за відповідачем, ОСОБА_3, і не був зареєстрований за позивачем.
Таким чином судом встановлено, що позивач на час винесення постанови не був власником автомобіля, так як він не набув таке право у встановленому законом порядку. Разом з тим позивачем не зазначені підстави визнання за ним права власності на спірне майно.
Перехід права власності, в тому числі і на підставі відповідних угод, фіксується державною реєстрацією транспортних засобів, що проводиться на підставі заяв власників і поданих ними документів, що підтверджують правомірність придбання транспортного засобу.
Враховуючи, що позивач не надав документи, які підтверджують правомірність придбання ним спірного транспортного засобу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. ст. 207, 208, 328 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок затверджені постановою КМ від 07.09.98 N 1388, ст. ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки позивач порушив установлений порядок придбання автомобіля, договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником і позивачем не укладався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі, вимоги до якої передбачені ст. 207 ЦК України.
З розписки, наданої позивачем, вбачається, що вартість автомобілів перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тому договори купівлі-продажу спірних автомобілів повинні були укладені в письмовій формі. /а.с. 6/
Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена й постановою КМ від 07.09.98 N 1388, якою затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.
Відповідно до п. 4 зазначених Правил перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Згідно з п. 44 цих Правил зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАІ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу.
Спірний автомобіль не були зняті з обліку в органах ДАІ, залишилися зареєстрованими за відповідачем. Заяв від останнього про зняття з обліку автомобілів не подавались і його огляд органами ДАІ не здійснювався.
Не надходила така заява й від позивача, який мав на те повноваження за дорученням від власника автомобіля.
Пунктом 43 Правил передбачено: якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України.
До вчинення цих дій відповідач не мав права відчужувати спірний автомобіль, а позивач його придбати.
Відповідно до п. 8 зазначених Правил правомірність придбання транспортного засобу підтверджується зазначеними в них документами, зокрема довідкою-рахунком, виданою за формою згідно з додатком N 1 до цих Правил, договором та іншими посвідченими в установленому порядку документами, що встановлюють право власності на автомобіль. Бланки довідок-рахунків є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою КМ від 19.04.93 N 283.
Сукупність зібраних судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником і позивачем не укладався.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги укладений з позивачем договір страхування, який ним підписаний, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та визнання за ним право власності на спірний автомобіль.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що він сплатив частину вартості автомобіля, погашав банку кредит, і відповідач не заперечував, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання за позивачем права власності на автомобіль, так як зазначено вище, придбання автомобіля у власність передбачає певний порядок, який не був дотриманий позивачем та відповідачем.
Зазначені обставини можуть бути підставою для стягнення сплачених позивачем коштів в разі звернення до суду з відповідним позовом та його задоволення.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.
Суд першої інстанції розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
СУДДІ: