АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/774/695/13 р. Суддя першої інстанції: Бєсєда Г.В.
Категорія: ч.2 ст. 187 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дрибаса Л.І.
суддів - Коваленко В.Д., Бровченко Л.В.
прокурора - Тесля Г.М.
захисника - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Мікуліної Н.А., засудженого ОСОБА_2, в його інтересах, захисника ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року засуджений
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:
- 21.05.2008 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропет-ровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 03 червня 2011 року умовно-достроково на 8 місяців 8 днів, -
- за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього, особисто йому належного майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього, особисто йому, належного майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 21.05.2008 року і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років і 3 місяці, з конфіскацією всього особисто йому належного майна.
Стягнуто зі ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином - 2 526 грн.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 10 листопада 2011 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, з салону автомобіля «Toyota Camry» р/н НОМЕР_1, який знаходився біля будинку № 31-а по вул. Косіора в м. Дніпропетровську, скоюючи злочин повторно, з корисних мотивів, таємно викрав чоловічу сумку, мобільний телефон «Nokia n82» з карточкою мобільного оператора «Лайф», які належали ОСОБА_3, заподіявши останньому матеріальних збитків на загальну суму 2 526 грн.
Крім того, 15 листопада 2011 року, приблизно в 10 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, в приміщенні магазину «Океан», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, пр-т Правди, буд. 68-б, повторно, з корисних мотивів, із карману куртки ОСОБА_4, таємно викрав мобільний телефон «Samsung D780» з карткою пам'яті, загальною вартістю 1 662 грн.
20 квітня 2012 року, приблизно о 15 годині, ОСОБА_2 знаходився в кафе «Райский уголок», розташоване біля будинку № 1 по вул. Бердянській в м. Дніпропетровську, де розпивав спритні напої з ОСОБА_5 та невстановленою слідством особою, з якою вступив в злочинну змову і, діючи групою осіб, напали на ОСОБА_5 Погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_5, невстановлена слідством особа приставила ніж до шиї потерпілого, таким чином подолала його волю до опору, а в цей час ОСОБА_2 приставив столовий ніж до живота потерпілого, чим також виявив погрозу застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, і почав перевіряти вміст його карманів і сумки. В сумці виявив грошові кошти в сумі 1 000 грн. і заволодів ними.
В апеляції засуджений просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. Вважає, що кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 187 КК України не знайшла підтвердження в судовому засіданні, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, докази по справі отримані з порушенням законодавства, судове засідання проведено одностороннє. Вказує, що орган досудового слідства порушив його право на захист. Зазначає, що суд не врахував ряд обставин, що пом'якшують покарання і призначив занадто суворе покарання.
В апеляції захисник просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі. Вважає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. На її думку ОСОБА_2 не скоював розбій і його дії слід кваліфікувати як грабіж, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Крім того, суд поклав в основу вироку показання ОСОБА_8, який не був очевидцем подій, а дав показання зі слів потерпілого, який є його братом. Також, вказує, що суд, при призначенні покарання, не врахував, що у ОСОБА_2 на утриманні є малолітня донька і призначив занадто суворе покарання.
Свою апеляцію на вирок суду прокурор відкликав.
Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який вважав, що апеляції засудженого та його захисника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, думку засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, які викладені в апеляціях і в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_2 в таємному викрадені чужого майна (крадіжка) вчиненій повторно і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 185 КК України; в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою яка раніше вчинила розбій і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.
Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання, суд повно, усестороннє та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав всіх свідків, дослідив всі докази як ті, що підтверджують вину засудженого так і ті, на які засуджений та його захисник посилаються на свій захист, вирішив відповідно до закону всі клопотання сторін.
Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по справі і правильного її вирішення.
Як вбачається з вироку, суд дав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10, усунув суперечності, які містяться в їх показаннях та навів детальні мотиви, чому він приймає одні показання за правдиві, а до інших відноситься критично. Тому відповідні доводи засудженого та його захисника слід вважати необґрунтованими.
У відповідності з вищенаведеним доводи засудженого та його захисника про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів розцінює як необґрунтовані і доводи засудженого та його захисника про те, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.
Судом встановлено, що засуджений разом з невстановленою особою вчинили розбій. Даний факт, на думку колегії суддів, повністю знайшов своє підтвердження як в ході досудового, так і в ході судового слідства. Потерпілий ОСОБА_9 з моменту порушення кримінальної справи, в своїх початкових поясненнях, а також під час його допиту в якості потерпілого, детально та послідовно пояснював, що ОСОБА_2 разом з невстановленою особою пред'явили вимогу про передання їм грошових коштів. Після того як він відмовився, невстановлена особа приставила до його горла ніж, а ОСОБА_2 приставив ніж до його живота і викрав з його сумки грошові кошти в сумі 1 000 грн. (т.1 а.с.6,7,9-10,24-26). Дані показання він підтвердив і під час очної ставки з засудженим (т.1 а.с.51-52). У вироку суд дав належну оцінку показанням потерпілого на досудовому слідстві і показанням в судовому засіданні, при цьому усунув неузгодженості і навів переконливі мотиви, чому він приймає до уваги одні показання і відхиляє інші.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про критичну оцінку показань засудженого, та вважає, що не визнання засудженим своєї вини є усталеною моделлю захисту від пред'явленного обвинувачення.
Доводи засудженого про те, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист, колегія суддів розцінює, як надумані, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Так, при ознайомлені ОСОБА_2 з його правом на захист, він власноручно написав, що відмовляється від захисника і така відмова не пов'язана з його матеріальним становищем (т.1 а.с.39,58,41,93,118,120,180). Також, в першому судовому засіданні від 04 вересня 2012 року він також відмовився від послуг захисника, а в судовому засіданні 27 вересня 2012 року заявив клопотання про допуск до справи, як його захисників, адвоката ОСОБА_11 і його мати ОСОБА_1 Дане клопотання судом було задоволено в повному обсязі (т.2 а.с.5-6). У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що право засудженого на захист порушено не було.
Доводи засудженого про те, що до нього співробітники застосовували недозволені методи ведення слідства, колегія суддів розцінює як нікчемні оскільки, як вбачається із матеріалів справи та судового засідання, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, таких заяв, від засудженого, не надходило. Крім того, в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення, засуджений власноручно написав, що претензій до співробітників міліції не має (т.1 а.с.183).
Згідно із ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначенно покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд, призначаючи покарання, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання. Так, судом враховано, що засуджений за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини проти особи. По епізоду крадіжки, вчиненій повторно, суд відніс до пом'якшуючих обставин явку з повинною та щиросердечне розкаяння.
Разом з тим, колегія суддів також враховує тяжкість скоєних засудженим злочинів, один з яких відноситься до тяжких злочинів, особу засудженого, його стійку кримінальну поведінку, те що він раніше неодноразово судимий за аналогічні злочину.
Стан алкогольного сп'яніння встановлений в судовому засіданні і підтверджений матеріалами справи, зокрема показаннями свідків, потерпілого, самого засудженого, у зв'язку з чим доводи засудженого, що суд безпідставно врахував стан алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання, колегія суддів розцінює як надумані.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і правильно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. У зв'язку з цим доводи засудженого та його захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості слід вважати необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів не встановлено підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією даного закону.
На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_2, та, в його інтересах, захисника ОСОБА_1, залишити без задоволення.
Судді апеляційного суду: