ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5004/1027/12 (5004/2092/11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,

суддів:Погребняка В.Я.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-Агро"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року

у справі № 5004/1027/12 господарського суду Волинської області

за заявою доДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна виробничо-торгова фірма "Старк"

про банкрутство

за участю представників: Пархомчук Р.І. - представник за довіреністю б/н від 21.03.2013 року розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна виробничо-торгова фірма "Старк" Дяченка Сергія Вікторовича; Махнівський М.О. - представник за довіреністю № 16 від 03.01.2013 року Державного підприємства "Державний насіннєвий фонд України"; Василюк І.М. - ліквідатор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-Агро",

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Волинської області від 20.10.2011 року за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України") порушено провадження у справі № 5004/2092/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрної виробничо-торгової фірми "Старк" (далі - ТОВ АВТФ "Старк").

Ухвалою господарського суду Волинської області суду від 02.11.2011 року у справі № 5004/2092/11 визнані майнові вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" в сумі 355 860 грн. 86 коп., зобов'язано заявника подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ АВТФ "Старк", розпорядником майна призначений Дяченко С.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.02.2012 року у справі № 5004/2092/11 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ АВТФ "Старк". Цією ж ухвалою відмовлено у визнанні грошових вимог, зокрема Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Старк-Агро" (далі - СГ ТОВ "Старк-Агро") на суму 4 261 510 грн. 05 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року у справі № 5004/2092/11 ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2012 року у справі № 5004/2092/11 в частині відмови у визнанні грошових вимог СГ ТОВ "Старк-Агро" залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2012 року у справі № 5004/2092/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року у справі № 5004/2092/11 та ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2012 року у справі № 5004/2092/11 в частині відмови у визнанні грошових вимог СГ ТОВ "Старк-Агро" скасовано, в цій частині справу № 5004/2092/11 передано на розгляд до господарського суду Волинської області.

За наслідками нового розгляду, ухвалою господарського суду Волинської області суду від 03.09.2012 року у справі № 5004/1027/12 (5004/2092/11) (суддя - Войціховський В.А.) визнано грошові вимоги конкурсного кредитора - СГ ТОВ "Старк-Агро" до боржника - ТОВ АВТФ "Старк" на суму 2 313 625,66 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. Зобов'язано розпорядника майна ТОВ АВТФ "Старк" Дяченка С.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ АВТФ "Старк" у відповідності до даної ухвали. Зобов'язано розпорядника майна Дяченка С.В. вжити заходів, передбачених ст. 16 Закону про банкрутство, спрямованих на проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів ТОВ АВТФ "Старк", а також визначення подальшої процедури банкрутства товариства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5004/1027/12 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя - Коломис В.В., суддя - Огороднік К.М.) апеляційні скарги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та ТОВ АВТФ "Старк" задоволено. Ухвалу господарського суду Волинської області від 03.09.2012 року у справі № 5004/1027/12 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено СГ ТОВ "Старк-Агро" у визнанні грошових вимог до боржника ТОВ АВТФ "Старк" в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5004/1027/12, ліквідатор СГ ТОВ "Старк-Агро" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Волинської області від 03.09.2012 року у справі № 5004/1027/12.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 530, 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 11,14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 34, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно зі ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року у справі № 5004/2092/11 в частині відмови у визнанні грошових вимог СГ ТОВ "Старк-Агро" та передаючи в цій частині справу на розгляд до господарського суду Волинської області, Вищий господарський суд України у постанові від 03.07.2012 року виходив з того, що оскаржувані в касаційному порядку вказані процесуальні документи, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, при новому розгляді справи суд першої інстанції, дослідивши заяву СГ ТОВ "Старк-Агро" про визнання грошових вимог до боржника на суму 4261510,05 грн. та долучені до неї документи, дійшов висновку про її часткове задоволення та визнання вимог кредитора на суму 2 313 625,66 грн.

Суд апеляційної інстанції, не погодився з такими висновками суду першої інстанції та відмовив СГ ТОВ "Старк-Агро" у визнанні грошових вимог до боржника ТОВ АВТФ "Старк" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що СГ ТОВ "Старк-Агро" звернулося до суду із заявою про визнання грошових вимог від 15.12.2011 року на загальну суму боргу 3 117 776,91 грн.

В обґрунтування заяви кредитором зазначалось, що впродовж 2006-2009 років між СГ ТОВ "Старк-Агро" та ТОВ АВТФ "Старк" відбувались господарські операції щодо надання послуг та реалізації продукції, котрі оформлялись між сторонами шляхом підписання накладних та актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Загальний розмір заборгованості боржника перед СГ ТОВ "Старк-Агро" за надані послуги та відпущену продукцію становить 1 458 625,66 грн.

Крім цього, СГ ТОВ "Старк-Агро" здійснювалось перерахування на користь боржника грошових коштів в сумі 855 000 грн., а також проводилась передача у власність ТОВ АВТФ "Старк" продукції (м'яса) на суму 804 151,25 грн.

Ст.1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з абз. 6 ст.1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог суду щодо подання доказів на підтвердження майнових вимог СГ ТОВ "Старк-Агро" подав документи на підтвердження загального боргу одночасно з заявою про уточнення грошових вимог від 28.01.2012 року, де просило визнати його грошові вимоги на суму 4 261 510 грн. 05 коп. (в т.ч. 3 117 776 грн. 91 коп. згідно заяви від 15.12.2011 року).

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що заяву про уточнення грошових вимог кредитора до боржника СГ ТОВ "Старк-Агро" було подано до господарського суду з пропуском строків, встановлених для подання відповідних заяв чинним законодавством України (по закінченню тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство). Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що заяву СГ ТОВ "Старк-Агро" слід розглядати в межах вимог, заявлених кредитором у його первинній заяві від 15.12.2011 року на суму 3 117 776,91 грн., оскільки останню було подано в строки, встановлені Законом про банкрутство.

Виходячи з вимог ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство, обов'язок надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що вимоги до боржника в частині суми коштів 804 151,25 грн., які складають вартість переданої кредитором боржнику продукції (м'яса) відхиляються як необґрунтовані, оскільки не підтверджуються жодними доказами, окрім посилання на здійснення між сторонами господарської операції передачі СГ ТОВ "Старк-Агро" у власність ТОВ АВТФ "Старк" продукції вартістю 804 151,25 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з судом першої інстанції про включення до реєстру вимог кредиторів вимог СГ ТОВ "Старк-Агро" в сумі 855 000,00 грн., оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані кошти перераховані за певну продукцію (згідно призначень платежу - "за висівки", "за м'ясо", "за концкорма"). Відповідно зазначені кошти перераховані на виконання правовідносин з купівлі-продажу товарів, а тому після сплати коштів у кредитора СГ ТОВ "Старк-Агро" виникло право вимагати оплачений товар. Тобто, вказані вимоги по суті є майновими вимогами кредитора. Натомість, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, закон про банкрутство передбачає заявлення кредиторами лише грошових вимог.

Щодо вимог про надані послуги, відпущену продукцію в загальній сумі 1 458 625,66 грн. суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги кредитора, які ґрунтуються на накладних за 2008 рік в загальній сумі 62025,00 грн. погашені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до договору від 05.01.2009 року.

Оцінюючи вказаний договір про зарахування зустрічних взаємних вимог від 05.01.2009 року, судом апеляційної інстанції враховано, що законом недійсність даного договору не встановлена, в судовому порядку договір недійсним не визнано, а взаємні вимоги, які зараховано між СГ ТОВ "Старк-Агро" та ТОВ АВТФ "Старк" договором від 05.01.2009 року, виникли в 2008 році, тобто після порушення провадження у справі № 7/162-Б про банкрутство СГ ТОВ "Старк-Агро" (ухвала господарського суду Волинської області від 13.11.2007 року).

Що стосується інших вимог кредитора, які обґрунтовані накладними та актами здачі-приймання робіт за 2006-2007 роки в загальній сумі 1 396 600,66 грн., з них: 1 246 580,01 грн. борг за поставлену продукцію, 150 020,65 грн. борг за виконані роботи (послуги), суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про включення їх до реєстру вимог кредиторів та відхилив їх, встановивши наступне.

Фінансово-господарські операції на загальну суму 1 396 600,66 грн., які були здійснені між сторонами впродовж 2006-2007 років (надання послуг та реалізація продукції), не носять договірного характеру. Між сторонами не укладалось будь-яких цивільно-правових угод, спрямованих на встановлення порядку розрахунків.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що кредитором - СГ ТОВ "Старк-Агро" заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, оскільки дата останньої накладної за 2007 рік становить 29.12.2007 року, строк давності за якою спливає 29.12.2010 року, а заява про визнання вимог кредитора на підставі вказаних накладних подана 15.12.2011 року. В зв'язку із пропуском строку позовної давності судом відмовлено і у вимогах, які ґрунтуються на актах здачі-приймання робіт (надання послуг) в загальній сумі 150 020,65 грн.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що одночасно з оформленням актів, СГ ТОВ "Старк-Агро" видавало контрагенту для оплати рахунки-фактури, зокрема: № СФ-0000003 від 03.04.2007 року на суму 20090,00 грн. (дійсний до сплати до 03.04.2007 року); № СФ-93 від 03.07.2006 року на суму 29458,20 грн. (дійсний до сплати до 03.07.2006 року); № СФ-111 від 31.08.2006 року на суму 14808,00 грн. (дійсний до сплати до 31.08.2006 року).

З огляду на визначену в рахунках-фактурах дату сплати коштів, момент виникнення права на стягнення боргу і відповідно початок перебігу позовної давності, починається з наступного дня від дати оформлення рахунку. В зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вказав на те, що строк позовної давності за останнім актом від 03.04.2007 року та відповідним рахунком, сплив 04.04.2010 року. Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені судом та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ АВТФ "Старк".

При цьому судом враховано, що боржником подано заяву від 31.01.2012 року про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с. 46, т. IV), а кредитором не наведено жодних поважних причин пропуску строку та не подано доказів, які б свідчили про його переривання або зупинення.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ АВТФ "Старк" вимог кредитора СГ ТОВ "Старк-Агро", заявлених у справі № 5004/1027/12 відповідно до заяви від 15.12.2011 року, у повному обсязі.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, судом апеляційної інстанції повною мірою надано правову оцінку підставам виникнення грошових вимог кредитора СГ ТОВ "Старк-Агро" до боржника ТОВ АВТФ "Старк", досліджено їх характер, а також належним чином встановлено розмір та момент виникнення таких грошових вимог.

За приписами ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старк-Агро" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 року у справі № 5004/1027/12 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін