Справа № 1013/9181/2012 Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.

Провадження № 22-ц/780/1272/13 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В.І.

Категорія 47 11.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

9 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки, посилаючись на те, що відповідач весь час неналежно виконував обов'язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки, не працював, унаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів. Просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 101 602 грн. 98 коп.

Рішенням Ірпінського міського суду від 25 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 4 тисячі гривень. У іншій частині позову -відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що відповідач є рідним батьком ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 4). Рішенням Ірпінського міського суду від 13 квітня 1998 року ОСОБА_3 зобов'язано до сплати аліментів в розмірі ? частки від усіх видів щомісячного заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03 квітня 1998 року. У жовтня 2012 року дитині позивача виповнилося 18 років. З листів, довідок та постанов відділу ДВС Ірпінського МУЮ вбачається, що відповідач до повноліття своєї дочки належним чином не виконував рішення суду першої інстанції від 13 квітня 1998 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст. 196 СК України та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за прострочення сплати аліментів, але у зменшеному розмірі з урахуванням його матеріального становища та стану здоров'я.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Визначаючи обсяг та межі відповідальності боржника при утворенні заборгованості, колегія суддів враховує, що відповідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Так як в матеріалах справи містяться неоспорювані докази того, що у відповідача скрутне матеріальне становище та на його утриманні знаходиться донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: