АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №2024/2-1027/11 Головуючий

Провадження №22-ц/790/2515/2013 1-ї інстанції: Проценко Л.Г. Категорія: визнання недійсними Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Крилової Т.Г.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, правонаступника ОСОБА_7 ОСОБА_8, 3-тя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_9 про визнання договору недійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним та про визнання права власності, зазначивши, що між відповідачкою та 3-ю особою ОСОБА_7 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_7 передала в дар ОСОБА_5 зазначену квартиру. Згідно із розпискою ОСОБА_7 від 25.01.2011р., остання за підписання на ім'я ОСОБА_5 договору дарування зазначеної квартири отримала гроші від ОСОБА_6 у розмірі вартості, вказаної у витязі КП «Харківське міське БТІ». Просив визнати договір дарування зазначеної квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, вчиненим для приховування договору купівлі-продажу квартири, укладеному між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_6 право власності на зазначену квартиру.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати договір дарування зазначеної квартири між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 удаваним, як такий, що приховує договір купівлі-продажу, застосувати правила переводу прав та обов'язків покупця та визнати за ОСОБА_6 право власності на спірну квартиру. При цьому позивач посилався на те, що вони у родині домовилися оформити на відповідачку квартиру, за яку він сплачував тещі щомісячно по 2-3 тис. грн., заплативши взагалі у 2011р. 55 тис. грн., про що є розписка ОСОБА_7 Тобто договір дарування був їм оплачений, про що знала відповідачка. До укладання договору дарування всі домовилися про те, що квартира буде належати дитині і яка буде мешкати у ній.

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала, зазначила, що її мати продала будинок у Миколаївській області та купила спірну квартиру у 2000 р., в якій до травня 2010 р. мешкала її родина: вона, позивач та їх син, а мати весь час проживала по АДРЕСА_2. Мати подарувала їй квартиру та договір дарування було зареєстровано у ХМБТІ. Після дарування квартири вони також мешкали за зазначеною адресою, а після конфлікту з позивачем вона стала проживати з сином. Кошти за комунальні послуги по спірній квартирі сплачувались її матір'ю, але з їх з сімейного бюджету, а після смерті матері - нею. Син бажав проживати з бабусею та переїхав до неї у січні 2011р., а після крадіжки коштовностей у її квартирі вона відібрала ключі у сина. Розписка надана позивачем не підроблена, але написана під тиском та надана у 2011р. Її мати заради онука була готова на все.

Відповідачка ОСОБА_7 позов визнала та зазначила, що дійсно отримала від позивача суму, зазначену у розписці, за договір дарування квартири і розпис у розписці її. Вона домовилася з позивачем, що останній буде сплачувати вартість квартири щомісячно по 2 тис. грн., а вона перепише квартиру на доньку. ОСОБА_7 мешкала по вул.С.Борзенко, а родина ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, де онук ходив до школи. Після укладання договору дарування вона продовжувала сплачувати комунальні послуги за квартиру, за гроші, які надавав позивач. У травні 2010р. між подружжям сталася сварка.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим до участі у справі був залучений її спадкоємець ОСОБА_8 - син сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 11 листопада 2008р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 у р.№8316.

Визнано, що 11 листопада 2008р. між ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з другого боку, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вартістю 54997 грн., яка належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10. 27.11.2000р. у р.№6752.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 283 грн. 48 коп. судового збору та 60 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Інші сторони рішення суду не оскаржили.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка і згідно встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,215 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_7 передала в дар ОСОБА_5 зазначену квартиру. Згідно із розпискою ОСОБА_7 від 25.01.2011р., остання за підписання на ім'я ОСОБА_5 договору дарування зазначеної квартири отримала гроші від ОСОБА_6 у розмірі вартості, вказаної у витязі КП «Харківське міське БТІ».

Дарувальник ОСОБА_7, яка є матір'ю ОСОБА_5, поясняла, що фактично між нею та сім'єю її доньки було укладено договір купівлі-продажу квартири, однак договір у нотаріуса було посвідчено як договір дарування, оскільки вартість квартири їй була сплачена частинами, вартість оформлення договору дарування була дешевше ніж договору купівлі-продажу. Крім того, всі вважали, що квартира є власністю подружжя ОСОБА_5, незалежно від того, який договір укладено і на кого з подружжя оформлено право власності.

Доказом того, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відбулася угода купівлі - продажу є розписка ОСОБА_7 про отримання від ОСОБА_6 коштів за квартиру.

Допитана в судовому засіданні 25.01.2011р. ОСОБА_7 зазначала, що кошти за квартиру вона отримала від позивача ОСОБА_6 у повному обсязі. Тобто сторонами виконано умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.235 ЦК України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що договір дарування є удаваним, оскільки відповідач ОСОБА_7 визнала обставини, на які посилався ОСОБА_6 щодо укладення договору дарування, що підтверджується також сукупністю доказів наданих сторонами.

Судова колегія вважає, що ОСОБА_6 є належним позивачем по справі, оскільки даним договором було порушено його право власності на частину майна, яке було спільно придбано під час подружнього життя.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі на момент 11.11.2008р., тобто на час укладання договору, і кошти за квартиру сплачувались ОСОБА_6 під час спільного проживання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для скасування рішення не має.

Але в резолютивній частині рішення суд визнав правочин недійсним, в той час, як позивач просив визнати договір дарування удаваним, як такий, що приховує договір купівлі-продажу, тому судова колегія вважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення суду відповідно до позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 303,307,308, 314,319 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2013 року змінити.

Абзац 2 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:

Визнати удаваним, як такий, що приховує договір купівлі-продажу, договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 11 листопада 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 за реєстровим номером №8316.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набраннячинності.

Головуючий:

Судді: