ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 року Справа № 29/5005/10155/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Панової І.Ю. Погребняка В.Я.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року
у справі № 29/5005/10155/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою доПриватного підприємства "Промоснастка" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Маркет"
провизнання банкрутом
за участю представників: не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 року за заявою Приватного підприємства "Промоснастка" (далі - ПП "Промоснастка") порушено провадження у справі № 29/5005/10155/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Маркет" (далі - ТОВ "Інтеграл Маркет") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року у справі № 29/5005/10155/2012 (суддя - Полєв Д.М.) ТОВ "Інтеграл Маркет" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, ліквідатором ТОВ "Інтеграл Маркет" призначено ініціюючого кредитора ПП "Промоснастка".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 29/5005/10155/2012 (головуючий суддя - Лисенко О.М., суддя - Виноградник О.М., суддя - Вечірко І.О.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (далі - ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС) залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року у справі № 29/5005/10155/2012 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 29/5005/10155/2012, ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року скасувати та припинити провадження у справі № 29/5005/10155/2012.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Інтеграл Маркет" була подана в порядку ст.52 Закону про банкрутство.
Згідно з ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з даної норми Закону про банкрутство, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.
Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст.20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст.34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором ПП "Промоснастка" до матеріалів справи надані Витяг і Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 23.11.2012 року, які містять запис про відсутність юридичної особи-боржника ТОВ "Інтеграл Маркет" за місцезнаходженням (а.с. 19-23).
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ПП "Промоснастка" належними доказами в розумінні ст.ст.32-36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.
Крім того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст.52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.
Так, в ч.8 ст.1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до ч.8 ст.7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, заява ініціюючого кредитора ПП "Промоснастка" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтеграл Маркет" мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість перед кредитором за простим векселем АА № 2618629 від 31.05.2012 року в розмірі 353935,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2012 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №10-05/2012, на виконання умов якого заявником поставлено боржникові товар на суму 353935,00грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 31.05.2012 року.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 зазначеного договору покупець проводить оплату після отримання товару. Оплата отриманого товару проводиться покупцем шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок продавця. Також можлива оплата векселями.
В рахунок оплати заборгованості за договором боржником видано кредитору простий вексель серії АА №2618629 від 31.05.2012 року на суму 353935,00грн. (оригінал зазначеного векселя міститься в матеріалах справи).
07.06.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Олійник С.В. складено акт про протест про неоплату векселя та вчинено виконавчий напис за реєстровим №1427 від 07.06.2012 року на загальну суму 355935,00грн., з яких 2000,00грн. - за вчинення виконавчого напису.
Згідно з абз.6 ч.1 ст.7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, крім інших відомостей, також виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Ленінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ за заявою кредитора відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1427 від 13.06.2012 року. Постановою Ленінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 20.11.2012 року виконавчий документ повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю будь-якого майна та грошових коштів боржника для погашення заборгованості за виконавчим документом (а.с.9-15, 33, 34).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором ПП "Промоснастка" надані суду належні та допустимі докази, що дають підстави для порушення справи про банкрутство у порядку ст.52 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, що оцінивши в сукупності на підставі ст. 43 ГПК України подані докази, матеріали, обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст. 52 Закону про банкрутство.
В поданій касаційній скарзі ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС вказує на те, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.
Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ДПС в касаційній скарзі не вказує жодних доказів, які б підтверджували незаконність визнання судами боржника банкрутом за спрощеною процедурою, як і не наводить доводів, які б спростовували висновок судів попередніх інстанцій про наявність ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 29/5005/10155/2012 залишити без змін.
Головуючий І.Ю.Панова
Судді В.Я.Погребняк
М.І.Хандурін