Справа № 22-1504 ас/2006 Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М.
Категорія 38 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Круглікової К.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського Міського Центру зайнятості, 3-я особа на його боці- Територіальна державна інспекція праці у Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, виплату допомоги по безробіттю і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість постанови суду, якою відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про її скасування, ухвалення нової постанови про задоволення позову-за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають суттєве значення для справи, посилаючись на те, що він не згоден з поясненнями відповідача щодо відсутності підстав для призначення допомоги з безробіття, оскільки суть його позову полягає в порушенні права на призначення цієї допомоги залежно від страхового стажу.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
17.05.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 6.06.2005 р. він звернувся до КМЦЗ, 13.06.2005 р. йому було надано статус безробітного, 1.07.2005 р. був знятий з обліку, 4.07.2005 р. був взятий на облік КМЦЗ як безробітний, цей статус має до т.ч, але допомоги по безробіттю не отримує. Після того, як у вересні 2005 р. він дізнався, що йому не призначено цієї допомоги, почав звертатися до співробітників КМЦЗ, в державну інспекцію праці у Донецькій області. Вважає, що з 13.05.2005 р. він має право на допомогу по безробіттю. Суть непорозуміння полягає не тільки у різному тлумаченні законодавства, що визначає права безробітного га отримання допомоги по безробіттю, а й у неправильному прочитанні, яке не відповідає правилам граматики. Розмір допомоги по безробіттю мав визначатися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Цей Закон не передбачає скасування права на допомогу по безробіттю, отриманого відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 22 цього Закону. Також не йдеться про можливість скористатися лише одним правом у разі повторного його набуття у межах одного дворічного періоду. І тільки в межах цього дворічного періоду, щоб якось врахувати тривалість виплати допомоги по безробіттю, вона повинна існувати, для чого потрібне призначення допомоги. Відповідно врахувати те, що не існує, неможливо. Йому завдано моральних страждань, що призвели до погіршення, а в більшості-до позбавлення можливості реалізації його звичок та бажань, нормальних фізіологічних потреб, до втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди оцінює як подвійний розмір прожиткового мінімуму на місяць для нього і його сина, за весь час порушення прав на підставі ст. 48 Конституції України, якою передбачено перебування особи в нормальних умовах.
Тому просив стягнути на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди подвійний розмір прожиткового мінімуму на час виконання рішення на двох осіб щомісячно з 17.09.2005 р. до дня фактичної виплати допомоги по безробіттю, визнати дії Міністерства праці та соціальної політики України незаконними, зобов'язати Центр зайнятості призначити йому виплату допомоги по безробіттю не пізніше 17.09.2005 р. та провести її виплату ( у разі невиконання- стягнути) з відповідним перерахуванням у разі збільшення.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 30 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, вірно визначив характер правовідносин та дав їм належну правову оцінку, висновки суду відповідають обставинам справи.
Частиною 5 ст. 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пунктом 6.12 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності передбачено, що у разі чергового визнання у встановленому порядку особи безробітною, якій виплата допомоги по безробіттю припинялась у зв'язку з працевлаштуванням, виконанням робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами, зайняттям підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. Призначена допомога по безробіттю виплачується в межах цього дворічного періоду.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 22 цього Закону загальна тривалість виплати
допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох
років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тричі в межах дворічного циклу з 17.09.2003 р. до 17.09.2005 р. звертався за сприянням у працевлаштуванні, а саме: 17.09.2003 p., 6.06.2006 p., 4.07.2005 p.
4.07.2005 p. йому було поновлено статус безробітного без призначення допомоги по безробіттю, оскільки цю допомогу він отримав у 2003 р. За період перебування позивача на обліку з 17.09.2003 р. до 2.11.2004 р. загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю склала 360 календарних днів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги по безробіттю. Висновок суду про те, що діями відповідача моральну шкоду позивачеві не завдано, є обгрунтованим.
Доводи скарги щодо наявності підстав для призначення допомоги по безробіттю апеляційний суд вважає безпідставними.
При розгляді цієї справи не встановлено порушення прав та свобод позивача діями Краматорського міського центру зайнятості.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Краматорського міського суду Донецької області від 30 червня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.