№ 249/1638/13-к
В И Р О К
Іменем України
м.Шахтарськ
10 квітня 2013 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
- головуючого -судді Шеметової Н.Г.
- при секретарі -Шурман Н.М.
за участю зам. прокурора Шахтарської міжрайонної прокуратури Калініна Є.В., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,захисника ОСОБА_5( свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1від 18.04.07 року),діючого на підставі ордеру № 01-02 уг-13 р. від 14 лютого 2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу Шахтарського міськрайонного суду кримінальне провадження 249/1638/13-к за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Таш-Кумир Ожської області Киргизії, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого : 1/ вироком Червоногвардійського районного суду АР Крим від 27 грудня 1996 року за ст.. 206 ч.2 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі; 2/ вироком Червоногвардійського райсуду АР Крим від 24 травня 2001 року за ст. 140 ч.2 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі; 3/ вироком Бахчисарайського райсуду АР Крим від 06.08.2004 року за ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; 4/ вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 26 лютого 2008 року за ст. ст. 15 ч.3, 152 ч.1, 186 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнився 18 вересня 2012 року по закінченні строку покарання; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2, - у скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2 КК України,
В с т а н о в и в:
13 лютого 2013 року близько 05 години 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку № 7 по вул. Тургенєва м. Шахтарську, наздогнав раніше йому знайому ОСОБА_2 З метою придушення волі потерпілою до опору, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для її життя та здоров'я, ОСОБА_4 навмисно штовхнув потерпілу рукою в область тулубу ззаду, а коли ОСОБА_2 впала, наніс їй не менш трьох ударів ногою в область голови та правої руки,заподіявши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в лівої скроневої області та в правої виличної області, три садна в області основних фаланг 3, 4, 5 пальців правої кісті, після чого відкрито викрав належне потерпілій на праві власності майно, а саме: жіночу сумку вартістю 33 гр. 43 коп., в який знаходився мобільний телефон «Нокиа-1208» вартістю 103 гр. 03 коп., з вставленою сім-картою МТС вартістю 10 гривен, на рахунку якої знаходилися гроші у сумі 12 гривень, гаманець вартістю 16 гривень 72 коп., в якому знаходилися гроші у сумі 90 гривень, жіночі рукавички вартістю 6 гр. 69 коп.,- всього на суму 271 гр. 87 коп., заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму, після чого с місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Продовжуючи свої злочинні дії, 13 лютого 2013 року близько 05 години 55 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на вул. Крупській м. Шахтарську Донецької області, побачив раніше йому незнайому гр. ОСОБА_3, яка йшла у напрямку центрального ринку м. Шахтарську. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне збагачення шляхом відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_3 напроти бокової частини приватного житлового будинку АДРЕСА_3, після чого діючи умисно, повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, наніс їй удар кулаком руки в область задньої частини голови, заподіявши фізичний біль, а потім із силою штовхнув її рукою в область задньої частини голови,від чого потерпіла впала та вдарилась обличчям об бетонний паркан, а ОСОБА_4 в цей час відкрито викрав належне їй на праві приватної власності майно, а саме: жіночу сумку вартістю 30 гр. 40 коп., в який знаходився гаманець вартістю 30 гр. 40 коп. з грошовими коштами у розмірі 132 гривні, окуляри вартістю 23 гр. 26 коп., футляр для окулярів вартістю 23 гр. 26 коп.,жіночі перчатки вартістю 9 гр. 97 коп., заподіявши потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 249 гр. 29 коп., після чого з місця скоєння злочину зник,розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, своїми діями,що виразилися у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж), скоєному повторно, із застосуванням насильства,що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, ОСОБА_4 скоїв злочини, передбачені ст. 186 ч.2 КК України.
Провина обвинуваченого у скоєнні інкримінованих злочинів повністю підтверджена сукупністю тих доказів, які були надані державним обвинувачем під час судового розгляду.
Так, ОСОБА_4 провину свою визнав повністю, не заперечував жодну з обставин, викладених в обвинувальному акті, від дачі пояснень відмовився, але давши згоду на надання відповідей, пояснив,що дійсно 13 лютого 3013 року у період з 05 години 30 хв. до 05 години 55 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, відкрито викрав у потерпілих сумки з належним майном,застосувавши при цьому фізичну силу. Не заперечував розміру заподіяної шкоди; пояснив,що не бажав завдати потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, оскільки штовхаючи її в сторону паркану, переслідував тільки мету як можливо зручніше викрасти належну їй сумку. У скоєному щиро кається, просив пробачення у потерпілих,злочин скоїв, оскільки йому потрібні були гроші для повернення додому у Крим. За його допомогою була знайдена сумка ОСОБА_2 разом з частиною майна, а також в нього вилучений мобільний телефон.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила,що 13 лютого 2013 року близько 05 години 30 хвилин йшла на роботу по вул. Тургенєва м. Шахтарську. Напроти будівлі колишнього кінотеатру ім. Кірова, відчула ззаду удар рукою в спину, від якого вона впала, при цьому утримуючи сумку в праві руці. Після цього обвинувачений став наносити їй удари ногами в область голови та правої руки, внаслідок чого вона відпустила сумку, він її вихватив та побіг. По силуету впізнала свого сусіда - співмешканця ОСОБА_7 - обвинуваченого. Потім її родичка ОСОБА_6 дзвонила на мобільний телефон, який був викрадений, і на дзвінок відповів ОСОБА_4. Сумка,гаманець, телефон їй повернуті,тому ніяких претензій до ОСОБА_4 вона не має, покарання просить визначити на розсуд суду.
Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 13 лютого 2013 року близько 05 години 47 хвилин, коли йшла на роботу по вул. Крупської в районі Шахтарської райадміністрації, побачила обвинуваченого, який йшов в її напрямку зі сторони шахти № 15. Потім вона побачила його напроти ШСУ № 2, подумала,що він піде по вул. Д.Бідного, та далі не звертала на нього уваги. Близько залізничного полотна, вона відчула удар ззаду по голові, від якого не впала, а потім одразу ж із силою її штовхнули в сторону бетонного паркану, який знаходився від них на відставні одного метру. Від поштовху,вона впала на паркан, внаслідок чого вдарилась дуже сильно обличчям, а обвинувачений в цей час взяв її сумку та пішов в напрямку провулку. Вона дуже добре розглянула його та запам'ятала, а потім і впізнала. Згодна з розміром заподіяної шкоди. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, покарання просить визначити на розсуд суду.
В ході огляду місць події за участю обох потерпілих, визначені ділянки місцевості на вул. Тургенєва та Крупської м. Шахтарська, де були скоєні злочини.
При проведенні слідчих експериментів за участю обвинуваченого встановлено,що вказані потерпілими та ОСОБА_4 місця скоєння злочинів повністю співпадають. Крім того, при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 по епізоду викрадення майна ОСОБА_2 на вказаному обвинуваченим місці виявлена сумка, гаманець та інші речі потерпілої, які вона згодом впізнала.
В ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, в нього був виявлений та вилучений мобільний телефон «Нокиа 1208», при цьому він пояснив,що вказаний телефон він викрав у сусідки - ОСОБА_2
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 44 від 20 лютого 2013 року знайдені у потерпілої ОСОБА_2 при обстеженні та зверненні за медичною допомогою синець в лівій скроневої області та в праві виличній області, три садна в області основних фаланг 3,4, 5 пальців правої кісті утворилися не менш ніж від трьох травматичних дій тупими предметами та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Локалізація тілесних ушкоджень по різним поверхням тіла виключає можливість їх утворення внаслідок падіння з висоти свого росту.
З потерпілою ОСОБА_2 також проводився слідчий експеримент, в ході якого вона за допомогою манекена показувала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 9 мд, виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли утворитися при умовах, вказаних потерпілою.
В процесі проведення впізнання за голосом за участю свідка ОСОБА_6,остання впізнала обвинуваченого як особу, з якою розмовляла, подзвонивши на телефон ОСОБА_2 13 лютого 2013 року після скоєного пограбування, при цьому обвинувачений їй сказав: «Це я, ОСОБА_4».
Обвинувачений у судовому засіданні не заперечував,що дійсно йому дзвонили по телефону, і він сказав цю фразу, а зрозумівши,що це не ОСОБА_2, одразу ж викинув карточку з телефону.
В процесі проведення впізнання за участю потерпілої ОСОБА_3 за вказаними нею ознаками серед пред'явлених їй осіб вона впізнала ОСОБА_4
Ніхто з учасників процесу не заперечував законність порядку проведення вказаної слідчої дії.
Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження у вигляді синця,забійних ран в області обличчя, струсу головного мозку,подряпини в області колінного суглоба,що могли утворитися при падінні з висоти власного росту на виступаючий предмет.
Згідно висновків судово-товарознавчих експертиз вартість майна,що було викрадене у ОСОБА_2, складає 169 гр. 87 коп., у ОСОБА_3- 117 гр. 29 коп.
Розмір заподіяної шкоди ніким з учасників процесу не заперечувався.
Усі експертизи у справі проведені компетентними експертами, з дотриманням норм кримінально-процесуального законодавства, тому правдивість їх висновків не викликають у суду сумнівів.
При дослідженні доказів стосовно особи обвинуваченого, судом встановлено,що він раніше неодноразово засуджений, судимості не зняті та погашені у встановленому законом порядку; за місцем попереднього відбування покарання та реєстрації характеризується негативно, за останнім місцем проживання - посередньо, на час затримання суспільно корисною працею не займався. Згідно висновку наркологічної експертизи ОСОБА_4 не страждає синдромом залежності від алкоголю та наркотичних засобів, та не потребує лікування.
Дослідивши вказані докази, які були надані державним обвинуваченням,відповідно до положень ст. 349 ч.3 КПК України суд, вислухавши думку учасників процесу,визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються, з'ясувавши, чи правильно сторони усвідомлюють зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Аналіз та оцінка вищенаведених допустимих доказів дають суду підстави вважати доведеною провину ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2 КК України. Його дії вірно кваліфіковані за вказаною статтею кримінального закону, оскільки він повторно( раніше він судимий за скоєння тотожного злочину), умисно, із застосуванням насильства ,що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, відкрито викрав в них належне їм майно.
Разом з тим, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення ОСОБА_4 факт відкритого викрадення ним: у гр.. ОСОБА_2- пластикової картки «Приватбанку», пластинки препарату «Климаксан гомеопатичний», пластинки препарату «Валеріана», ключів та продуктів харчування; у ОСОБА_3- ікон, продуктів харчування, оскільки вказані речі та продукти не мають вартості , та ніякої цінності для потерпілих не мають. Також, необхідно виключити з обвинувачення ОСОБА_4 по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_3 факт необережного заподіяння їй легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, оскільки судом достеменно встановлено,що штовхаючи потерпілу у бік бетонного паркану, розташованого на відстані близько одного метру від них, ОСОБА_4 переслідував тільки мету безперешкодного та скорішого відкритого викрадення майна, умисел його не був направлений на спричинення вказаних тілесних ушкоджень; вказані тілесні ушкодження потерпіла отримала в результаті падіння обличчям на паркан,що підтверджено висновком судово-медичної експертизи.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання у межах статті кримінального закону, суд враховує,що ним скоєні тяжкі злочини,раніше він судимий, у тому числі і за скоєння тотожного злочину. Обставинами,що пом'якшують його покарання, суд визнає щире каяття, про що свідчить повне визнання своєї провини, та поведінка обвинуваченого протягом досудового слідства, судового розгляду; активне сприяння розкриттю злочину, оскільки внаслідок зізнавальних показань обвинуваченого, було виявлено викрадене у гр. ОСОБА_2 майно, і як наслідок, часткове відшкодування заподіяної шкоди. Обставинами,що обтяжують покарання обвинуваченого, є скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів.
З урахуванням вищенаведеного, наявності кількох пом'якшуючих покарання обставин , незначного розміру заподіяної потерпілим шкоди ( 249 гр. 26 коп. та 271 гр. 87 коп.),думки потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання, суд вважає,що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 може бути тільки покарання у вигляді позбавлення волі, але розмір його не повинен бути максимальним.
Цивільні позови не подавалися. Речові докази не долучалися.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної чинності необхідно залишити колишнім, оскільки підстав для зміни запобіжного заходу не існує.
Оскільки судом встановлено,що ОСОБА_4 фактично був затриманий 13 лютого 2013 року та доставлений до Шахтарського МВ ГУМВС, де до 14 лютого 2013 року залишався у приміщенні МВ поряд із службовою особою, суд вважає необхідним строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 лютого 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
З а с у д и в :
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки 9 місяців.
Строк відбування покарання засудженому обчислювати з моменту затримання -13 лютого 2013 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної чинності залишити колишнім-тримання від вартою із утриманням у Донецькому СІЗО УДПтСУ в Донецькій області.
Вирок набирає чинності через тридцять днів з дня його проголошення.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів: засудженим - з моменту вручення копії вироку, іншими учасниками процесу - з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після проголошення вручити засудженому та прокуророві.
Суддя Н.Г.Шеметова