Справа № 1003/16229/12 Головуючий у І інстанції Бобкова

Провадження № 11/780/348/13 Доповідач у 2 інстанції Черкасов В.М.

Категорія 4 10.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого, судді : - Левчука О.Д.

суддів : - Черкасова В.М., Полосенко В.С.

за участю прокурора : - Скрипка І.М.

засудженого : - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу у режимі відеоконференції за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції з доповненнями на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2012 року, яким -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михайлівка Білоцерківського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

Вироком також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 04.07.2012 року близько 20-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, які виникли в результаті сварки під час спільного розпиття спиртних напоїв, між ним та його співмешканкою ОСОБА_6, з метою заподіяння останній тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, господарським ножем, який тримав у лівій руці, умисно наніс ОСОБА_6 два удари в область передньої поверхні лівого стегна у верхній третині, один удар в область лівої бокової поверхні тулуба та один удар в область задньо-зовнішньої поверхні лівого стегна, чим спричинив потерпілій наступні тілесні ушкодження: рану № 1 на поверхні лівого стегна у верхній третині на висоті 78 см вище рівня підошовної поверхні стоп, яка згідно висновку експерта № 307-43 від 20.09.2012 року має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію, як небезпечні для життя та має прямий причинний зв'язок з настанням смерті; рану № 2 на передній поверхні лівого стегна, рану № 3 на лівій боковій поверхні тулуба, рану № 4 на задньо-зовнішній поверхні лівого стегна, які згідно висновку експерта № 307-43 від 20.09.2012 року мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 померла на місці вчинення злочину. Смерть ОСОБА_6 настала від колото-різаної рани лівого стегна з ушкодженням стегневої артерії та вени з крововтратою.

В апеляції засуджений ОСОБА_5, просить вирок суду скасувати, як такий, що не відповідає дійсності, постановити новий вирок з більш м'яким покаранням, з покаранням яке буде відповідати дійсності того, що трапилось. В своє обгрунтування засуджений посилається на те, що він жалкує про те, що сталося, не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, в суді не намагався виправдатися чи ввести в оману суд, а старався пояснити, всю суть того, що трапилось, те що було в дійсності. З потерпілою ОСОБА_6 у них дійсно виникали сварки в ході зловживання спиртних напоїв, але наміру вбивати потерпілу у нього ніколи не виникало. Потерпіла була сама ініціатором розпивання спиртного, і постійно умовляла його на це.

В апеляції та змінах до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеность вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та невідповідністю висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а справу повернути на новий судовий розгляд. Обгрунтовуючи свою апеляцію прокурор зазначає, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, за який пеедбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі. Вважає, що в порушення вимог закону судом першої інстанції призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі за ч.2 ст. 121 КК України, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, суд у вироку послався на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не досліджувалися в ході судового слідства, дані щодо їх допиту та оголошення їх показів судом не відображені у протоколі судового засідання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 у режимі відеоконференції, який підтримав подану ним апеляцію та заперечував проти апеляції прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечує проти апеляції засудженого, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, є обгрунтованими, підтверджіються доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив у судовому засіданні і дав їм належну оцінку, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засудженого про його не причетність зо злочину.

Твердження в апеляції засудженого ОСОБА_5 про те, що під час досудового слідства всі його покази були надані під повним психологічним тиском співробітників міліції, є безпідставними, оскільки як на досудовому слідстві, так і під час судового розгляду справи, засуджений ОСОБА_5 ніяких заяв та клопотань про тиск з боку працівників міліції щодо нього не заявляв. Крім того, засуджений ОСОБА_5 в апеляції визнає факт доведення його причетності до вчинення злочину, і просить пом'якшити йому покарання, яке буде відповідати дійсності.

Посилання засудженого та те, що він не міг усвідомлювати своїх дій і керувати ними, є непереконливими, оскільки це спростовується висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно якої ОСОБА_5 під час скоєння злочину міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Посилання в доповненнях до апеляції прокурора на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є слушними.

Так, суд першої інстанції розглядаючи справу в порушення вимог ст. 323 КПК України ( в ред. 1960 року ) у вироку послався на покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і зазначив, що їх покази оголошені і перевірені в судовому засіданні.

Як, убачається з протоколу судового засідання покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні не оголошувались і не перевірялися. Суд розглянув справу у відсутності цих свідків, не перевіривши причину їх неявки в суд, не з'ясував думки інших учасників судового розгляду щодо доцільності виклику цих свідків і оголошення їх показів в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 КПК України ( в ред. 1960 р. ) підставами для скасування судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог кримінально-процесуального закону постановив незаконний та необґрунтований вирок, який підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду першої інстанції слід дослідити всі докази по справі, і з урахуванням всіх обставин справи та доводів в апеляціях підсудного, прокурора, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити частково.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 - скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 взяття під варту - залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: