СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
21 листопада 2006 | Справа № 2-31/10718-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Центр санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України
відповідача: не з'явився, Виконавча дирекція відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим
розглянувши апеляційну скаргу Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 10.08.2006 року у справі № 2-31/10718-2006А,
за позовом Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України (вул. Набережна, 1,Судак,98000)
до Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим (вул. Р. Люксембург, 17а,Сімферополь,95006)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2006 року у справі №2-31/10718-2006А (суддя Привалова А.В.) відмовлено у задоволенні позову центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України до відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення.
Не погодившись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати у зв’язку з тим, що вона була прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року здійснена заміна судді Котлярової О.Л. на суддю Лисенко В.А.
По справі оголошувалась перерва з 14 листопада 2006 року по 21 листопада 2006 року. Після оголошеної перерви у судове засідання 21 листопада 2006 року представники сторін не з'явились.
Під час розгляду справи Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.
Центр санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення №06-4/20-4 від 13 січня 2006 року про донарахування страхових внесків, пені та фінансових санкцій на загальну суму 14707, 37 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, Відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим з 12 по 14 грудня 2005 року було проведено перевірку позивача щодо правильності нарахування, повноти уплати та використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01 жовтня 2004 року по 30 листопада 2005 року.
За результатами перевірки 22 грудня 2005 року було складено акт №06-4/20-168, в якому відображено порушення порядку нарахування і утримання страхових внесків відповідно до статті 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” №2213 від 11 січня 2001 року, статті 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” №2240 від 18 січня 2001 року.
На підставі даного акту перевірки було прийнято рішення №06-4/20-4 від 13 січня 2006 року, яким позивачу додатково нараховані внески на матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 550, 37грн.
На суму донарахованих страхових внесків відповідно до абз.6 п.1 ст.30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” нарахована пеня в сумі 44, 00грн.
Відповідно до абз.4 п.1 ст.30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням” до позивача застосований штраф за неповну сплату страхових внесків в сумі 14113, 00грн. в розмірі заниженій суми заробітної плати.
Згідно зі статтею 5 цього Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” обов’язковість сплати страхових внесків є одним з основних принципів страхування і є джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Статті 9, 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” передбачають, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд –некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція Фонду; в Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосередньо управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
Відповідно до статті 19 Закону встановлено, що Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Згідно зі статтею 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених внесків шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на рік –у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Пунктом 2 статті 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” передбачено обов’язок роботодавця як страхувальника нараховувати, своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. Якщо страхувальники невчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції в порядку і розмірі, встановленому цим Законом.
Порядок обчислення і сплати страхових внесків та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням визначає Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року №16.
У період, за який здійснювалася перевірка, умови оплати праці працівників Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України визначались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №134 “Про впорядковування умов оплати праці працівників установ, закладів і організацій окремих областей бюджетної сфери” наказом Міністерства оборони України від 25 червня 2001 року №216 “Про впорядкування умов оплати праці працівників військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил України”.
Відповідно до вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України №134 та Наказу Міністерства Оборони України №216 також визначалась матеріальна допомога на оздоровлення, яка планується і надається працівникам щорічно в межах фонду оплати праці.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” і статтею 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” базою для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є суми фактичних видатків на оплату праці найманих працівників, які включають видатки на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", і підлягають оподаткуванню з прибутків фізичних осіб.
Нормами Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року №108 визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Нормами зазначеної статті встановлена приналежність до заохочувальних і компенсаційних виплат премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться над встановлені зазначеними актами норми. До таких виплат належать суми матеріальної допомоги, яка має систематичний характер і надається всім працівникам, у тому числі на оздоровлення, вирішення соціально-побутових проблем і т.д. Приналежність до витрат на оплату праці сум щорічної матеріальної допомоги, яка має систематичний характер, також підтверджується нормами пункту 2.3.3 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 13 січня 2004 року № 5.
Згідно пункту 4.4 Закону України “Про податок з прибутків фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889 базою для нарахування внеску до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Також нормами даного Закону передбачено, що при нарахуванні прибутків у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону стягуються за рахунок прибутку найманої особи. Доходи у вигляді заробітної плати включаються до складу оподаткованого податку.
Матеріальна допомога, що була отримана робітниками Центру санаторного лікування Військово-повітряних Сил України не може бути віднесена як благодійництво, оскільки нормами Закону України “Про благодійництво та благодійні організації” від 16.09.97р. №531/97 передбачено дане поняття, як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.
Таким чином, виплата допомоги на оздоровлення не залежить від волі працедавця, її виплата є обов'язковою і обумовлена трудовою функцією, яку виконує одержувач допомоги, тобто не носить благодійного характеру, матеріальна допомога на оздоровлення, що виплачувалася найманим працівникам входить до структури заробітної плати та оподатковується з прибутків фізичних осіб, а значить входить у базу для нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, а тому не знаходить підстав для скасування постанови господарського суду, оскільки вона відповідає чинному законодавству і встановленим обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Центру санаторного лікування Військово-Повітряних Сил України Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2006 року у справі № 2-31/10718-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
В.А. Лисенко