СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

20 листопада 2006 року

Справа № 2-9/136-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Коваля В.М.,

суддів                                                                      Борисової Ю.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача:   Єремейчук В.В., довіреність № 125 від 09.09.2005;  

відповідача: Нагібов А.М., довіреність б/н від 13.07.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Пансіонату „Геолог” Українського державного геологорозвідувального інституту на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  (суддя Пєтухова Н.С.) від 21 вересня  2006 року  у справі № 2-9/136-2006

за позовом  Українського державного геологорозвідувального інституту          (вул. Автозаводська,  78, м. Київ 114, 04114)

в особі Пансіонату „Геолог” Українського державного геологорозвідувального інституту (вул. Геологів, 7, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98640)  

до   підприємства „Курортбуд”  (вул. Дм. Ульянова, 16,  м. Сімферополь, 95013)  

про стягнення 40176,87  грн.

                                                     ВСТАНОВИВ:

       У серпні  2005  року Український державний геологорозвідувальний інститут в особі Пансіонату „Геолог” Українського державного геологорозвідувального інституту звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до підприємства „Курортбуд” про стягнення  заборгованості за курортні послуги у сумі 40 176,87 грн.: 37 373,83 грн. –основного боргу, 2803,04 грн. –пені., а також  судових витрат.

          Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору № 6-02У/2002 від 22.02.2002 у 2004 році ним були надані  відповідачу курортні послуги, які не були сплачені.

          12.09.2005, 18.10.2005 позивачем вносились доповнення та уточнення до позовних вимог. Остаточно позивач просив стягнути  з відповідача суму основного боргу 35 951,83 грн. за надані курортні послуги у період з 01.07.2003 по 16.09.2003;  2817,52 грн. –індексу інфляції; 1440,65 грн. –3% річних; всього  40 210, 00 грн., а також судових витрат.   

          Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18-25.10.2005 по справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза, провадження по справі було зупинено  до закінчення проведення експертизи.

          18.08.2006 у справі № 2-9/12954-2005 (2-9/136-2006) була проведена  судово-бухгалтерська експертиза.

          Ухвалою господарського суду від 31.08.2006 провадження у справі було відновлено.

          Відповідач у відзивах на позовну заяву та уточнення і доповнення до позовних вимог проти позову заперечує, наполягаючи  на тому, що позивачем не надано доказів виконання курортних послуг. На думку відповідача, договір не містить всіх істотних умов,  а тому його не можна вважати укладеним.

У ході  розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про проведення додаткової судово-бухгалтерської експертизи, яке судом першої інстанції задоволено не було.

               Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 21 вересня    2006 року у справі № 2-9/136-2006  (суддя Пєтухова Н.С.) у позові Українському державному геологорозвідувальному інституту в особі Пансіонату „Геолог” Українського державного геологорозвідувального інституту до підприємства „Курортбуд” про стягнення  40176,87 грн.  відмовлено.

          Рішення мотивоване тим, що договір, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, є неукладеним, у зв’язку з чим з підстав, зазначених  у позові, позовні  вимоги задоволенню не підлягають.

          Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач звернувся  до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про задоволення позовних вимог. Позивач посилається на те, що рішення суду суперечить матеріалам справи та висновкам судово-бухгалтерської експертизи.

          Позивач  зазначає, що 22.02.2002 пансіонат „Геолог” та підприємство „Курортбуд” уклали договір № 6-02У/2002, на підставі якого відповідач був зобов’язаний сплатити вартість курортних послуг. Однак, у ході реалізації договору сторони дійшли згоди, що при сплаті вартості наданих курортних послуг буде врахована заборгованість пансіонату „Геолог” перед підприємством „Курортбуд” за виконані будівельні роботи в сумі 86 955,96 грн. Таким чином, сплата курортних послуг проводилась шляхом зменшення заборгованості  пансіонату „Геолог” перед відповідачем.

          У зв’язку з тим, що  пансіонатом  „Геолог”  заборгованість перед підприємством „Курорбуд” не була погашена у повному  обсязі, сторони дійшли  згоди про продовження строку дії договору № 6-02У/2002 про надання курортних послуг.

          Позивач наполягає на тому, що відповідачу у період з травня по вересень 2003 року надавались курортні послуги, що підтвержується актами звірки взаємних розрахунків, актами виконаних робіт, а також дорученнями та  заявками   відповідача.

          Ухвалою від 19.10.2006 апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду.

               У судове засідання,  яке було призначене на 06.11.2006, представник позивача не з’явився. Ухвалою від 06.11.2006 розгляд справи був відкладений на 20.11.2006.

                Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.  

               Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

               Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

               Враховуючи, що правові відносини сторін  виникли з договору, укладеного 22.02.2002,  дія якого триває після 01.01.2004, спір підлягає вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський   кодекс України.  

                Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

       Судовою колегією  встановлено, що 22 лютого 2002 року між позивачем і відповідачем був укладений договір № 6-02У/2002 про надання курортних послуг.

           Згідно з пунктом 1 договору  предметом договору є надання позивачем курортних послуг  відповідачу у період курортного сезону  2002 року.

          З матеріалів справи також вбачається, що  договір за згодою сторін був продовжений на 2003 рік у зв’язку з заборгованістю позивача перед відповідачем.

          Вивчивши матеріали справи,  перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  не вбачає підстав для скасування  рішення  суду першої інстанції  з наступних підстав.

          Згідно з  пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно зі  статтею 153 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних  умовах.

          Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.     

          Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

          Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

          Договір укладається шляхом  пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

          Згідно з пунктами 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

          Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних  умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів данного виду, а також умови, щодо  яких на вимогу одієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну  та строк дії договору.

          Як вбачається із матеріалів справи, договір № 6-02У/2002 від 22.02.2002 не містить істотних умов договору, а саме:  умови про ціну путівок,  асортимент та кількість путівок.  

          Відповідно до пункту 3.1. договору вартість одного койко-місця визначається  згідно з  Додатком  № 1, однак зазначений Додаток сторонами не складався.

          Згідно  висновку  № 88 судово-бухгалтерської експертизи, визначити, який розмір заборгованості у відповідача  перед позивачем за надані    курортні  послуги за період з 01.07.2003 по 16.09.2003 неможливо у зв'язку з  відсутністю первісних регістрів бухгалтерського обліку.  

Одночасно   у висновку  експертизи  зазначено, що за умови, якщо судом будуть взяті до уваги дані, відображені в актах звірок, а так само в актах виконаних робіт, то розмір заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги за період з 01.07.2003 по 16.09.2003 без урахування вхідного  сальдо становить у сумі 84012 грн., з урахуванням  вхідного сальдо у сумі  –139643 грн. Крім того, за умови, якщо судом будуть взяті до уваги дані, відображені в актах звірок, а так само - в актах виконаних робіт, то розмір  заборгованості  відповідача за період з 01.07.2003  по 16.09.2003  без урахування вхідного  сальдо становить 84012 грн.,  а з урахуванням  вхідного  сальдо і заліку взаємних вимог  –37373,83 грн. (з урахуванням 10000 грн.). –а.с. 137-185.

          Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Згідно з  частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Судова колегія, вивчивши надані сторонами докази, встановила, що довіреності і листи відповідача про надання  місць для відпочинку не містять посилань на договір  №  6-02У/2002 від 22.02.2002.

Реєстри наданих позивачем послуг, акт виконаних робіт і акти наданих послуг  також не містять посилання на договір   і тому  не можуть бути доказом належності до  договору  №  6-02У/2002 від 22.02.2002.

          Дані, висловлені в актах звірки взаємних розрахунків, надані позивачем,  не підтверджені бухгалтерськими документами, а  наявність акту звірки, підписаного відповідачем і факт часткового визнання відповідачем заборгованості не може бути підставою для задоволення позову.     

Крім того, у позивача відсутня калькуляція по визначенню вартості курортних послуг  з розшифровкою  по  статтях  витрат.

          Позивач не надав судовій колегії Додаток № 1 до договору № 6-02У/2002, а також бухгалтерські документи з посиланням на договір № 6-02У/2002 від 22.02.2002,  що підвержують надання послуг.         

          За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.  

               Оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального  та процесуального права,  доводи апеляційної скарги його не спростовують, а позивач не позбавлений можливості захисту права, яке він вважає порушеним, шляхом звернення з позовом з інших підстав.    

               На підставі викладеного, керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

       1.          Апеляційну скаргу Українського державного геологорозвідувального інституту в особі Пансіонату „Геолог” Українського державного геологорозвідувального інституту  залишити без задоволення.

    2.  Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня  2006 року у справі № 2-9/136-2006  залишити без змін.

                                              

Головуючий суддя                                                В.М. Коваль

Судді                                                                              Ю.В. Борисова

                                                                                     Г.К. Прокопанич