ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"23" листопада 2006 р. | Справа № 21/235-06-6884А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: В.Б.Туренко
суддів: Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій
за участю представників сторін
від позивача: Семенюк В.В.
від відповідача: не з’явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у м. Іллічівську
на постанову господарського суду Одеської області від 29.09.2006р.
у справі № 21/235-06-6884А
за позовом ЗАТ „Іллічівський паливний термінал”
до ДПІ у м. Іллічівську
про скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
ДПІ у м. Іллічівчьку здійснена невиїзна позапланова документальна перевірка ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” з питання відшкодування ПДВ за листопад 2003р. та грудень 2004р., за наслідками якої складено акт №1719/23-101/5 від 22.06.2006р., де зазначено, що на адресу ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” в жовтні 2003р. та листопаді 2004р. Приватними підприємствами „Альтаір Плюс” і ВКФ „Резонанс Плюс” по податковим накладним №10/25 від 16.10.2003р., №01.11.04-1 від 01.11.2004р., №08.11.04-2 від 08.11.2004р. були відвантажені лабораторне обладнання в асортименті та кабельну продукцію на суму відповідно 84239,00грн. (у т.ч. ПДВ 14039,83грн.) і 1210770,00грн. (у т.ч. ПДВ 201795,00грн.), оплата за яку здійснена у безготівковій формі. Зазначені операції відображені продавцями і покупцем в бухгалтерському та податковому обліку. Однак, ПП „Альтаір Плюс” і ПП ВКФ „Резонанс Плюс” є посредниками і в свою чергу отримали зазначені товари від ВКПП „Атлантік”, ПП „Кіа-Індастріс”, ПП „ШТД-Техноліга”, ПП „Маргарита”, згідно податкових накладних №0810/1 від 08.10.2003р., №429/1 від 23.10.2003р., №10/10 від 24.10.2003р., №796 від 01.11.2004р., №807 від 08.11.2004р. За повідомленнями податкових інспекцій, на обліку яких знаходяться або знаходились вищевказані підприємства, ВКПП „Атлантік”, ПП „Кіа-Індастріс” за юридичною адресою не знаходяться, а ПП „Маргарита” 09.03.2005р. знято з податкового обліку за власним бажанням. За таких обставин ДПІ у м. Іллічівську дійшла висновку, що факт виробництва товару перевіркою не підтверджено, а тому, згідно п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” не має права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2003р. в сумі 9665,00грн., за грудень 2004р. в сумі 201795,00грн.
На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2006р. №0000822300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в загальній сумі 211460,00грн., яке оскаржено платником в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПІ у м. Іллічівську від 21.07.2006р. №12661/10-007, скарга залишена без задоволення. (а.с. 9, 15-22)
07.08.2006р. ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у м. Іллічівську про визнання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення недійсним з підстав його невідповідності законодавству з питань оподаткування. (а.с. 3-6)
У подальшому позивач уточнив вимоги і просив скасувати податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ (а.с. 68)
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на ті ж самі обставини, які були викладені в акті перевірки. (а.с. 78-82)
Постановою господарського суду Одеської області від 29.09.2006 р. (суддя Зеленов Г.М.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості заявлених вимог, які підтверджені матеріалами справи.
Не погодившись із постановою, ДПІ 02.10.2006р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 17.10.2006р. - з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, посилаючись на не надання судом належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, чим порушені норми матеріального та процесуального права.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову про задоволення позовних вимог у відповідності до чинного законодавства.
21.11.2006р. на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду скарги з причини хвороби фахівця, який представляє інтереси ДПІ у м. Іллічівську по даній справі. Однак, судовою колегією зазначене клопотання відхилено, оскільки:
- докази хвороби фахівця не надані;
- при розгляді апеляційної скарги участь представників сторін не є обов’язковою в силу норм КАС України і не визнана такою судом апеляційної інстанції при призначенні скарги до розгляду;
- згідно ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи;
- у разі хвороби представника ДПІ, остання не була позбавлена права уповноважити іншу особу представляти її інтереси.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного:
Фактичне виконання усної угоди та договору №2/10 від 04.10.2004р., укладених ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” з ПП „Альтаір Плюс”, ПП ВКФ „Резонанс Плюс” підтверджується матеріалами справи та не спростовано податковою інспекцією.
Підставою для віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого останнім продавцям (ПП „Альтаір Плюс”, ПП ВКФ „Резонанс Плюс”) є податкові накладні №10/25 від 16.10.2003р., №01.11.2004р. від 01.11.2004р., №08.11.04-2 від 08.11.2004р., складені у момент виникнення податкових зобов’язань продавців, що відповідає п.п.7.2.2., п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4., п.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.6.2, п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого Мінюстом України 23.06.1997р. №233/2037. Ці податкові накладні містять усі обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, і є підставою для визначення сум податкового кредиту. На момент складання вказаних податкових накладних, продавці були зареєстровані органами ДПС у встановленому законом порядку як платники ПДВ, а отже, вони мали право видавати податкові накладні, що не оспорено відповідачем, а сплачені покупцем на користь продавців суми ПДВ є податковими зобов’язаннями останніх і тому відповідальність за надходження цих сум до бюджету несуть продавці, а не покупець. Будь-які докази визнання договорів, укладених ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” з ПП „Альтаір Плюс”, ПП ВКФ „Резонанс Плюс” чи податкових накладних №10/25 від 16.10.2003р., №01.11.04 від 01.11.2004р., №08.11.04-2 від 08.11.2004р. недійсними у встановленому порядку відповідач не надав.
Таким чином, податковий кредит позивачем в листопаді 2003р. та грудні 2004р. сформований на підставі належно оформлених податкових накладних.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про правомірність віднесення ЗАТ „Іллічівський паливний термінал” до складу податкового кредиту у листопаді 2003р. - 9665,00грн. та у грудні 2004р. - 201795,00грн. і обґрунтовано не прийняв до уваги посилання податкової інспекції на п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, так як у цій нормі законодавства міститься лише визначення терміна „бюджетне відшкодування” і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит. Зазначений пункт дає загальне розуміння терміна„бюджетне відшкодування” і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону, якою слід вважати п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 зазначеного Закону в редакції діючої на момент виникнення спірних відносин. Цією нормою передбачалось, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При цьому відшкодуванню платникові податку підлягає сума, яка при визначенні її за п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 вказаного Закону має від’ємне значення. Отже, сума бюджетного відшкодування прямо залежить від правильного визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Згідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст.19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України „Про податок на додану вартість”, не встановлює обов’язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість”, сума ПДВ, включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету. А у даному випадку такий обов’язок покладено податковим органом на покупця, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Саме таких висновків дійшов суд першої інстанції при вирішенні спору і підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. у справі №21/235-06-6884А - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В. Б. Туренко
Суддя Л. І. Бандура
Суддя Л. В. Поліщук