№1-135

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 листопада 2007 року                                                                                                  місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарі ГУРІН О.А., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Дарницького гарнізону майора юстиції ЛАШКА І.І., потерпілого ОСОБА_2., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-0836

солдата запасу ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Карпово - Кріпенське, Свердловського району, Луганської області, українця, громадянина України, з середньо -спеціальною освітою, неодруженого, не судимого, звільненого з військової служби у листопаді 2007 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2007 року, близько 10 години, ОСОБА_1, будучи командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини А-0836, тобто, військовою службовою особою, та, являючись начальником за посадою для підлеглого - солдата ОСОБА_2, на плацу військової частини А-0836, висловлюючи своє невдоволення з приводу того, що останній відмовився виконати його вказівку привести свій зовнішній вигляд в порядок, а саме, поголитися та почистити взуття, в порушення вимог ст.ст.58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наніс ОСОБА_2 удар долонею правої руки в область лобу і удар кулаком правої руки в нижню частину тулуба, спричинивши потерпілому побої.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що 15 серпня 2007 року, близько 10 години, після шикування особового складу військової частини А-0836 на плацу, він, побачивши, що ОСОБА_2 має неохайний зовнішній вигляд, а саме, був не поголений і у нього були не почищені берці військового зразку, наказав останньому усунути вказані недоліки, однак ОСОБА_2 відмовився виконати його вказівку. Будучи цим невдоволеним, він, ОСОБА_1, наніс потерпілому удар долонею правої руки в область лобу і удар кулаком правої руки в нижню частину тулуба. Також підсудний уточнив, що особистих рахунків з потерпілим він не мав і являвся для нього безпосереднім начальником за посадою.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_1 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1, будучи начальником за посадою щодо потерпілого ОСОБА_2, застосував насильство щодо підлеглого, що виразилося у заподіянні побоїв, тобто перевищив надану йому владу, а тому дії підсудного кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

Крім того, органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст.ст. 11, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військових статутів суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вони мають загальний характер і не визначають конкретних обов'язків підсудного по службі.

2 При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання суд враховує його явку з повинною, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, а також те, що його протиправні дії були викликані неправомірною поведінкою потерпілого.

Перелічені обставини суд визнає такими, що значно пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, а тому, беручи до уваги ці обставини та, враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, як до служби, так і під час її проходження характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, до призову на службу займався суспільно корисною працею, а також те, що ОСОБА_1 виховувався однією матір'ю, яка не працює і потребує його допомоги, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ст. 69 КК України і перейти із застосуванням ст. 53 КК України до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 424 КК України, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, за якою із застосуванням ст.ст. 69, 53 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 850 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - нагляд командування військової частини А-0836 - скасувати.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.