1-113
ВИ Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м. Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції БОРЧАКІВСЬКОГО М.Б., потерпілого ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3., захисника-адвоката підсудного ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду Київського гарнізону розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А-1414, сержанта інструктора 3 навчального танкового взводу, солдата
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Євпаторія АР Крим, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не судимого, призваного для проходження строкової військової служби у жовтні 2006 року Калусько-Рожнятівським ОВК Івано-Франківської області,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424, ч.1 ст. 121, КК України.
Судовим слідством військовий суд, -
ВСТАНОВИВ:
27 серпня 2007 року, біля 22 години, старший солдат ОСОБА_1, порушуючи ст.ст.11, 49, 59, 124 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 1, 3-5 Дисциплінарного статуту ЗС України та хибно розуміючи інтереси служби, будучи невдоволеним тим, що його підлеглий рядовий ОСОБА_2, не дотримувався дисципліни строю при шикуванні особового складу роти, бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над підлеглим, застосував до останнього фізичне насильство, а саме - умисно наніс ОСОБА_2 біля шести ударів кулаками обох рук, одягнених у боксерські рукавиці, по тулубу, у тому числі декілька ударів в живіт та область лівого підребер'я.
В наслідок застосування насильства з боку ОСОБА_1, ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді закритої травми живота у формі чотирьох розривів селезінки, яка супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень а також садно в ділянці лівого грудинно-ключичного з'єднання, синця лівого плеча, тобто легкі тілесні ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази цілком відповідні викладеному вище, пояснивши, що він дійсно, бажаючи лише провчити ОСОБА_2 за порушення останнім дисципліни строю, застосував до нього фізичне насильство, нанісши біля шести ударів по тулубу кулаками рук, одягнутих у боксерські рукавиці. Особистих рахунків з потерпілим він до того не мав. Настання тяжких наслідків не бажав і більше ніяких ударів потерпілому не наносив.
Крім особистого визнання, вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються. За клопотанням ОСОБА_1, яке підтримали інші учасники судового засідання, судове засідання проведено у відповідності до вимог ч.3 ст. 299 КПК України. Про цьому судом роз'яснено, що в цьому випадку учасники процесу будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір заявленого цивільного позову в апеляційному порядку.
Згідно висновку судово-медичного експерта, ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді закритої травми живота у вигляді чотирьох розривів селезінки, яка супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та тілесне ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого грудинно-ключичного з'єднання, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Військово-лікарською комісією підсудний визнаний здоровим та придатним до військової служби.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1, являючись військовою службовою особою, застосував щодо підлеглого нестатутні заходи впливу та фізичне насильство, що виразилося в нанесенні ОСОБА_2
2
тяжких тілесних ушкоджень, що суд розцінює як спричинення тяжких наслідків, а відповідно кваліфікує за ч.3 ст. 424 КК України.
Дії ОСОБА_1, який умисними діями заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України.
Військовим прокурором Деснянського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А-4302 заявлений цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1070,59 грн.
Підсудний ОСОБА_1 позовні вимоги прокурора визнав у повному обсязі.
Розмір і підстави даного позову підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, як видно з розрахунку вартості лікування в військовій частині А-4302 від 7 вересня 2007 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 28 серпня по 4 вересня 2007 року, і на його лікування було витрачено 1070 грн. 59 коп.
У судовому засіданні безспірно встановлено, що шкода здоров'ю ОСОБА_2 була спричинена протиправними діями ОСОБА_1, розрахунок витрат на стаціонарне лікування потерпілого складено згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, а тому позов прокурора є обґрунтованим. У той же час, з дослідженої в судовому засіданні квитанції №000039 від 04 жовтня 2007 року вбачається, що на рахунок військової частини А-4302 за лікування потерпілого ОСОБА_2 підсудним ОСОБА_1 сплачено 1070 грн. 59 коп., на підставі чого в задоволенні позову прокурора має бути відмовлено. Потерпілим та його представником в судовому засіданні висловлене бажання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином після збору всіх необхідних доказів та проходження ОСОБА_2 медичної комісії, в порядку цивільного судочинства. При цьому суд бере до уваги, що потерпілим ОСОБА_2 на час розгляду справи в суді не зібрано всіх належних документів, які б підтверджували розмір збитків, заподіяних йому злочином, а відтак неможливістю провести в судовому засіданні розрахунок завданої злочином шкоди, а також те, що збір зазначених доказів невиправдано затягне розгляд кримінальної справи, то суд вважає за необхідне визнати за потерпілим ОСОБА_2 право на вирішення цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої злочином в порядку цивільного судочинства. Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які значно пом'якшують покарання, його явку з повинною, повне визнання своєї провини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, саму обстановку вчинення злочину, а саме те, що вчиненню злочину сприяла поведінка потерпілого. Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, те, що раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, як до служби так і під час її проходження характеризується виключно позитивно, а також з урахуванням вищевказаних пом'якшуючих обставин, того, що підсудний діяв, виходячи з невірного розуміння інтересів служби, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, при призначенні йому покарання за ч.І ст. 121, ч. З ст. 424 КК України, суд знаходить необхідним в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 та 62 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкціях ч.І ст. 121, ч.З ст. 424 КК України, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства в умовах військового колективу і саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення підсудного, і тому застосовує при цьому до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 328, 330, 332 КПК України, військовий суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч.3 ст. 424 КК України, за якими із застосуванням ст.ст. 69 та 62 КК України призначити йому покарання:
· за ч.1 ст. 121 КК України - у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців;
· за ч.3 ст. 424 КК України - у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1, з врахуванням тримання його під вартою
3
в зв'язку із даною справою рахувати з 30 серпня 2007 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - тримання під вартою - скасувати і до вступу вироку в законну силу утримувати його на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку у м. Києві та Київській області.
В задоволенні позову військового прокурора Деснянського гарнізону, поданого в інтересах держави в особі військової частини А-4302 на суму 1070,59 грн. - відмовити.
Визнати за потерпілим ОСОБА_2 право на вирішення цивільного позову про відшкодування збитків, заподіяних злочином у порядку цивільного судочинства.
Речові докази по справі - боксерські рукавиці - знищити.
Арешт, накладений на майно засудженого - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.