ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
06.11.06 Справа № 5/199-19/45(5/1997-3/219)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Бобеляка О.М.
Дубник О.П.
розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Львові (далі - ДПІ) від 02.08.2006 р. № 12959/10-0
на постанову господарського суду Львівської області від 05.07.2006 року
у справі № 5/199-19/45 (5/1997-3/219)
за позовом відкритого акціонерного товариства „Львівенергоремонт”, м.Львів (далі –ВАТ)
до відповідача ДПІ у м.Львові
про скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від скаржника –Гейшев О.О. –СДПІ юр. від. (дов. № 95/10-0 від 11.01.2006 р.)
від позивача –Гавриляк М.Б –предст. (дов. № 535/14 від 30.06.2005 р.)
В судовому засіданні 18.10.2006 р. оголошувалась перерва до 06.11.2006 р.
Права і обов”язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз”яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 05.07.2006 р. у справі № 5/199-19/45 (5/1997-3/219) (суддя Левицька Н.Г.) задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Львівенергоремонт”, м.Львів (далі –ВАТ), скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 10.01.2003 р.
№ 453/26-22 в частині визначення позивачу податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 209978,39 грн. за основним платежем та 52319,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Дана постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають вимогам закону.
Відповідач у справі – ДПІ у м.Львові, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на думку скаржника, судом порушено норми матеріального та процесуального права: неправильно застосовано норми п.1.6, 1.19, п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.п. 12.1.1. п.12.1. ст 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, гл.5 Цивільного кодексу УРСР; не надано юридичної оцінки вимогам Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та Закону України “Про обіг векселів в Україні”. Зокрема, судом не взято до уваги, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму безнадійної заборгованості 1105300 грн., і т.і.
Позивач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.116-119) та в усних поясненнях в судових засіданнях.
При розгляді апеляційної скарги та матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:
За результатами проведеної перевірки ВАТ «Львівенергоремонт»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2000 р. по 01.10.2002 р., 25.12.2002 року складено акт за № 26-0/3213, яким встановлено порушення позивачем п.п.12.1.1. п.12.1. ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, а саме, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат 1105300 грн. вартість векселів, переданих ПП “Сенат” та ВАТ “Промислова група “Корал”.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 10.01.2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 453/26-22, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 222,7 тис. грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 55,5 тис. грн.
В процесі судового розгляду, позивачем 05.07.2006 року подано заяву про зміну позовних вимог (а.с.80, т.2), згідно якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в частині основного боргу –в сумі 218728,39 грн., в частині штрафних санкцій –в сумі 54507,06 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам та матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:
Відповідно до п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
З акту перевірки вбачається, що позивачем зайво включено до складу валових витрат в І півріччі 2001 р. та в І півріччі 2002 р. безнадійну заборгованість в сумі 1105300,00 грн., в т.ч. заборгованість ПП “Сенат” –767800,00 грн. та ВАТ “Промислова група “Корал” –337500,00 грн. Зазначена заборгованість виникла в результаті наступних господарських операцій:
Позивачем 17.03.1997р. було укладено договір доручення №5035/1348 з ПП "Сенат", згідно якого позивач, як “доручитель”, доручає агенту (ПП "Сенат") реалізацію векселів НДЦ на загальну суму 2000000 грн., які були власністю позивача. Вказані векселі передані згідно актів приймання-передачі від 07.04.1997р. та від 24.04.1997р. Взяті на себе зобов”язання ПП “Сенат” виконав частково, позивачу перераховано 778285,14 грн. Про стягнення решти суми заборгованості було прийнято рішення арбітражним судом (№ 1/952 від 03.03.98.), яке, однак, не було виконано в зв”язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.
Згідно ст. 386 ЦК УРСР, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Таким чином, змістом вказаної угоди є виконання ПП "Сенат" доручення щодо продажу векселів позивача, а не їх придбання.
Тому, правильним є висновок податкового органу, що у правовідносинах, які виникли між сторонами цього договору можливе виникнення права на позов лише щодо невиконання ПП "Сенат" доручення позивача, але аж ніяк не щодо суми векселів, які передано Агенту. В даному випадку, позивачем не враховано такий важливий юридичний факт як відсутність події переходу векселів у власність ПП Сенат", оскільки, вказаний договір не передбачав продаж векселів Агенту. Тобто, векселі залишалися у власності ВАТ "Львівенергоремонт" і не пред'являлися ним для оплати векселедавцю.
В зв'язку з тим, що строк позовної давності по векселях, які передані ПП "Сенат" взагалі не може обчислюється, оскільки ПП "Сенат" не придбавало їх у ВАТ "Львівенергоремонт", у позивача відсутні будь-які підстави відносити до валових витрат вартість таких векселів.
Відповідно до договору № 126 від 06.06.1997 р. та акту приймання-передачі від 09.06.97 р. позивач передав ВАТ “Промислова група “Корал” векселі на суму 500000 грн., які оплатив частково –в сумі 95 тис. грн. Даний договір постановою голови арбітражного суду м. Києва був визнаний недійсним по ст. 48 ЦК УРСР і все одержане сторонами по недійсній угоді підлягало поверненню одна одній. Однак, як вбачається з матеріалів справи, з позовом про повернення отриманого по угоді, позивач не звертався. Таким чином, судова колегія погоджується з твердженням податкового органу, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат вартість векселів переданих ВАТ "Промислова група "Корал".
Слід зазначити також, що відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з метою оподаткування оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.
У разі коли протягом протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв»язку з придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених ст.6 цього Закону.
Скаржник стверджує, що на нього дана норма не поширюється, оскільки він не займається торгівлею цінних паперів. Проте, скаржником не враховано, що відповідно до п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «торгівля цінними паперами і деривативами" слід розуміти:
будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торгівцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;
будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі;
будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торгівців цінними паперами.
ВАТ «Львівенергоремонт»посилається на те, що підпунктом 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).
Однак, скаржником не враховано, що згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення.
Документів, які б підтвердили віднесення до валових доходів по вищенаведених операціях з векселями, на момент перевірки ВАТ "Львівенергоремонт" не представило.
З врахуванням викладеного, постанову суду слід скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Тому, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.п.6,7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ДПІ у м.Львові задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 05.07.2006 р. у справі
№ 5/199-19/45 (5/1997-3/219) скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може
бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст. ст. 211, 212 КАС України.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.М. Бобеляк
О.П. Дубник