2
4
Справа № 2/0911/3270/2012
Провадження № 22ц/779/810/2013
Категорія 46
Головуючий у І інстанції - Безбородько В.А.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Вакарук В.М., Меленко О.Є. секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
представників ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 26 лютого 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
в листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що у шлюбі з відповідачкою отримали земельну ділянку в АДРЕСА_1, побудували житловий будинок та господарські споруди. Після розірвання 25.02.2010 року шлюбу відповідачка поміняла замки у вхідних дверях будинку і на хвіртці до подвір'я. Тому просив зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні належним йому майном, шляхом видачі дублікатів ключів від хвіртки на подвір'я та вхідних дверей до житлового будинку і не перешкоджати в одержанні послуг від працівників Івано-Франківського ОБТІ.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 26 лютого 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, що знаходяться в АДРЕСА_1 та видати йому дублікати ключів від хвіртки на подвір'я, вхідних дверей до житлового будинку і не перешкоджати в одержанні послуг від працівників Івано-Франківського ОБТІ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд, зобов'язуючи її не чинити перешкод у користуванні підсобними приміщеннями, не врахував, що тільки власник майна може просити про захист свого права власності, а будь-яких господарських споруд за ОСОБА_2 не зареєстровано. Вона не чинила перешкод позивачу у доступі до житлового будинку, а літня кухня не є його власністю. Ця літня кухня є самовільним будівництвом, в ній проживають її дочка та зять, вона не є її власником, тому суд не вправі був зобов'язувати її не чинити перешкод у тому, чого вона не вчиняє. Користуватись земельною ділянкою вона позивачу також не перешкоджає, як і працівникам БТІ у доступі до житлового будинку. Судом не встановлено, коли і ким було замінено замки. Суд захистив право особи, яка не має у володінні чи користуванні літньої кухні. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та її представник апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_2 і його представник доводи апеляційної скарги заперечили. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.10.1999 року та довідки Івано-Франківського ОБТІ право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2, якому відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю також належить на праві власності 0,6900 га землі, що прилягає до домоволодіння. Після розірвання шлюбу відповідачка не допускає позивача до будинку і на територію домоволодіння, помінявши замки на дверях будинку та хвіртці.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у його здійсненні. ОСОБА_3 перешкоджає позивачу у здійсненні права власності, так як він не може розпорядитися належним на праві власності майном на свій розсуд.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи. Конституцією України (ст. 41) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба (статті 379, 381 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не чинить перешкод позивачу та працівникам БТІ у доступі до житлового будинку і земельної ділянки, а самовільно побудована літня кухня не є власністю сторін, тому суд не вправі був зобов'язувати її не чинити перешкод у тому, чого вона не вчиняє, колегія суддів відхиляє.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають його право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Факт вчинення відповідачкою перешкод позивачу у користуванні майном стверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, листами Івано-Франківського ОБТІ від 12.10.2012 року, 07.02.2013 року, відношеннями Пнівської сільської ради начальнику Надвірнянського РВ УМВС про забезпечення громадського порядку в АДРЕСА_1 у зв'язку з проведенням обмірів будинковолодіння працівниками Івано-Франківського ОБТІ.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд захистив право позивача, який не має у володінні чи користуванні літньої кухні є необґрунтованими, оскільки згідно судового рішення зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтованими. При цьому, судом всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Вакарук В.М.
Меленко О.Є.