Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/506/13 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів : Мануйлова І.І.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційно промислового-інвестиційного банку» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі Банк) звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що 07.03.2007 року Банком укладено з ОСОБА_3 кредитний договір №36-07 квф про надання кредиту у розмірі 44 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних з датою остаточного повернення кредиту не пізніше 03.03.2012 року. Відповідно до п.2.4. Кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку. Відповідно до п.п.3.2,З.З.,3,4.кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком та річних позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 14% річних. Проценти за неправомірне користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21 % річних. Проценти за правомірне і неправомірне користування кредитом нараховуються банком щомісячно в перший робочий день місяця, наступного за звітним, за період з першого по передостанній день звітного місяця та сплачується позичальником щомісячно не пізніше передостаннього робочого дня поточного місяця. Банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №63 від 12.03.2007р. Позичальник свою частину зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту з лютого 2010 року та процентів за користування кредитом з жовтня 2010 року не виконував.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору у разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк.

Відповідно до п.5.3.2. Кредитного договору, банк, має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, а також суму неустойки, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, позичальником порушений графік погашення за кредитом. Відповідно до п.6.2. Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденне.

Отже, станом на 28.03.2012 року загальна заборгованість відповідачки ОСОБА_3 становить 25 190 доларів 49 центів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 28.03.2012 року є еквівалентом 201 163 грн. 70 коп.) (кредит -18 988 доларів 72 центи США, проценти -3 366 доларів 87 центів США (за період з 01.03.2011 року по 27.03.2012 року), пеня за несвоєчасну сплату кредиту і процентів - 2 834 доларів 90 центів США (за період з 28.03.2011 року по 27.03.2012 року).

В якості забезпечення кредитного договору банком з майновим поручителем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №235-07іпф від 10.03.2007 року. Предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно в договір іпотеки було внесено до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 12.03.2007 року за №11577783. З метою уникнення збитків, скориставшись своїм правом банк у відповідності до ст.35 Закону України «Про іпотеку» на адресу відповідачів були направлені письмові вимоги про усунення порушення основного зобов'язання №30-09/985 від 11.10.2011року з вимогою про сплату в повному обсязі заборгованості за кредитним договором, що підтверджується фіскальними чеками оператора зв'язку від 12.10.2011 року. Зазначена письмова вимога отримана відповідачем ОСОБА_3 17.10.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, дану вимогу відповідачі залишили без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку» заборгованість за кредитним договором №36-07 квф від 07.03.2007 року, загальний розмір якої складає 25 190 доларів 49 центів США, та стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, судовий збір у розмірі 1 994 грн. 54 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки : нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 227 250 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» для погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №36-07 квф від 07.03.2007 року, загальний розмір якої складає 25 190 доларів 49 центів США.

Представник позивача Мерліч А.В. в судовому засіданні наполягав на позові, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 в суд не з'явилася, про причини неявки суду не відомо. Не маючи відомостей про причину неявки відповідачки, суд визнав можливим розгляд справи без її участі на підставі наявних матеріалів та доказів. Однак, її представник в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на те, що ОСОБА_3 рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2012 року, як приватний підприємець визнана банкрутом. Банк ПАТ «АКБ П1Б» звернувся до ліквідатора Саланської І.Л. з заявою кредитора з вимогами до боржника. Відповідно до зазначеної заяви позивач заявив у межах порушеної справи про банкрутство вимоги до відповідача про визнання грошових вимог та стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто предметом розгляду господарським судом були ті самі вимоги, що в дані справі. Тому задоволення вимого щодо стягнення заборгованості повинно провадитися у відповідності до черговості встановленої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, пославшись на заперечення викладені представником ОСОБА_3

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційно промислового-інвестиційного банку» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» заборгованість за кредитним договором №36-07 квф від 07.03.2007 року у розмірі 251 90 доларів 49 центів США.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною - 227 250 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя» для погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 36-07 квф від 07.03.2007р. загальної розмір якої складає 25 190 доларів 49 центів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1 994 грн. 54 копійок на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Проінвестбанк м. Запоріжжя».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №36-07 квф про надання кредиту у розмірі 44 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних з датою остаточного повернення кредиту не пізніше - 03.03.2012 року.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку. Відповідно до п.п. 3.2, З.З., 3,4., кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком та річних позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 14% річних. Проценти за неправомірне користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 21 % річних. Проценти за правомірне і неправомірне користування кредитом нараховуються банком щомісячно в перший робочий день місяця, наступного за звітним, за період з першого по передостанній день звітного місяця та сплачується позичальником щомісячно не пізніше передостаннього робочого дня поточного місяця. Банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №63 від 12.03.2007р. Позичальник свою частину зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту з лютого 2010 року та процентів за користування кредитом з жовтня 2010 року не виконував.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору, у разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк.

Відповідно до п.5.3.2. Кредитного договору, банк, має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування ним, а також суму неустойки, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, позичальником порушений графік погашення за кредитом. Відповідно до п.6.2. Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденне.

В якості забезпечення кредитного договору банком з майновим поручителем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №235-07іпф від 10.03.2007 року. Предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно в договір іпотеки було внесено до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 12.03.2007 року за №11577783. З метою уникнення збитків, скориставшись своїм правом, банк у відповідності до ст.35 Закону України «Про іпотеку» на адресу відповідачів були направлені письмові вимоги про усунення порушення основного зобов'язання №30-09/985 від 11.10.2011 року з вимогою про сплату в повному обсязі заборгованості за кредитним договором, що підтверджується фіскальними чеками оператора зв'язку від 12.10.2011 року. Зазначена письмова вимога отримана відповідачем ОСОБА_3 17.10.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, дану вимогу відповідачі залишили без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилюється, як на підставу своїх вимог, користуючись при цьому рівними процесуальними правами на засадах змагальності сторін, згідно до вимог ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 (далі - Декрет).

В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Відповідно до статей 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

З Банківської ліцензії №1 (а.с. 25) вбачається, що Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк має право на здійснення банківських операцій з використанням доларів США

В якості забезпечення кредитного договору банком з майновим поручителем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №235-07іпф від 10.03.2007 року. Предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно в договір іпотеки було внесено до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 12.03.2007р. за №11577783.

Нормативними положеннями ст. З Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотеко держателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вказане повторно закріплено у ст. 627 ЦК України.

Таким чином, відповідно до вищенаведеної норми права сторони є вільними в укладанні договору і є вільними в виборі умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідності до ст. 51 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 49 цього Закону передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

За ч. 5 ст. 51 ЦК України підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Вище викладені норми Закону чітко дають тлумачення хто така фізична особа-підприємець, і коли настають наслідки визнання 'її банкротом.

Як вбачається з матеріалів справи та кредитного договору ОСОБА_3 отримувала кредитні кошти як фізична особа на споживчі цілі, а не як суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець.

Тому, твердження представника відповідача, що банк повинен задовольнити вимоги щодо стягнення заборгованості у відповідності до черговості встановленої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд визнав безпідставними та необгрунтованими, оскільки це не позбавляє банк права звернутися за захистом свої прав у відповідності до цивільного законодавства у позовному провадженні.

Дослідивши докази, що є в справі і вислухавши пояснення сторін, суд правильно вважав, що діями відповідачів по своєчасному не погашенню кредиту - заподіяні збитки позивачу, тому позов підлягав задоволенню, з огляду на те, що заснований на законі, підтверджений матеріалами справи з розрахунком заборгованості на суму 25 190 доларів 49 центів США.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що аналогічні доводи апелянта правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин , судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи . викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.

. Керуючись ст.ст.307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 20 листопада 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

судді: