ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № 5/7/5986
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від Державного комітету України з державного матеріального резерву:не з'явився,
від Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор":
Грицая Л.М. - представника за довіреністю №10 від 25.01.2006р.;
прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Житомирської області Чирко Н.В., посвідчення №43 від 14.04.2003р. (була присутня в засіданні суду 24.10.2006 року),
розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "01" березня 2006 р. у справі № 5/7/5986 (суддя Грамчук І.В.)
за позовом прокурора Старокостянтинівського району в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів Хмельницької області
про зобов'язання повернути 116,940 т пшениці 4 класу, 262,934т жита гр. "А", 1520,006т ячменю продовольчого 1 класу, 20 т вівса 4 класу, 90,016 т ячменю пивоварного 2 класу та стягнення 783126,17 грн. штрафних санкцій
та зустрічним позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів Хмельницької області
до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
про стягнення заборгованості в сумі 763700,00грн.,
з перервою в засіданні суду з 24.10.2006 року по 31.10.2006 року згідно ст. 77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.03.2006 року у справі №5/7/5986 позов прокурора Старокостянтинівського району в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково: зобов'язано Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" повернути до державного резерву ячмінь продовольчий 1 класу в кількості 1430,3 тон, стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 512476 грн. 00 коп. штрафу та стягнуто з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" в дохід державного бюджету 5124 грн. 76 коп. державного мита.
Зустрічний позов Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" задоволено частково: стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" 500350 грн. 00 коп. заборгованості, 1700 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення, прийняте за зустрічним позовом (а.с.216-218, т.1), вважаючи, що судом порушено норми матеріального права.
Так, скаржник вказує на те, що відповідно до ст.ст.257, 261 ЦК України загальний строк позовної давності визначено 3 роками, перебіг якого починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; договори ж відповідального зберігання матеріальних цінностей мають умову про розмір оплати за тонно-місяць, а тому ДП "Старокостянтинівський елеватор" міг пред'явити вимогу про стягнення боргу з врахуванням дати подачі зустрічного позову (20.01.03р.) лише за період після 20.01.2000р., який не включає суму 393157 грн.
Представник Державного комітету України з державного матеріального резерву, що взяв участь в засіданні суду 05.09.06р., підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом - Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України "Старокостянтинівський елеватор" у відзиві на апеляційну скаргу від 31.08.06р. (а.с.12, 2 том) та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів скарги, зазначаючи, що строки позовної давності в даному випадку не можуть застосовуватись, оскільки, між сторонами виникли правовідносини, що не мають закінченої дії; до укладення договорів, тобто до 1998 року, зерно на елеваторі зберігалося без будь-яких договорів, без будь-яких обумовлених платежів за зберігання зерна держави на державному підприємстві; крім того, договори на зберігання зернових культур Комітету на елеваторах укладалися без зазначення термінів зберігання, кількості зберігання, строків оплати за зберігання; такі угоди на зберігання зерна були укладені на таких умовах тільки тому, що укладались вони державним підприємством, яке має стратегічне значення для держави.
Просять рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву - без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Операції з матеріальними цінностями державного резерву - це специфічні правовідносини, які регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України від 24 січня 1997 року № 51/97-ВР "Про державний матеріальний резерв".
Цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв).
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як визначено у ст.2 цього Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
19.08.1998р. та 10.08.1999р. між Державним комітетом України по матеріальних резервах та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" було укладено договори відповідно за №2 та №18 про відповідальне зберігання, згідно яких Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" (за договором "Зберігач") зобов'язався приймати матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, а Державний комітет України по матеріальних резервах (за договором "Комітет") - контролювати умови зберігання, якісний та кількісний стан матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на площах відповідального зберігача (т.1 а.с.9-12, 46-49, 50-51).
Згідно п.4.3 вказаних договорів Комітет зобов'язався відшкодовувати витрати зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, виходячи із розрахунку 1,5 грн. з врахуванням ПДВ (за договором від 19.08.98р.) та 2,5 грн. (за договором №18 від 10.08.1999р.) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).
Крім того, у відповідності до п.2.1 договору №18 від 10.08.1999р. Комітет зобов'язався визнавати Зберігачу природні втрати матеріальних цінностей при зберіганні, а також нестачі понад природні втрати, спричинені покращенням якості, на підставі актів зачистки, затверджених Державною хлібною інспекцією, та зменшення кількості продукції на ці втрати та нестачі.
Як передбачено підпунктами 2.2 розділу 2 вищезазначених договорів, закладення матеріальних цінностей на зберігання у держрезерв здійснюється на підставі акту по формі Р-16.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 30.06.2000р. №1041 "Про утворення Державного агентства з управління державним матеріальним резервом" з метою забезпечення функціонування єдиної системи державного матеріального резерву, відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999р. №1572 "Про систему центральних органів виконавчої влади" на базі ліквідованого Державного комітету по матеріальних резервах у складі Міністерства економіки було утворено урядовий орган державного управління - Державне агентство з управління державним матеріальним резервом й встановлено, що Агентство є правонаступником Державного комітету по матеріальних резервах.
Указом Президента України від 07.08.2001р. №603/2001 "Про Державний комітет України з державного матеріального резерву" на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом було утворено Державний комітет України з державного матеріального резерву як центральний орган виконавчої влади, який є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.
29.11.2002 року прокурор Староконстянтинівського району Хмельницької області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" на користь позивача - Державного комітету України по матеріальних резервах 716691,00 грн. заборгованості.
Неодноразово позивач уточнював позовні вимоги, згідно останніх уточнень представник позивача просить суд зобов'язати відповідача закласти до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності: пшеницю 4 класу - 116,940 т, жито групи "А" - 262,934 т, ячмінь продовольчий 1 класу -1520,006 т, овес 4 класу - 20,0 т, ячмінь пивоварний - 90,016 т та стягнути 783126,17 грн. штрафних санкцій, у т.ч. 718824,30 грн. штрафу та 64301,87 грн. пені (а.с.127, 159-161, 169-171, 1 том).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що на підставі договорів №2 від 19.08.1998р. та №18 від 10.08.1999р. згідно приймальних актів на відповідальне зберігання відповідача передавалось зерно.
Але, в результаті перевірок наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні відповідача, було встановлено факт самовільного використання відповідачем пшениці 4 класу - 116,940 т, жита групи "А" - 262,934 т, ячменю продовольчого 1 класу -1520,006 т, овса 4 класу - 20,0 т, ячменю пивоварного - 90,016 т.
За твердженням позивача, про вищенаведені факти свідчать складені 15.03.2002р. та 14.02.2003р. КРУ Держкомітету акти перевірок.
У частині вимог про стягнення штрафу та пені позов ґрунтувався на положеннях пункту 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", де вказано, що за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення, яка обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (пункт 16 статті 14).
20.01.03р. відповідач у справі звернувся з зустрічним позов (з доповненням), в якому просив стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву 763700 грн. боргу за відповідальне збереження зерна, посилаючись на умови договорів №2 від 19.08.98р. та №18 від 10.08.99р. (а.с.44-45, 189-190, 1 том).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції поклав в його основу висновок судово-бухгалтерської експертизи, проведеної згідно ухвали від 01.07.2003р. (а.с.192-202, 1 том).
Проаналізував матеріали справи в сукупності (у тому числі висновок судово-бухгалтерської експертизи) колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо обгрунтованості первісного позову лише в частині самовільного використання ДП ДАК "Хліб України "Старокостянтинівський елеватор" зерна ячменю продовольчого 1 класу в кількості 1430,3 т на суму 512476 грн., яке має бути закладено до державного матеріального резерву зі сплатою штрафу в розмірі 100% його вартості.
Проте, апеляційний суд вказує й на те, що господарський суд безпідставно відмовив в первісному позові в частині стягнення пені, обчисленої за неповернення зерна ячменю, сума якої, виходячи з розрахунку, наведеного в уточненні позовних вимог (а.с.160, 1 том), становить 26789,15 грн.
Що ж стосується задоволення (хоча й частково, у сумі 500350 грн. згідно експертного висновку) зустрічного позову, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цьому припустився помилки, зважаючи на слідуюче.
Згідно висновку експерта (а.с.202) загальна сума витрат за зберігання товарно-матеріальних цінностей державного резерву за договорами №2 від 19.08.98р. та №18 від 10.08.99р. склала 757240 грн.
При цьому, обчислюючи цю суму, експерт розповсюдив визначений договором №2 від 19.08.98р. (п.4.3) розмір витрат (1,5 грн. за тонно-місяць зберігання) на попередній до укладення договору період (з1995 р. до 19.08.98р.).
Як вбачається з висновку експерта (а.с.202, 1 том) сума заборгованості державного резерву, яку й стягнув суд, є 500350 грн. (враховуючи часткове погашення заборгованості за зберігання товарно-матеріальних цінностей держрезерву шляхом перерахування коштів й проведення заліку), яка включає період до 01.01.98р. та 1998 - 2003 роки.
Отже, з огляду на те, що договори сторонами були укладені 19.08.98р. та 10.08.99р., а до цього (в1995-1998р.р.) останні будь-яким чином не погоджували розмір витрат за зберігання зерна, відсутні підстави для прийняття до уваги експертного висновку в частині наявності боргу у Держкомрезерву перед ДП "Старокостянтинівський елеватор" за вказаний період.
Крім того, згідно ст.413 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), що діяв на час спірних відносин та заявлення з позовами, за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості. Договір схову вважається безоплатним, якщо інше не встановлено законом або договором.
Стаття 417 названого Кодексу передбачає наявність по оплатним договорам схову винагороду, розмір якої визначається затвердженими в установленому порядку таксами, ставками, тарифами, а при відсутності таких - за згодою сторін. При безплатному ж схові той, хто здав майно на схов, зобов'язаний відшкодувати охоронцеві витрати, необхідні для збереження майна.
Закон України "Про державний матеріальний резерв" №51/97-ВР, який було прийнято 24.01.97р., що є спеціальним законодавчим актом, а саме його пункт 5 статті 11 визначає, що підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання, мають відшкодовуватися витрати (саме витрати) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.08.1998р. №673-р Держкомрезерву дозволено проводити розрахунки з хлібоприймальними підприємствами за зберігання зерна державного резерву шляхом здійснення взаємозаліків між цими підприємствами і енергогенеруючими компаніями за спожиту електроенергію із зменшенням на відповідну суму боргу енергогенеруючих компаній перед Держкомрезервом за використані у 1998 році вугілля, мазут, природний газ державного резерву та вказано, що взаємозалік здійснювати виходячи з вартості зберігання зерна державного резерву 1,5 гривні на місяць за 1 тону, та доручено Держкомрезерву, Мінфіну, Міненерго, ДАК "Хліб України" узгодити та запровадити механізм здійснення взаєморозрахунків.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.10.99р. №1104-р було внесено зміни до абзацу другого розпорядження КМУ №673-р від 18.08.98р., відповідно до яких зазначено, що взаємозалік слід здійснювати виходячи з фактичних витрат хлібоприймальних підприємств на зберігання зерна державного резерву з урахуванням податку на додану вартість, але не більше 2,5 гривні на місяць за одну тонну.
Сторони в договорах №2 від 19.08.1998р. та №18 від 10.08.1999р. передбачили, що Комітет відшкодовує витрати зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, виходячи із розрахунку 1,5грн. з врахуванням ПДВ (за договором №18 від 10.08.1999р. – із розрахунку 2,5 грн.) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом проведення заліку заборгованості між Комітетом та Міненерго (через його підвідомчі підприємства).
Механізм здійснення взаємозаліку між хлібоприймальними підприємствами за зберігання зерна держрезерву і енергогенеруючими компаніями за спожиту електроенергію було затверджено Наказом Держкомрезерву України, Міністерства фінансів України, Міністерства енергетики України, ДАК "Хліб України" від 27 серпня 1998р. №141/178/149/88.
Вказаний Механізм регламентує проведення взаєморозрахунків Держкомрезерву з хлібоприймальними підприємствами за збереження зерна державного резерву шляхом здійснення взаємозаліків між цими підприємствами і енергогенеруючими компаніями за спожиту електроенергію.
Як передбачено п.5 Механізму, для проведення взаємозаліку Держкомрезерв щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця, надає довідку в розрізі хлібоприймальних пунктів підприємств Міністерству енергетики про суму заборгованості за зберігання зерна державного резерву на цих підприємствах. Міністерство енергетики доводить ці дані до енергопостачальних компаній. Вказаний документ є підставою для проведення взаємозаліку.
Механізмом не передбачено, що на Держкомрезерв покладається обов"язок по ініціюванню проведення взаємозаліку.
Навпаки, аналізуючи вказане положення, можна зробити висновок, що поданню Держкомрезервом довідки про заборгованість мало б передувати надання хлібоприймальним підприємством Держкомрезерву інформації про стан заборгованості за зберігання зерна.
Згідно з п.6 "Механізму здійснення взаємозаліку між хлібоприймальними підприємствами за зберігання зерна держрезерву і енергогенеруючими компаніями за спожиту електроенергію", на підставі повідомлення і виходячи з реальної заборгованості хлібоприймального підприємства за електроенергію, енергопостачальна компанія проводить взаємозалік шляхом підписання протоколу. Протокол складається в 5 примірниках, 3 з яких направляються Держкомрезерву, Міненерго, ДАК "Хліб України".
Як вбачається з висновку експерта (а.с.202, 1 том), й про це вже зазначалось в цій постанові, взаємозалік був проведений один раз на суму 214900 грн. Доказів про інші звернення у встановленому порядку для проведення заліку ДП ДАК "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор" не надав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2000р. №764 визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України №1104-р від 29.12.98р.
Листом ДАК "Хліб України" №03-03/8 від 10.01.2001р., який надав суду представник ДП "Старокостянтинівський елеватор" (а.с.18, 2 том), було рекомендовано підприємствам - зберігачам у зв'язку з відміною заліків з 2000р. укладати договори на зберігання зерна за фактичними витратами з одночасним переглядом раніше укладених договорів на зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами у справі внесено відповідні зміни у договори №2 від 19.08.1998р. та №18 від 10.08.1999р. щодо порядку проведення розрахунків, зокрема, в пункти 4.3 вказаних договорів.
Слід також вказати, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.02р. №532 затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву і відповідно до останнього (п.7) відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Проте, такий договір сторони не укладали.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зустрічного позову взагалі як такого й, зокрема, у зазначений спосіб (стягнення коштів).
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2006р. у справі №5/7/5986 підлягає скасуванню в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29789,15 грн. та в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 500350 грн. заборгованості з прийняттям в цих частинах нового рішення відповідно про стягнення пені, відмову в зустрічному позові, а також зміні щодо стягуваних судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2006 року у справі №5/7/5986 скасувати в частині відмови в первісному позові щодо стягнення з відповідача пені в сумі 29789,15 грн. та в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення 500350 грн. заборгованості, прийняти в цих частинах нове рішення відповідно про стягнення пені, відмову в зустрічному позові та змінити рішення щодо стягуваних судових витрат.
3. Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Позов прокурора Старокостянтинівського району в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів про зобов'язання повернути 116,940 т пшениці 4 класу, 262,934т жита гр. "А", 1520,006т ячменю продовольчого 1 класу, 20 т вівса 4 класу, 90,016 т ячменю пивоварного 2класу та стягнення 783126,17 грн. штрафних санкцій задовольнити частково.
Зобов'язати Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів, вул.Кривоноса,1, код 00956810 повернути до державного матеріального резерву самовільно використаний ячмінь продовольчий І класу в кількості 1430,3 тон.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів, вул.Кривоноса,1, код 00956810 на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, вул.Пушкінська,28, код 00034016 штраф в сумі 512476 грн. та пеню в сумі 26789,15 грн.
В решті первісного позову відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів, вул.Кривоноса,1, код 00956810 в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 1210,37 грн.
В зустрічному позові Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м. Старокостянтинів Хмельницької області до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ про стягнення 757700 грн. заборгованості відмовити
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ, вул.Пушкінська,28, код 00034016 на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Старокостянтинівський елеватор", м.Старокостянтинів, вул.Кривоноса,1, код 00956810 1375 грн.20 коп. за проведення судово-бухгалтерської експертизи".
4. Накази №5/7/5986 від 13.03.2006 року господарського суду Хмельницької області, видані на виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 01.03.2006 року, вважати такими, що втратили чинність.
5. Видачу наказів на виконання постанови у даній справі доручити господарському суду Хмельницької області.
6. Справу №5/7/5986 повернути до господарського суду Хмельницької області
Головуючий - суддя: Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 5 прим.
1-до справи
2-позивачу
3-відповідачу
4-прокурору 5-в наряд
друк. Кравчук Н.В.