ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2006 р. Справа № 11/144-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Войцешуку В.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укроптгосптовари", м.Вінниця
на постанову господарського суду Вінницької області
від "30" травня 2006 р. у справі
за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,м.Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Укрптгосптовари", м. Вінниця
про стягнення 4200 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 30.05.06р. у справі №11/144-06 позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Укрптгосптовари" - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 4200 грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Укрптгосптовари" звернуло до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку скаржника, судом при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального проава.
Зокрема, скаржник зазначив, що посилання суду на п. 4 ч.1 ст. 17 КАС України: "спори за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом", як правової норми, яка визначає компетенцію адміністративних судів у вирішенні вказаного спору, є безпідставним, у зв’язку з тим, що ця норма, є підставою для визначення підвідомчості тільки публічно-правового спору, яким не є спір про стягнення штрафних санкцій за невиконання вимог Закону Украйни "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Також скаржник вказав, що суд першої інстанції, приймаючи рішення зі справи, безпідставно не перевірив факт відсутності у відповідача прибутку за 2004 рік, що призвело до неправильного застосування ним норм матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, викладених в скарзі, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач, зокрема, зазначив, що відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства та підпорядковується йому.
Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Суми штрафних санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах надане право виступати в господарських судах.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих на ВАТ «Укроптгосптовари» у 2004 році становила 15 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 1 робоче місце.
Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2004 році на підприємстві не працевлаштовано жодного інваліда.
Враховуючи викладене, на думку суддів колегії, відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Відповідно до частини першої статті вищевказаного 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що ВАТ «Укроптгосптовари» було зобов'язано у 2004 році створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте не працевлаштувало жодного. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце (1 місце) не зайняте інвалідом, тобто 4200грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фонда соціального захисту інвалідів, однак колегія суддів з даним висновком не погоджується, враховуючи наступне.
Згідно ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів на Україні" Фонд України соціального захисту населення є органом на який покладено зобов'язання здійснювати фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів.
Згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Виходячи зі змісту ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Як видно з наведеної норми, адміністративно - господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин особливого суб'єкта, такого як державний орган виконавчої влади або виконавчий орган місцевого самоврядування.
Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до змісту статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 вищевказаного Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим і суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської і діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з приписами розділу IX ГК України "Прикінцеві положення"; Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (пункт 1).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також: за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (частина друга пункту 5).
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року. А отже, припис статті 250 ГК України має бути застосовано до спірних відносин сторін зі справи.
Позивачем було пред'явлено позов лише 30.03.06р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.
За таких обставин, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням викладених мотивів і статті 250 ГК України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, посилання відповідача на те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами Кодек су адміністративного судочинства України судом не можуть братись до уваги виходячи з на ступного.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Поло ження), затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому. Пунктом З Положення визначено основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів:
участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлашту вання інвалідів.
Для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погоджен ням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, де середньооблікова чи сельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у встановленому частиною першою статті 20 цього Закону розмірі. Відповідно до по кладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлашту вання інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення). Пунктом 11 Порядку сплати штрафних санкцій передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення в судовому поряд ку.
Таким чином, Відділення Фонду є органом державної влади, який у правовідносинах з Підприємством реалізує владні управлінські функції, а право Відділення Фонду на звернення до суду у спірних відносинах визначено у законодавчому порядку. Пункт 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у зв'язку невірним застосуванням норм матеріального права, місцевим господарським судом, оскаржувана постанова у справі №11/144-06 від 30.05.06р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укрптгосптовари" задовольнити.
Постанову господарського суду Вінницької області від 30 травня 2006 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд