Справа № 2-1525/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1, (представник позивача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про стягнення боргу позики

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Відповідач ОСОБА_3, як її колишній співробітник звернувся до неї з приводу запозичення грошових коштів на купівлю житла. Позивач після продажу житлового будинку мала грошові кошти, які зберігала на депозитному рахунку в банку. Відповідачі переконали позивача у доцільності запозичення грошей, пообіцявши сплачувати їй щомісячні проценти за користування грошовими коштами. 10 грудня 2009 року позивач позичила відповідачам 15 тисяч доларів США, що по курсу національного банку України на час подання позову становить 119850 гривень. Грошові кошти були запозичені строком на один рік, тобто до 10 грудня 2010 року, про що було укладено письмовий договір.

Крім того згідно умов цього договору відповідачі брали на себе зобов'язання дану суму повернути з місячним процентом 141,46 долара США, що за рік склало суму 1697 доларів США, що у національній валюті становить 13559 гривень. Таким чином загальна сума заборгованості відповідачів становить 133409 гривень.

Після обумовленого строку повернення грошових коштів на вимогу позивача повернути позичені кошти, відповідачі пояснили, що придбане ними приміщення вони мають намір продати і лише тоді повернуть позичені кошти. Пізніше стали взагалі уникати зустрічей та спілкування щодо повернення боргу, а той погрожувати. Що й змусило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.

В судовому засіданні позивач підтримала позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позову не визнав, та пояснив, що відповідачі ОСОБА_4 ніяких грошових коштів у позивача не позичали ніякої розписки не писали, і підписи на розписці не їхні, а позивач сама має довести що кошти позичені. Відповідач ОСОБА_3 просив справу слухати без його участі. В подальшосу відповідачі ОСОБА_3 до суду не з'являлись, хоча повідомлялись про час розгляду справи в тому числі і на 22.03.2013 року.

Вислухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно розписки, складеної ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяли у позику у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15000 доларів США. Зобов'язуються віддати з місячним відсотком 141,46 долара США до 10.12.2010 року. (а.с.16.)

Довідка Національного банку України, вказує на те, що станом на 20.12.2011 року курс долара США становить 7,99 гривні за один долар. (а.с.6.)

Довідка Державного ощадного банку України свідчить про те, що 10 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_2 був закритий строковий пенсійний рахунок на суму вкладу 14926,34 долари США і суму процентів 122,61 долари США. (а.с.20.)

За висновком судової почеркознавчої експертизи №138 від 13.12.2012 року, рукописний текст розписки від 10 грудня 2009 року виконаний ОСОБА_3. Рукописні підписи виконані відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ( а.с.91-101.)

Таким чином доводи наведені позивачем щодо того, що вона позичала грошові кошти для відповідачів знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.

За змістом ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

І за змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За договором позики грошові кошти мали бути повернені до 10.12.2010 року, тобто вони позичені рівно на рік. Крім того позичальники взяли на себе зобов'язання сплатити позичальнику проценти за користування грошовими коштами у виді визначеної суми - 141,46 долара США в місяць, що за 12 місяців складе 1697 доларів США, що у національній валюті становить 13559 гривень. Таким чином загальна сума заборгованості відповідачів становить 133409 гривень.

Крім того на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1334,09 грн., та витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 1176,96 грн. В сумі це становить 2511,05 грн.

Керуючись ст.ст.10,60,212 ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу позики - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 133409 (сто тридцять три тисячі чотириста дев'ять) гривень боргу за договором позики, та 2511 (дві тисячі п'ятсот одинадцять) гривень 05 копійок судових витрат, а всього 135920 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 05 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: