ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 р. (14:55) Справа №2а-6843/11/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Михайлік Л.М., Ничипорук О.В.

представника відповідача - Гришина Р.Ю., довіреність № 84 від 24.10.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000572301 від 01.06.11 р. про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2496075,00 грн., в тому числі податку 1664050,00 та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 832025,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат пов'язані з тим, що контрагент позивача ТОВ "ВС Конаріт" не знаходиться за юридичною адресою та не надає звітність до податкового органу, не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач підкреслив, що товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманих послуг у господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, що підтверджено податковим органом у акті, тому спірне рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 13.09.11 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 13.09.2011р. провадження у справі було зупинити у зв'язку з призначенням експертизи до одержання результатів експертизи.

Ухвалою суду від 02.04.2012р. було поновлено провадження в адміністративній справі №2а-6843/11/0170/11.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. було замінено первісного відповідача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим його правонаступником - Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 36517196), зареєстровано Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 14.08.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії юридичної особи серія А01 №554446 (а.с. 98).

З Довідки АБ №192162 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 99) вбачається, що основними видами діяльності ТОВ "КД Коктебель" по КВЕД є:

15.91.0 - виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

15.93.0 - виробництво виноградних вин;

51.34.0 оптова торгівля напоями;

52.25.0 роздрібна торгівля напоями;

01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;

51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником на податку на прибуток.

Таким чином, ТОВ «КД Коктебель» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на підставі направлення № 399 від 12.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КД Коктебель» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «ВС Конаріт» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 892/23-1/36517/96 від 19.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР, з змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 6656200 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 2491799 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 4164401 грн., у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050, у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 622950 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 1041100 грн.

- п. 1.6 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2010р. у сумі 413400 грн. та за вересень 2010р. у сумі 917840 грн. у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредит з ПДВ декларації з ПДВ за серпень 2010р. на 413400 грн., декларації з ПДВ за вересень 2010р. на 917840 грн., перевіркою встановлено завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2010р. у сумі 413400 грн., по рядку 26 за грудень 2010р. у сумі 1331240 грн.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці контрагентів позивача встановлено ознаки фіктивності передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 01.06.2011 року № 0000572301, яким визначена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 496 075,00 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цей час регулювалися Законом України Закону України Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334) та Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2010 р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що до валових витрат відносяться будь-які витрати платника податку, здійснювані як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Такі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, вимоги до яких встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, до валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені такими документами.

Судом встановлено, що за даними акту перевірки підприємство ТОВ «ВС Конаріт» має стан 9 (форма 18-ООП - повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням). Також у акті перевірки зазначено, що директор ТОВ «ВС Конаріт» ОСОБА_5 пояснював, що він є директором підприємства, але відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства немає. Фінансово - господарські та бухгалтерські документи підприємства не підписував. Місце знаходження підприємства та чим воно займається директору не відомо, оскільки було зареєстровано за винагороду без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Крім, того у ТОВ «ВС Конаріт» відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, тому угода, укладена з ТОВ «КД Коктебель» має ознаки нікчемності. Вказані обставини були підставою для того, що відповідач дійшов висновку про заниження позивачем валових витрат за господарськими операціями із вказаним контрагентом.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат, в результаті чого встановлене заниження податку на прибуток у деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року у сумі 622950,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 1041100,00 грн.

Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01.07.2010р. між ТОВ "КД Коктебель" (Замовник) та ТОВ "ВС Конаріт" (Виконавець) був укладений договір №649ВХ.

Відповідно до пп. 1.1 договору Замовник поручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання та механізмів, що знаходяться на винзаводі Замовника.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання складає 5000000,00 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Договору).

Договір підписаний від імені директорів ТОВ "КД Коктебель" та ТОВ "ВС Конаріт", скріплений відбитками печаток обох сторін.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2010 до договору №649ВХ від 01.07.2010р.: пункт 4.1 викласти в наступній редакції: загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання складає 7 987 440,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Так, з матеріалів справи судом вбачається, акти здавання-приймання робіт (надання послуг): акт №б/н від 30.08.2010р. на загальну суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 413400,00 грн.; акт №б/н від 30.09.2010р. на загальну суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ - 917840,00 грн.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315: контрагенти: ТОВ "ВС Конаріт" Договори: Договір № 649ВХ від 01.07.10 р., журнал - ордер по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року) послуги з ремонту та технічного обслуговування, що надані ТОВ "ВС Конаріт", відображені в бухгалтерському обліку ТОВ "КД Коктебель" проводкою ДТ-913-Кт-6315 на загальну суму 6 656 200,00 грн.

Отже, ТОВ "ВС Конаріт" надані ТОВ "КД Коктебель" послуги по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання та механізмів на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн. відповідно до вищезазначених актів здавання-приймання робіт та регістрів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень №286 від 29.09.2010р. на загальну суму 17362,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 30.08.2010р.); №611 від 27.10.2010р. на загальну суму 385492,80 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 25.10.2010р.); №842 від 17.11.2010р. на загальну суму 100000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №897 від 22.11.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №1110 від 10.12.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2010р.); №3194 від 22.02.2011 р. на загальну суму 160000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт); №4012 від 28.04.2011р. на загальну суму 1287000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.); №4159 від 12.05.2011 р. на загальну суму 1458000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.) та виписок банку по рахункам позивача з 29.09.2010р. по 30.05.2011р. від 26.05.2011р. на загальну суму 2000000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки) та від 30.05.2011р. на загальну суму 2023319,20 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки), позивачем було сплачено за надані послуги у сумі 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн.

Дана сума відображена в регістрах бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315 за 01.08.2010 р.- 19.05.2011р., журнал-орден по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року, журнал проводок 631,311 за 01.08.2010р.-30.06.2011р.) проводкою ДТ-6315-Кт-311.

На підставі вищезазначених актів ТОВ "ВС Конаріт" були виписані на адресу позивача наступні податкові накладні: №275 від 30.08.2010р. на суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ 413400,00 грн.; 351 від 30.09.2010р. на суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ 917840,00 грн., а всього на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ 1331240,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображені у реєстрах отриманих податкових накладних позивача за відповідні періоди: податкова накладна №275 в реєстрі за серпень 2010р. (з/п №306), податкова накладна №351 в реєстрі за вересень 2010 року (з/п №243).

Судом встановлено, що ТОВ "ВС Конаріт" на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні.

Слід зазначити, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент -ТОВ "ВС Конаріт" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 ГК України, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Тобто, суб'єкти господарювання вільні у виборі контрагента та видах діяльності, які вважають за доцільне здійснювати та яка не суперечить законодавству.

Крім того суд зазначає, що згідно висновку № 3075 судової економічної експертизи (а.с. 134-144) висновок Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим за актом перевірки № 892/23-1/36517196 від 19.05.2011 року, що заниження ТОВ "КД Коктебель податку на прибуток у деклараціях з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050,00 грн. документально не підтверджується.

Заниження ТОВ "ДК Коктебель" податку на прибуток за 2010 рік по господарським операціям з ТОВ "ВС Конаріт" не встановлено.

Згідно висновку № 129/12 від 30.01.2013 року комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи встановлено наступне.

Фактична наявність обладнання в будівлях та спорудах ТОВ "КД Коктебель", перелік якого наведено у актах виконаних робот (надання послуг) за серпень та вересень 2010 року за договором № 649-ВХ від 01.07.2010 року між пози вачем та ТОВ "ВС Конаріт" підтверджується. Ймовірно фактичне обслуговування вказаного обладнання здійснювалось.

Вказане у актах виконаних робіт обладнання використовувалось у господарській діяльності для переробки винограду на виноматеріали.

Послуги, отримані за актами виконаних робіт за серпень та вересень 2010 року, в господарській діяльності ТОВ "КД Коктебель" використовувались.

Відповідно до звіту до Державного статистичного спостереження по формі №1- виноград (річна) "Переробка винограду на виноматеріали" станом на 01.12.2010, відповідно до ТОВ "КД Коктебель" станом на 1 грудня 2011 року (за період з 1 грудня 2009 року по ЗО листопада 2011) перероблено виноматеріалів у кількості 8059,1 тони та вироблено виноматеріалів у кількості 522717 декалітрів.

Це підтверджує використання отриманих робіт (послуг) актами здачі-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.08.2010 та 30.09.2010 (по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання механізмів, що знаходять ся на винзаводі у власній господарській діяльності ТОВ "КД Коктебель.

Валові витрати за господарською операцією за договором № 649ВХ від 01.07.2010 р. з ТОВ "ВС Конаріт" визначені вірно, та знайшли своє відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Завищення ТОВ "КД Коктебель" валових витрат за 3 квартал 2010 та за 4 квартал 2010 по господарським операціям з ТОВ "ВС Конаріт" не встановлено.

ТОВ "КД Коктебель" відповідно до п. п. 5.2.1 п.5.2, п. 5.1 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334 та ст. 9 Закону №996 до складу валових витрат були включені витрати, підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, а саме актами здачі-приймання робіт (послуг).

Таким чином, висновки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим за актом перевірки №892/23-1/36517196 від 19.05.2011, щодо завищення ТОВ "КД Коктебель", в порушення вимог п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валових витрат на суму виконаних робіт (послуг) ТОВ "ВС Конаріт" по технічному обслуговуванню та ремонту технологіч ного устаткування і механізмів, у сумі 6656200 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 в сумі 2491799,00 грн. та за 4 квартал 2010 року в сумі 4164401,00 грн., та заниження податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050,00 грн. у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 622950,00 грн. та за 4 квартал в сумі 1041100,00 грн. документально не підтверджуються.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у ТОВ "КД Коктебель" належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента послуг.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Крім того, суд зазначає, що висновки акту перевірки № 892/23-1/36517196 від 19.05.2011 року визнані необґрунтованими у рішенні Окружного адміністративного суду АР Крим № 2а-7043/11/0170/18 від 05.06.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду 20.10.2012 року та набрало законної сили.

Також суд вказує, що не може бути прийняте до уваги посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2011 року по справі № 1-1216/11 за обвинуваченням ОСОБА_5, засновника ТОВ "ВС Конаріт" у вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, у зв'язку із наступним.

Відповідно до ч. 4. ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищевказаним вироком суду не встановлено, що спірні господарські операції між позивачем та ТОВ «ВС Конаріт» фактично не відбувалися. Вироком лише встановлений факт створення ОСОБА_5 ТОВ «ВС «Кораніт» та ТОВ «Техностелмікс Компані» без мети здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Проте, як вбачається із вищевказаного вироку, питання реальності спірних господарських операцій взагалі не досліджувалося.

Відтак, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2011 року по справі № 1-1216/11 за обвинуваченням ОСОБА_5, жодних обставин у цій справі не підтверджує оскільки само по собі створення суб'єкта господарювання без мети здійснення господарської діяльності не свідчить про фіктивність усіх господарських операцій за участі такого суб'єкта господарювання.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, доведено наявність змін у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000572301 від 01.06.2011 року є обґрунтованими в частині 1664050,00 грн. - основний платіж.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу підлягає скасуванню, то також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, що нараховані на такі платежі. Скасуванню підлягають штрафні санкції в сумі 832025,00грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000572301 від 01.06.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 20.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000572301 від 01.06.11 р., яким визначена сума податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2496075,00 грн., в тому числі податку 1664050,00 та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 832025,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.