КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 5011-32/15260-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Тодерян В.М. - представник за дов. №303/25/6-2 від 02.01.2013р.;

третя особа: Кулік Т.О. - представник за дов. №1714/6-17 від 12.07.2011р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 року

у справі №5011-32/15260-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом госпіталю «Печерський» Печерського району м.Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання пункту договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Госпіталь «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - відповідач) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - третя особа) про визнання пункту 3.1 розділу 3 договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.2003 р. в редакції відповідно до додаткового договору № 53/07/КЕВ недійсним з 11.11.2010 р.; визнати укладеною додаткову угоду до договору № 3/70/КЕВ від 23.04.2003 р., щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. у справі №5011-32/15260-2012 у задоволенні позовних вимог Госпіталя «Печерський» Печерського району м. Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання пункту 3.1 розділу 3 договору оренди № 3/70/КЕВ від 23.04.2003 р., в редакції відповідно до додаткового договору № 53/07/КЕВ, недійсним з 11.11.2010 р. відмовлено. У задоволенні позовних вимог Госпіталя «Печерський» Печерського району м. Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання укладеною Додаткову угоду до Договору № 3/70/КЕВ від 23.04.2003 р., щодо встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.2010 р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Госпіталь «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. у справі №5011-32/15260-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що відповідачем були порушені умови укладання додаткової угоди до договору оренди №3/70/КЕВ від 23.04.2003р. щодо зміни розміру річної орендної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010р. №1010. «Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №5011-32/15260-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

18.03.2013р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2013р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду до колегії суддів надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю присутності у судовому засіданні Головного лікаря Госпіталю «Печерський».

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки її призначення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 03.04.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою по справі №5011-32/15260-2012.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 03.04.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.04.2003 р. між Головним військовим клінічним госпіталем Міністерства оборони України (орендодавець), та Госпіталем «Печерський» Печерського району міста Києва (орендар), було укладено договір № 3/70/КЕВ оренди нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою м. Київ, вул. Госпітальна, 18 (далі - основний договір).

Так, на виконання даного договору орендодавець передав в строкове платне користування орендарю нерухоме військове майно, а саме: нежитлове приміщення будівлі № 54/1 площею 1564, 3 кв. м. розташоване за вищезазначеною адресою.

Відповідно до п. 3.1. основного договору, орендна плата визначається на підставі конкурсу та методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом міністрів України та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2003 року - 2842, 29 грн.

В подальшому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.12 2006 р. № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», якою встановлено орендну ставку 5%, між сторонами було укладено додатковий договір № 53/07/КЕВ до основного договору, яким внесено зміни до п. 3.1., а саме визначено новий розмір орендної плати, який становить за базовий місяць - січень 2007 року - 20964, 90 грн. без ПДВ.

Додатковим договором № 16д/ККЕУ від 12.05.2009 р. змінено орендодавця в зв'язку з переходом права власності на орендоване майно до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 р. № 1010 «Про внесення змін до Методики розрахукну і порядку використання плати за оренду державного майна» внесено зміни вказаної методики.

Так, у пункт 10 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, далі Методика, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 внесено зміни, а саме зазначено, що розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна, зокрема, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, становить 1 гривню.

Оскільки Госпіталь «Печерський» Печерського району міста Києва, згідно пунктів 1.1, 3.2, 6.3 Статуту є бюджетною неприбутковою організацією, яка фінансується з місцевого бюджету, на адресу відповідача було направлено лист № 321 від 03.12.2010 р. про зміну умов орендної ставки за основним договором, що в свою чергу не було зроблено.

В зв'язку із невідповідністю п. 3.1. Основного договору постанові Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 р. № 1010 та Методиці, позивач, з посиланням на приписи ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просив суд першої інстанції визнати його недійсним з 11.11.2010 р.

Крім того, позивач просив визнати укладену додаткову угоду до договору № 3/70/КЕВ від 23.04.2003р. щодо встановлення розміру орендної плати в одну гривню на рік, з 07.12.2010 р.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, а тому до спірних відносин сторін застосовуються вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна», далі Закон. Сторони у справі досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного виду: зокрема щодо предмету оренди, за його індивідуально -визначеними ознаками, ціни, строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 10, 12, 18, 26 Закону, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 283 Господарського кодексу України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 Цивільного кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Проведення господарської діяльності у Збройних силах України має свою специфіку, а саме передання в оренду майна військових частин відбувається на підставі відповідного дозволу, який видається згідно Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 (далі - порядок). Згідно п. 4 цього порядку дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами), з урахуванням приписів ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у збройних силах України».

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема:

- відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

- згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України;

Згідно ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 Цивільного кодексу України, тощо).

Законодавець зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 р. № 1010 було внесено зміни до Методики та встановлено для позивача розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна в розмірі одна гривня.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не встановила наявних обставин, що відбулося порушення вимог,з якими закон пов'язує визнання недійсним договору повністю або в частині недійсними, а саме те, що пункт 3.1. основного договору суперечить актам цивільного законодавства, або порушує чиї-небудь права або охоронювані інтереси, з урахуванням ст. ст. 203-215, 217 Цивільного кодексу України, в т. ч. що вищезазначена постанова має зворотну силу.

Навпаки, матеріали справи містять докази, що умови договору оренди відповідають вимогам законодавства, а договір не суперечить ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки був вчинений особами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, відбулося їх волевиявлення і здійснилися прагнення на реальне настання правових наслідків, які настали, при чому зобов'язання виконуються сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконував умови укладеного договору, а наявність виходу Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010р. № 1010 не породжує факт відмови у нарахуванні орендної плати передбаченої укладеним договором.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зміни в законодавстві не тягнуть за собою припинення будь-якого з пунктів договору, який укладений на визначений термін. Непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України, чого не було встановлено ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції , що виключає можливість визнання судом такого правочину недійсним (аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним №9» від 06.11.2009р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, щодо порушення відповідачем умов укладання додаткової угоди до договору оренди №3/70/КЕВ від 23.04.2003р. щодо зміни розміру річної орендної плати на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010р. №1010. «Про внесення змін до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна».

Щодо вимоги позивача про визнання укладеною додаткову угоду до договору № 3/70/КЕВ від 23.04.2003 р. та встановлення розміру орендної плати одна гривня на рік, з 07.12.201012 р., Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції що даний спір не підсудний господарському суду в силу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення, який встановлюється судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановленні в ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином провірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли потягти за собою визнання договору недійсним повністю або в певній частині, зокрема шляхом укладення нового договору, укладення угоди про внесення змін до договору або укладення додаткової угоди до нього тощо).

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. у справі №5011-32/1526-2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Госпіталю «Печерський» Печерського району міста Києва Управління охорони здоров'я Печерської районної в місті Києві державної адміністрації , залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012р. у справі № 5011-32/15260-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-32/15260-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.