НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1763/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

при секретарі Тен І.О.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить розділити спільне майно подружжя, а саме будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнавши за ним право власності на ? частину зазначеного домоволодіння.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначає, що перебуваючи з 17.09.1993 року по 31.07.2006 року у шлюбі з відповідачем, вони 20.03.1997 року придбали домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яке було зареєстровано на ім'я відповідачки.

Крім цього під час шлюбу за його особисті кошти ним було придбано домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2

Між ним та відповідачкою ОСОБА_1 було досягнуто усної домовленості про те, що після розлучення ОСОБА_1 не буде претендувати на домоволодіння, розташоване у м.Дніпропетровську, а він, в свою чергу, не буде претендувати на домоволодіння, розташоване у с.Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Однак, ОСОБА_1 умови домовленості порушила та звернулась до суду з позовом, який рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.11.2009 року задоволено, а за відповідачкою було визнано право власності на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з чим він звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання за ним права власності на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій зазначив про своє погане самопочуття та про те, що не має можливості бути присутнім в судовому засіданні, а також зазначив, що не може повідомити, коли його самопочуття покращиться (а.с.136), у зв'язку з чим суд ухвалив визнати за можливе розглянути дану цивільну справу по суті у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначивши, що позивач ОСОБА_2 - її колишній чоловік, з яким вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.09.1993 року по 31.07.2006 року, після розірвання якого ОСОБА_2 забрав у неї все, що було ними нажито під час шлюбу, навіть особисті предмети одягу. Єдине, що у неї лишилось, це будиночок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 який вона просила залишити у її особистій власності.

Суд, вислухавши відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 17.09.1993 року по 31.07.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Цей факт не заперечувався сторонами і згідно зі ст.61 ЦПК України не підлягає доведенню.

Згідно договору купівлі-продажу від 20.03.1997 року ОСОБА_1 було придбано домоволодіння,

розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з чим за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на зазначене домоволодіння (а.с.6-7).

У відповідності до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У зв'язку з цим, незалежно від того, чий дохід був основним в сім'ї, майно, придбане ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і вони обидва мають рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно із ст.ст. 69, 79 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 25 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення законодавства щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі, коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального розподілу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_1 в період зареєстрованого шлюбу.

Зазначена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу, а також зазначена обставина не заперечувалася відповідачем.

Тому суд вважає, що дане домоволодіння є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а їх частки в ньому слід визнати рівними, і за кожним з них слід визнати право власності на ? частину зазначеного нерухомого майна.

Відповідачем по справі ОСОБА_1 було подано заяву про застосування строків позовної давності, однак суд не знаходить підстав для її застосування, оскільки згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач ОСОБА_2 у своєму позові просив поновити строки звернення за захистом свого порушеного права, зазначивши, що ним пропущено строк, оскільки після розлучення з відповідачем він вважав, що в добровільному порядку будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 залишиться йому, а будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 залишиться відповідачу ОСОБА_1, дізнавшись, таким чином, про своє порушене право після винесення рішення Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, яким за ОСОБА_1 було визнано паво власності на ? частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, тобто 12.11.2009 року, у зв'язку з чим 08.12.2010 року звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні, судом також досліджена довідка Знаменівської сільської ради та акт обстеження спірного домоволодіння про те, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не є придатним для проживання (а.с.34, 84); звернення та відповіді на звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, щодо здійснення крадіжок із зазначеного домоволодіння (а.с.37, 51-53, 83, 92), які не можуть бути прийняті судом, у якості доказів, оскільки не мають відношення до предмету доказування, а також фотокартки спірного домоволодіння, які також не можуть бути прийняті судом у якості доказів, оскільки суд позбавлений можливості встановити час та місце їх виготовлення, а також ідентифікувати їх зображення з предметом спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з вимогам ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 повинні бути стягнуті судові витрати по справі, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі судового збору в розмірі 51,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 60,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 69-70, 71 Сімейного кодексу України, ст.367 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 61, 81, 88, 212, 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 51,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення, а особи, що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Березюк