УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Іменем України
"19" листопада 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Худякова A.M. , суддів Косигіної. Л.М. , Широковоі Л.В.
при секретарі судового засідання Забеліній 0.0.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення індексації та компенсації невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що при звільненні з роботи відповідач не виплатив їй заробітну плату. На підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02.04.1998 року державна виконавча служба виплатила їй 3084 грн. 97 коп. Посилаючись на те, що ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» своєчасно не виплатило заробітну плату, позивачка просила на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, індексацію і компенсацію згідно довідки підприємства та 4 900 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на користь ОСОБА_1 30114 грн. 98 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 31 114 грн. 98 коп.
Справа № 22ц/1583 Головуючий в суді 1і ін ст. Бондарчук В.В.
Категорія 41 Доповідач Худяков A.M.
2
В решті позовних вимог відмовлено в задоволенні.
Стягнуто з ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на користь держави судовий збір в сумі 309 грн. 64 коп. та 37 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі позивачка порушує питання про скасування постановленого по справі рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення індексації і компенсації та зменшення суми виплати за спричинення моральної шкоди та ухвалення нового рішення про задоволення всіх вимог. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач будь-яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку при звільненні позивачки не надав, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України є обґрунтованими.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог закону обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як видно з матеріалів справи, згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02.04.1998 року стягнуто з ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» на користь ОСОБА_1 3084 грн. 97 коп.3аборгованості по заробітній платі(а.с. 167).
Вказані кошти ОСОБА_1 отримала 10.02.2006 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що після судового рішення, яке набрало законної сили, правовідносини сторін зі сфери вирішення трудового спору переносяться у виконавчу сферу.
Крім того, суд не взяв до уваги, що згідно ухвали Господарського суду Житомирської області від 27.12.2002 року відносно відповідача - ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» порушено провадження про банкрутство.
Відтак, чинним законодавством встановлений інший порядок врегулювання спору між кредитором і боржником.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори (яким є позивач) за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського
3
суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого . для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений, строк є граничним, і поновленню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що об'ява про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» була опублікована в офіційному друкованому органі - в газеті «Голос України» №69 від 10.04.2003 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 своє право не використала і письмово у передбачений законом строк до господарського суду з вимогою про стягнення коштів з боржника не зверталась, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив помилково.
Також, не підлягає задоволенню позов в частині відшкодування моральної шкоди в зв'язку із несвоєчасною виплатою позивачці заробітної плати, оскільки суд, пославшись на ст. 2371 КЗпП України, не врахував, що Кодекс законів про працю України був доповнений цією статтею згідно із Законом України від 24.12.1999 року №1356.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 309 ЦПК України є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2007 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення індексації та компенсації невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.