УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем України

20 листопада 2007 року

Колегія   судців   судової          палати   у   кримінальних   справах   апеляційного   суду

Житомирської області

в складі:

головуючого                             Мельничук Н.М.

судців                                         Захарчука СВ.,  Ткаченка В.Л.

прокурора                                  Селюченко І.І.

розглянувши  у  відкритому     судовому  засіданні   в   залі  суду  в  м.    Житомирі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 липня 2007 року,  Цим вироком:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця с Чолівка Коростенського району Житомирської області громадянина України,  не одруженого,  раніше не судимого згідно  ст. 89 КК,  без постійного місця проживання,  засуджено:

за  ст.  121 ч. 2 КК України на 7(сім) років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грв. заподіяної моральної шкоди.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Згідно вироку ОСОБА_13асуджено за те,  що на початку 1 години 7 версия 2003 року,  будучи в стані алкогольного сп'яніння,  знаходячись на березі річки Уж ,  неподалік від будинку АДРЕСА_1,  на грунті виниклих неприязних відносин умисно почав наносити удари ножем,  що взяв на місці події,  а також численні удари ногами по тілу ОСОБА_3 ,  в результаті чого заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження,  які знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3

В апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на те,  що на досудовому слідстві обмовив себе у зв'язку із застосуванням до нього незаконних методів слідства. Вважає,  що будь - яких інших доказів про заподіяння ним потерпілому тілесних ушкоджень,  органами досудового слідства не здобуто. Просить вирок суду скасувати.

Заслухавши доповідача,  апелянта,  який підтримав апеляцію,  прокурора,  який вважав,  що апеляція не підлягає до задоволення,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає до задоволення  з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним

Справа №11-754                                   Головуючий у суді 1-ї інстанції Шульга О.М.

Категорія  ст.  121 ч.2 КК                     Суддя-доповідач Захарчук С. В.

2

злочину,  за який його засуджено,  підтверджується розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку першої інстанції доказами і є правильними.

На досудовому слідстві засуджений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав і показав,  що на початку вересня 2003 року,  біля 23 години,  в м.  Коростені,  біля дитячої бібліотеки зустрів потерпілого ОСОБА_3. Останній мав при собі господарську сумку і запропонував йому випити горілки. Вони пішли до пішохідного мосту,  де потерпілий дістав з сумки пластикову пляшку з самогоном,  хліб,  сало,  ніж Під час розпивання горілки між ними виник конфлікт в ході якого потерпілий вдарив його пляшкою по голові,  а потім наніс удар ногою в нижню губу. Образившись на нього він схопив ніж і вдарив ОСОБА_3 в живіт,  потім почав бити його руками та ногами.

Достовірність цих показань підтверджуються показаннями потерпілого,  свідків та даними,  які зафіксовані у протоколі огляду місця події,  у висновках судово - медичної,  судово-психологічної експертиз,  що змістовно виписані у вироку.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду,  що 6.09. 2003 року його син ОСОБА_4 пішов на роботу,  взявши з собою чорну спортивну сумку в яку поклав обід: борщ у банці,  сало. Що ще було в сумці сказати не може,  оскільки не перевіряв,  що син носить в цій сумці.

Свідок ОСОБА_5 пояснила,  що на початку вересня 29003 року на прохання ОСОБА_1 прала йому одяг,  оскільки штани були в крові,  останній після прання в його переодягався. При цьому вона побачила у нього на голові рану,  звідки ця рана,  ОСОБА_1 не пояснював.

Свідок ОСОБА_6,  працівник міліції,  підтвердив,  що ним відбирались пояснення у затриманого за підозрою у скоєні злочину,  передбаченого  ст.  121 ч.2 КК України ОСОБА_1. В ході дачі пояснень останній вказував на подробиці,  які не були відомі по справі,  зокрема про вміст речей в сумці потерпілого. Вказував також на те,  що йому набридло тікати від працівників міліції і якби його не затримали,  то він би сам прийшов в міліцію щоб зізнатися. Зазначив,  що під час дачі ОСОБА_1 пояснень він ніякого тиску на останнього не чинив.

Свідок ОСОБА_7 показав,  що в вересні 2003 році ОСОБА_1 був доставлений в Коростенський МРВ з метою перевірки на причетність до даного злочину,  оскільки був знайомий з потерпілим і підтримував з останнім стосунки. ОСОБА_1 попросили зачекати в коридорі,  а коли вирішили покликати його до кабінету,  то виявилося що він втік. Довгий час не можна було встановити його місце перебування. Лише,  випадково,  при проведенні інших оперативних заходів ОСОБА_1 було затримано. При цьому ОСОБА_1 назвався іншим прізвищем і лише в Коростенському МРВ було з'ясовано,  що дійсне його прізвище ОСОБА_1. В ході бесіди ОСОБА_13азначив,  що в ніч скоєння злочину знаходився у друга,  який проживає по АДРЕСА_2,  з яким розпивав спиртні напої до 1 години ночі,  а потім пішов на вулицю Л. Алейхема,  де в під'їзді будинку заночував. При перевірці даного факту було встановлено,  що особа на яку вказав ОСОБА_1,  була відсутня в місті Коростені,  і зі слів матері цієї особи було встановлено,  що її син спиртні напої взагалі не вживає.

Протоколом огляду місця події від 7.09.2003 року,  згідно якого  в м.  Коростені,  в районі будинків №8 та №9 по вул.  Усенова виявлено труп чоловічої статті з ознаками насильницької смерті.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала внаслідок множинних ножових поранень шиї,  спини,  які супроводжувалися гострою зовнішньою крововтратою,   які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень,  які небезпечні для життя.

3

      Надавши оцінку доказам у справі,  суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 і правильно кваліфікував його дії за ч. 2  ст.  121 КК України.

Доводи ОСОБА_1 щодо застосування до нього незаконних методів слідства свого підтвердження не знайшли.

За результатами  проведеної по  даному  факту  прокуратурою  міста Коростеня перевіркою 5 жовтня 2004 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.  З  показів  ОСОБА_1  в  судому  засіданні  вбачається,   що  працівники  міліції Ущапівський та Коваленко під час написання явки з повинною ніякого тиску на нього не чинили.

Висновок судово-психологічної експертизи,  проведеної по матеріалам відеозапису,  доводить факт невимушеності показів,  які давались Малаєм в ході досудового слідства.

При проведенні очної ставки з свідком ОСОБА_7 у присутності адвоката ОСОБА_1 пояснив,  що давав показання добровільно,  без примусу.

За таких обставин суд мав підстави вважати ,  що твердження засудженого про недостовірність його показань на досудовому слідстві,  бо до нього нібито застосовувались незаконні методи слідства,  і він обмовив себе,  є безпідставними.

Покарання засудженому призначено з додержанням вимог  ст.  65 КК України,  з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину,  особи винного та обставин,  які пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначене покарання є справедливим і відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу.

Істотних порушень кримінально - процесуального закону України не виявлено. Підстав для   скасування чи зміни вироку ,  з   мотивів викладених у скарзі,  не вбачається.

Керуючись  ст.  ст.  365, 366 КПК України колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 липня 2007 року щодо нього - без зміни.