Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 2-34/11

п/с № 2/174/135/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права приватної власності на домоволодіння та стягнення моральної шкоди, третя особа у справі: виконавчий комітет Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 22.06.2007 року, та внесених до нього змін та уточнень від 06.05.2008 року (а.с.86-88 т.1), та від 19.05.2008 року (а.с.91-93 т.1) позивач, керуючись ст. ст. 23, 319, 321, 328, 386, 391, 1167 ЦПК України, прохає:

- зобов'язати відповідача усунути перешкоди в здійсненні позивачем його права приватної власності на його домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача за власні кошти демонтувати та перенести на встановлену існуючими ДБН відстань від будинку позивача самовільно зведені та належні відповідачу будівлі по АДРЕСА_2, а саме: огородження із шлакоблоку на суміжній з домоволодінням позивача межі зі східної сторони, довжиною 24.4 м., висотою 2.2. м., , та господарську будівлю - сарай, довжиною 7.5 м., висотою 2.75 м., що також збудований на суміжній з домоволодінням позивача межі та вмонтовано в зазначене вище огородження, також зі східної сторони;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду внаслідок порушення його прав та інтересів, як власника домоволодіння, у розмірі 1700 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені ним витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі, з оплати юридичної допомоги адвоката.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому на праві особистої приватної власності належить будинок з іншими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1. Відповідач - сусідка, яка придбала домоволодіння по АДРЕСА_2, за договором дарування від 20.02.2008 року від свого батька - ОСОБА_6.

В 2006 році відповідач з дозволу батька, за власні кошти, самовільно, без узгодження з позивачем та без дозволів міськвиконкому, побудувала на суміжній межі зі східної сторони домоволодіння позивача капітальне огородження із шлакоблоку висотою 2.2 м., довжиною 24.4 м, на відстані 2 м. від житлового будинку позивача, чим порушила санітарно-інсоляційні норми, тобто обмежила доступ сонячного світла до подвір'я та будинку позивача. Крім того, з відома та дозволу батька, відповідач за власні кошти, самовільно, без отримання відповідних дозволів від міськвиконкому, без погодження з позивачем на суміжній межі добудувала господарську будівлю - сарай, який був самовільно побудований її батьком, чим порушила правила ДБН 360-92** п.3.26, відповідно до якого господарські будівлі для утримання худоби та птиці мають бути розташовані не ближче 12 метрів від вікон житлових будинків, в тому числі й сусідніх. На цей час висота зазначеної будівлі - сараю, становить 2,75 метри, довжина - 7,5 метри. Більш того, дах сараю, складений та змонтований із шиферу, на 0.5 метри заходить безпосередньо на його сторону домоволодіння й фактично вся ділянка, що знаходиться під шифером зазначеної будівлі весь час на протязі доби знаходиться у тіні. Зазначена будівля сараю також знаходиться зі східної сторони його домоволодіння та фактично вбудована в огорожу та знаходиться на відстані 2 метрів від його житлового будинку.

З приводу незаконних та самоуправних дій батька відповідачки, він неодноразово звертався письмово до третьої особи, але окрім повідомлень від головного архітектора міста на його адресу, третя особа жодних дій по відновленню його прав та застосування відповідних стягнень до батька відповідачки не приймала, що й змушує його звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

На день набуття відповідачкою права власності на домоволодіння, яке належало її батькові, їй достеменно було відомо про спір, який існував між ним та її батьком та який розглядається в позовному провадженні Вільногірським міським судом. Відповідачка при цьому представляла інтереси свого батька та була обізнана в повному обсязі як про сам предмет спору, так й про інші обставини стосовно зазначеного вище спору, але прийняла у дар домоволодіння добровільно, тим самим прийняла на себе передбачені законодавством обов'язки щодо володіння та користування зазначеним вище майном.

Після набуття права власності на домоволодіння, відповідачка тим не менше, не здійснила жодних заходів щодо усунення зазначених вище недоліків й продовжує користуватися та володіти домоволодінням, яке їй належить за договором дарування, з тими ж порушеннями, що й були раніше та є предметом судового розгляду, та усувати їх наміру не має по цей час.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України - власність зобов'язує, а власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам іншим громадянам. Тобто, є очевидним, що відповідачка володіючи домоволодінням по АДРЕСА_2, з зазначеними вище порушеннями будівельних норм та правил, тим самим порушує його законні права та інтереси.

Крім порушення санітарних та будівельних норм, своїми незаконними, самовільними та протиправними діями, відповідачка також завдає йому й моральної шкоди, яка зокрема, полягає в наступному: тривалий час, побудоване на межі огородження, належне відповідачці, значно обмежує кількість сонячного світла, що потрапляє до його двору та будинку, до 11 години фактично сонце на цю ділянку його домоволодіння не попадає, із-за чого, з боку огородження відповідачки, в нього на дільниці нічого не росте, оскільки не має сонячного світла, а в середині житлового будинку, в кутах, стала накопичуватись волога та з'явилась цвіль, чого раніше в його будинку не було, із-за чого він змушений періодично здійснювати заходи щодо вентиляції приміщень будинку та знешкодження цвілі; із-за того, що господарські будівлі відповідачки розташовані ближче до його житлового будинку, ніж це визначено в державних будівельних нормах, значно погіршилось його самопочуття, оскільки все, що робиться у зазначеній вище будівлі, належній відповідачці, добре чути в нього як на подвір'ї, так і в самому будинку, в тому числі й сторонні запахи, що позбавляє його можливості нормального відпочинку та сну; добудована у висоту будівля сараю, що належить відповідачці, порушує також й протипожежні норми, що додає йому додаткових підстав весь час переживати за збереження його майна від можливої пожежі; він тривалий час змушений захищати свої права власника домоволодіння від протиправних дій відповідачки, в зв'язку з чим, він неодноразово звертався за рахунок свого вільного часу та дозвілля до міськвиконкому та інших інстанцій й до суду. Перелічені вище обставини, які склалися з вини відповідачки, та її неправомірних та незаконних дій, він весь час відчуває морально-психологічний дискомфорт, перебуває у психологічно та морально напруженому стані, що значно погіршує його повсякденне та звичне йому життя, що призвело до загального погіршення його самопочуття. Таким чином, спричинену йому відповідачкою моральну шкоду він оцінює на загальну суму - 1700.00 ( одна тисяча сімсот) гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві та змінах до неї, підтримали в повному обсязі. З їх додаткових пояснень витікає, що позовні вимоги підтверджуються фактом порушення відповідачкою будівельних правил та стандартів, протипожежних та санітарно-гігієнічних норм, в тому числі, передбачених ДБН 960-92**, стосовно відстаней між будівлями, стосовно огородження, яке має бути прозорим та висотою не вище 1.8 м. Окрім того, спірні будівлі зведені самоуправно і відповідно до державних будівельних норм, не можуть бути розташовані ближче одного метра до межі, в той час, як вони збудовані на межі без згоди позивача. Спірний забор є новозабудовою. Факт порушення зазначених норм та правил підтверджується показаннями колишнього головного архітектора ОСОБА_7, висновками судової будівельно-технічної експертизи. Внаслідок цих незаконних дій позивачу було завдано моральної шкоди. Раніше винесене судове рішення у спорі між позивачем та батьком відповідачки не має відношення до даного спору, оскільки змінився предмет спору. Оскільки Вільногірський міськвиконком ніяких заходів до відповідачки за скаргами позивача не приймав, то позивач має право звернутися з даним позовом до суду на захист порушених його прав власника садиби, він не може бути обмеженим у праві на захист своїх порушених прав, відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 55, 319 ч.4, 375, 1163 ЦК України

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням внесених до позову змін, не визнали. З їх усних та письмових (а.с.34 т.1) заперечень на позов витікає, що позивач порушує норми законодавства про добросусідство, йому не подобається все, що робиться у дворі ОСОБА_6, а тепер ОСОБА_3 В період з травня по вересень 2006 р. було здійснено реконструкцію огородження та сараїв, щоб припинити стікання води з даху сараїв на територію земельної ділянки позивача. Ніякої худоби та птиці в сараях не утримується протягом близько 10 років. Всі будівлі розташовані на території земельної ділянки ОСОБА_3 Відповідно до ст. 376 ЦК України, право заявляти позов стосовно знесення самовільно зведених будівель належить місцевому органу самоврядування, який з таким позовом до суду не звертався. Спору стосовно межі земельних ділянок позивача та відповідачки немає. Раніше Вільногірським міським судом вирішувався спір між позивачем та батьком ОСОБА_3, ОСОБА_6, який стосувався цих же об'єктів. Відповідачем тоді було виконано рішення суду та знесено частину будівель. Оскільки огородження та сараї, що були реконструйовані, побудовані були до набрання чинності ДБН 360-92**, то на них ці норми не поширюються, оскільки стосуються новозабудов, проте, згідно цих же ДБН та висновку експерта, дозволяється старі будівлі реконструювати, при цьому місце розташування їх не міняється. В процесі розгляду справи сторони належним чином оформили свої права власників на земельні ділянки, на будинки та інші будівлі. До цього позивач не мав права пред'являти вимоги до відповідачки, оскільки не мав належним чином оформлених прав на земельну ділянку на час виникнення спору. Тому належними відповідачами могли бути виконком та Вільногірська міська рада. Позивач неодноразово звертався до виконавчого комітету, який направляв комісії для обстеження. Комісії не находили підстав для знесення будівель. Позивач не оспорював бездіяльність органів місцевого самоврядування.

Третя особа, Виконавчий комітет Вільногірської міської ради, надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.(а.с. а.с. 85,91 т.2)

Із показань свідка ОСОБА_7, який працював головним архітектором Вільногірського міськвиконкому з березня 2005 р., витікає, що в 2006 році за скаргою ОСОБА_1, він та представник СЕС, Федаш І., ознайомилися з забудовами по вул. Южній. Візуально було видно, що огородження та господарський сарай зведені на межі і не відповідають діючому будівельному законодавству, зокрема ДБН 360-92**. Оглядалися обидві присадибні ділянки, при цьому були присутні ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Огородження із шлакоблоку допускається, але погоджується з сусідами, узгоджується з архітектором, виконується проект ліцензійною проектною фірмою. Забор, відповідно до ВЕН-45/88, має бути не вище 1.2 м. висотою та продуватися. Він роз'яснив сторонам, що спір може бути вирішеним по добросусідському. На скаргу надав письмову відповідь з посиланням на норми ДБН. Якщо немає проекту на забудову, то це вважається самовільне будівництво. Огородження є елементом забудови. Сторони надавали інвентарні справи, виконані БТІ.

Із показань свідка ОСОБА_9, яка працювала головним спеціалістом відділу архітектури Вільногірського міськвиконкому з 2004 р., витікає, що з ОСОБА_1 вона знайому тому, що він звертався з скаргами на свого сусіда ОСОБА_6 стосовно будівництва забору та сараю з навісом. На скарги надавалися письмові відповіді з посиланням на норми ДБН. Самовільного будівництва не було, тому не було адміністративної відповідальності. На момент перевірки чи надавалися документи на забудову чи ні вона не пам'ятає. ОСОБА_6 звертався з заявою про надання дозволу на забудову, але на яку саме, вона не знає.

Із показань свідка ОСОБА_10, яка в 2007-2008 р. р. була депутатом Вільногірської міської ради, витікає, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 декілька років ведеться ворожнеча. В 2007-2008 р. р. вона була присутньою при замірах висоти огорожі, що розділяє присадибні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_1. При цьому були присутні: представник земельного відділу Міняйло, головний архітектор Іванова, чи була присутньої ОСОБА_9 - не пам'ятає. Вона, свідок, засвідчила тільки процес виконання обстеження і підтверджує те, що записано в акті обстеження. Чи надавалася документація, вона не пам'ятає. Чому не запросили до обстеження ОСОБА_1, вона не знає. Для чого потрібно було складати акт, вона також не знає

Згідно квитанцій від 14.06.2007 року позивач сплатив державне мито - 08.50 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 07.50 грн. (а.с. 1,2 т.1)

Згідно копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 з 23.01.1976 р. (а.с.6)

Згідно копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 23.02.1976 р., копії технічного паспорту на житловий будинок від 20.06.1997 р., будинок АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами належить ОСОБА_1 на праві особистої власності, при цьому в технічному паспорті є відмітка, що земля указана по фактичному користуванні. (а.с.7,8-13)

Згідно копії листа на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_6, за підписом головного архітектора ОСОБА_7 від 27.09.2006 р. № 92, зазначено, що на звернення від 01.08.2006 р. за № А-301 повторно були обстежені межі та будівлі на присадибній ділянці по АДРЕСА_2, та виявлені наступні порушення:

- капітальне огородження по суміжній межі зведене самовільно із шлакоблоку висотою 2,5 м (без згоди сусіда ОСОБА_1 і без дозволу відділу архітектури та містобудування) на відстані 2,0 м від житлового будинку гр. ОСОБА_1, чим порушуються санітарно-інсоляційні норми;

- господарська будівля побудована на суміжній межі і самовільно перебудована у висоту (ДБН 360-92** пункт 3.24 - відстань від межі повинна бути не менше 1,0м по догляду за будівлями з врахуванням протипожежної відстані між будівлями, розташованих на сусідній ділянці). ДБН 360-92** пункт 3.2.6 - господарські будівлі для отримання худоби і птиці - не ближче 12 м від вікон житлових будинків в тому числі і сусідніх. (а.с.14 т.1)

Згідно квитанції від 20.06.2007 р., ОСОБА_1 сплачено адвокату ОСОБА_2 60.00 грн. за консультацію та складання заяви. (а.с.15 т.1)

Згідно копії паспорта громадянина України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_3, з 27.02.1998 р. (а.с.27 т.1)

Згідно копії паспорта громадянина України, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_2, з 24.11.1989 р. (а.с.28 т.1)

Згідно квитанції від 18.07.2007 р., ОСОБА_1 сплачено адвокату ОСОБА_2 400.00 грн. за консультацію та складання заяви. (а.с. 35 т.1)

Згідно листа виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 07.08.2007 р. повідомляється, що застосування адміністративних заходів та складання приписів відносно ОСОБА_6 щодо користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, не було. (а.с.40 т.1)

Згідно копії довідки від 21.11.2007 р. виконавчого комітету Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, згідно запису в погосподарській книзі с. Биково за 1967-1970 роки в 1970 році ОСОБА_1, який проживав в селі Биково мав будинок і садибу зробив обмін земельними ділянками з своїм батьком ОСОБА_15 , якому була виділена земельна ділянка в розмірі 0.15 га в селі Ново-Биково для будівництва будинку. (а.с.51 т.1)

Згідно копії архівного витягу від 19.10.2007 р.: згідно протоколу № 10 засідання правління, протоколу № 1 загальних зборів членів колгоспу «Аврора» Криничанського району від 25.01.1967 р., ОСОБА_15 виділено присадибну ділянку в с. Ново-Биково - 0.15 га для будівництва будинку. (а.с.52 т.1)

Згідно копії виписки із протоколу № 7 засідання правління колгоспу «Аврора від 02.06.1977 р., ОСОБА_6 виділено присадибну ділянку - 0.15 га біля с. Ново-Биково. (а.с.57 т.1)

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_2, на ім'я ОСОБА_6, від 18.10.1985 р., зазначена наявність сараїв Г-1 та Е-1, забору № 1,2,3. (а.с.58-61 т.1)

Згідно копії рішення Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 05.09.2004 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в здійсненні права користування домоволодінням, зазначено в описовій частині, що відповідач самовільно, без дозволу міськвиконкому, з грубими порушеннями норм протипожежної безпеки звів сарай розміром 3,6 х 2,5 м., сарай розміром 3,8 м х 2,4 м, балган під сіно, споруду зі шпал для зберігання вугілля; що порушенням правил забудови прибудинкової території поставлені під загрозу фізичного знищення належні позивачеві будинок і господарські споруди в дворі, так як в разі пожежі або іншого лиха вони можуть піддатися знищенню, також йому спричинено незаконними діями відповідача моральну шкоду на суму 500.00 грн.; в мотивувальній частині зазначено, що два сараї були побудовані одночасно з будинком та внесені в технічний паспорт домоволодіння в 1985 р., тобто до введення в дію ДБН-360-92, тому на існуючі будинки та забудови ці норми не поширюються; в ході судового розгляду ОСОБА_6 добровільно зніс будівлю із шпал для зберігання вугілля і розібрав сінник; згідно резолютивної частини, позов задоволено частково, ОСОБА_6 зобов'язано знести балган під сіно, в решті позову відмовлено. (а.с.62-64 т.1)

Згідно довідки Вільногірського міського відділу земельних ресурсів від 04.10.2007 р., зазначено площу та цільове призначення земельної ділянки в АДРЕСА_2, землекористувач якої громадянин ОСОБА_6, з зазначенням підстав землекористування, а саме, право на дану земельну ділянку передбачається ст. 119 Земельного кодексу України на підставі набувальної давності. Безперервне використання земельної ділянки більше 15 років підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок, розташований на даній земельній ділянці, від 28.01.1986 р., видане виконкомом Вільногірської міської ради, та технічним паспортом від 18.10.1985 р. (а.с.65 т.1)

Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 06.12.2007 р., складеного комісійно в складі: депутата Вільногірської міської ради ОСОБА_10, начальника Вільногірського міського відділу земельних ресурсів Міняйло Валентини Миколаївни, начальника інспекції ДАК виконкому Вільногірської міської ради ОСОБА_9, в присутності громадянина ОСОБА_6, проведене обстеження земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, в ході якого встановлено наступне:

Земельна ділянка має площу 0,1675 га ( 32 м х 50 м ) і перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_6.

Земельна ділянка використовується:

- 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок, літня кухня, сараї, гараж, двір;

- 0,0675 га для особистого селянського господарства - вирощування сільськогосподарських культур для задоволення власних потреб;

- земельна ділянка використовується з 1977 року, житловий будинок та господарські будівлі введені в експлуатацію згідно акту, затвердженому рішенням виконкому Вільногірської міської ради від 20.11.1985 р. №211;

- по межі присадибної ділянки встановлено огорожу, земельна ділянка, що використовується для особистого селянського господарства, не має закріплених на місцевості межових знаків;

- претензій від суміжних користувачів не надходило.

Висновки: Земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2, використовується за цільовим призначенням і може бути передана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,1 га та для особистого селянського господарства площею 0,0675 га. (а.с. 66 т.1)

Згідно копії схеми зазначено розташування земельних ділянок по АДРЕСА_1, і АДРЕСА_2. (а.с.67 т.1)

Згідно копії договору дарування від 20.02.2008 р., ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар будинок з господарчими будівлями по АДРЕСА_2, є відмітка про реєстрацію прав власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 25.02.2008 р. (а.с.78 т.1)

Згідно ухвали Вільногірського міського суду від 31.03.2008 р. проведено заміну відповідача ОСОБА_6 відповідачем ОСОБА_3 (а.с.79 т.1)

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, від 19.02.2008 р., власником будинку зазначено ОСОБА_3, зазначено схеми земельної ділянки з розташованими на ній будинком, господарчими будівлями та огородженням, схема житлового будинку. Площа земельної ділянки вказана по фактичному користуванні. (а.с. 103-105 т.1)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, від 28.08.2008 р., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0675 га по АДРЕСА_2, що призначена для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 106 т.1)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, від 28.08.2008 р., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2, що призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 107 т.1)

Згідно копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 28.01.1986 р., будинок АДРЕСА_2 з належними до нього будівлями та спорудами належить ОСОБА_6 на праві особистої власності. (а.с.108 т.1)

Згідно копії вироку народного суду Криничанського району, Дніпропетровської області, від 23.03.1979 р. засуджено ОСОБА_13 за те, що він, працюючи секретарем правління колгоспу «Аврора» 27.07.1977 р. вніс одним із пунктів в протокол № 7 засідання правління колгоспу від 02.07.1977 р. пункт про виділення присадибної ділянки - 0.15 га під будівництво будинку ОСОБА_6. (а.с.114 т.1)

Згідно повідомлення виконкому Вільногірської міської ради від 21.10.2008 р., вул . Південна не перебуває на балансі КП «Благоустрій м. Вільногірська» і на даний час є безгосподарською. (а.с.122 т.1)

Згідно квитанції від 27.10.2008 р., ОСОБА_3 сплатила адвокату ОСОБА_4 500.00 грн. за представництво в суді у даній справі. (а.с. 125 т.1)

Згідно кольорового фото від 18.08.2006 р., наданого до справи ОСОБА_1, зазначено: зліва - спірне огородження із шлакоблоку та вбудований в нього сарай; справа - тильна стіна жилого будинку без вікон та дверей; на передньому плані зображено: верхню частину дерев'яного забору, далі металеву сітку, що веде від огородження до жилого будинку, через яку також видно на землі пророслі густі та зелені трав'янисті рослини між стіною будинку та огородженням, на задньому плані видно прибудовані до стіни сараю, що вбудований в огородження, дерев'яні конструкції. (а.с.161 т.1)

Згідно листа в.о. головного архітектора міста ОСОБА_9 від 13.11.2006 р. на адресу ОСОБА_1 зазначено, що підстав для направлення повторно комісії немає, оскільки раніше було надано вичерпну відповідь від 27.09.06 р. № 92, та надано витяг з ДБН-360-92** сторінки 12 та 73. (а.с.180-182 т.1)

Згідно повідомлення начальника СГПЧ-52 майора вн. сл. Волкова О.І. від 11.06.1997 р. на адресу ОСОБА_1, зазначено, що відстань між його жилим будинком та сусідньою господарською будівлею 3 ступені вогнестійкості, яке розташоване на межі, не відповідає протипожежним нормам. (а.с.183 т.1)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, від 15.12.2009 р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, що призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). (а.с. 184 т.1)

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, від 15.12.2009 р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0515 га по АДРЕСА_1, що призначена для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 185 т.1)

Згідно кольорового фото від 02.11.2010 р., наданого до справи ОСОБА_1, зазначено: зліва - стіна будинку з одним вікном; прямо на дальному плані - стіна споруди із цегли, накрита шифером; справа - гілки з зеленим листям, тінь від яких падає в простір між будинком та спорудою із цегли. (а.с.233 т.1)

Згідно копії кадастрового плану зазначено площа та місце розташування земельної ділянки , площею 0.1000 га, належної ОСОБА_3 (а.с.20 т.2)

Згідно Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, що передається безоплатно у приватну власність, від 20.06.2008 р., спірних питань немає. (а.с.21-22, 23-24 т.2)

Згідно експлікації земельних угідь, зазначена характеристика земельних угідь по АДРЕСА_2. (а.с.25-26 т.2)

Згідно рахунку та квитанції про оплату вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи, ОСОБА_1 сплатив 1839.00 грн. (а.с.48, 50,66 т.2)

Згідно висновку № 4147-12 судової будівельно-технічної експертизи від 30.01.2013 р., експерт дійшов наступних висновків:

По першому питанню:

Щодо нормування питань зведення парканів у садибній забудові, Держбудом надані роз'яснення, які стосуються п.3.19. Державних будівельних норм 360-92**, а також ст.103 Земельного Кодексу України.

Згідно з п.3.19* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм законів "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про планування і забудову територій".

За ст.158 Земельного кодексу вирішення земельних спорів щодо додержання громадянами правил добросусідства в межах населених пунктів покладається на відповідні органи місцевого самоврядування.

Згідно із санітарно-гігієнічними вимогами ДБН В.2.2-15-2005 (с.9) тривалість інсоляції, відповідно до ДБН 360-92**, повинна бути забезпечена в одно - двох - та трьохкімнатних квартирах - не менше ніж в одній кімнаті.

Природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, не каналізовані вбиральні. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат та кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути у граничних межах від 1:5,5 до 1:8. Оскільки, зі східної сторони у житловому будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1, відсутні віконні прорізи, огорожа із шлакоблоку не перешкоджає природному освітленню житлових кімнат в будинку.

По другому питанню:

Місце розташування сараїв літ. «Г-1» та літ «Е-1» у домоволодінні АДРЕСА_2 не відповідають вимогам державних будівельних норм та правил.

По третьому питанню

Згідно, проведених вимірів відстаней між будівлями, які розташовані у домоволодіннях

АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, до вимог ДБН 360-92** встановлено наступне:

- відстань від житлового будинку літ. «А-1» (домоволодіння НОМЕР_1) до сараїв літ. «Г-1» та літ. «Е-1» (домоволодіння НОМЕР_3) менше мінімально допустимого -15м.

- забудова сараїв літ. «Г-1» та літ. «Е-1» у домоволодінні НОМЕР_3 виконано з порушенням, відстань до сусідньої границі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менш 1,0м.

- при використані сараїв літ. «Г-1» та літ. «Е-1» у домоволодінні НОМЕР_3 за функціональним призначенням для утримання худоби та птиці - мають бути розташовані не ближче 12 метрів від вікон житлових будинків, в тому числі й сусідніх.(а.с.74-79 т.2)

Суд вважає, що між сторонами мають місце спірні правовідносини, які виникли із факту зведення відповідачем на його присадибній земельній ділянці на межі з присадибною земельною ділянкою позивача огородження із шлакоблоку та цегли та господарської будівлі із цегли в виді двох сараїв, суміщених між собою та вбудованих однією стіною в огородження, що, начебто, потягло за собою для відповідача негативні наслідки, а саме:

- порушення санітарно-інсоляційних норм, тобто обмеження доступу сонячного світла до подвір'я та будинку позивача, оскільки тривалий час, побудоване на межі огородження, належне відповідачці, значно обмежує кількість сонячного світла, що потрапляє до його двору та будинку, до 11 години фактично сонце на цю ділянку його домоволодіння не попадає, із-за чого, з боку огородження відповідачки, в нього на дільниці нічого не росте, оскільки не має сонячного світла, а в середині житлового будинку, в кутах, стала накопичуватись волога та з'явилась цвіль, чого раніше в його будинку не було, із-за чого він змушений періодично здійснювати заходи щодо вентиляції приміщень будинку та знешкодження цвілі;

- із-за того, що господарські будівлі відповідачки розташовані ближче до його житлового будинку, ніж це визначено в державних будівельних нормах, значно погіршилось його самопочуття, оскільки все, що робиться у зазначеній вище будівлі, належній відповідачці, добре чути в нього як на подвір'ї, так і в самому будинку, в тому числі й сторонні запахи, що позбавляє його можливості нормального відпочинку та сну;

- добудована у висоту будівля сараю, що належить відповідачці, порушує також й протипожежні норми, що додає йому додаткових підстав весь час переживати за збереження його майна від можливої пожежі;

- на цей час висота зазначеної будівлі - сараю, становить 2,75 метри, довжина - 7,5 метри, більш того, дах сараю, складений та змонтований із шиферу, на 0.5 метри заходить безпосередньо на його сторону домоволодіння й фактично вся ділянка, що знаходиться під шифером зазначеної будівлі весь час на протязі доби знаходиться у тіні;

- він тривалий час змушений захищати свої права власника домоволодіння від протиправних дій відповідачки, в зв'язку з чим, він неодноразово звертався за рахунок свого вільного часу та дозвілля до міськвиконкому та інших інстанцій й до суду;

- із-за перелічених вище обставини, які склалися з вини відповідачки, та її неправомірних та незаконних дій, він весь час відчуває морально-психологічний дискомфорт, перебуває у психологічно та морально напруженому стані, що значно погіршує його повсякденне та звичне йому життя, що призвело до загального погіршення його самопочуття. Таким чином, спричинену йому відповідачкою моральну шкоду він оцінює на загальну суму - 1700.00 (одна тисяча сімсот) гривень.

Суд вважає, що для вирішення спору слід керуватися наступними нормами права.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 375 ЦК України: 1. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. 2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. 3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. 4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно ст. 376 ЦК України: 1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. 3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. 4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. 5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. 6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. 7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст. 381 ЦК України: 1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. 2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 391 ЦК України: 1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 1163 ЦК України: 1. Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Згідно ст. 1164 ЦК України: 1. У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

Згідно ст. 1165 ЦК України: 1. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1167 СК України, 1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 СК України,1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 103 Земельного Кодексу України:1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). 2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). 3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ст. 104 ЗК України: Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Згідно ст. 108 ЗК України: 1. У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. 2. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Згідно ст. 154 ЗК України: 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. 2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Згідно ст. 152 ЗК України: 1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. 2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до цих правовідносин, пояснень сторін та їх представників, внаслідок дослідження в судовому засіданні всіх представлених доказів і оцінки їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- згідно копії свідоцтва про право власності від 28.01.1986 р., згідно технічного паспорту на жилий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 від 18.10.1985 р., що раніше належали ОСОБА_6, а з 20.02.2008 р. ОСОБА_3, згідно договору дарування від 20.02.2008 р., та відповідно до копії рішення Вільногірського міського суду від 05.10.2004 р., спірні господарські будівлі: два сараї та огородження в виді забору були побудовані та включені до технічного паспорту від 18.10.1985 р., тобто до набрання чинності ДБН-360-92**, при цьому земельна ділянка визначалася за фактичним користуванням, що продовжувалося до оформлення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 28.08.2008 р.;

- в період з травня по вересень 2006 р. колишнім власником жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2, було проведено реконструкцію спірних сараїв та огородження: сараї були добудовані вверх, щоб змінити нахил даху та виключити можливість попадання з даху на присадибну ділянку позивача води від природних осадків, дерев'яний забор був замінений на стіну із шлакоблоків та цегли, при цьому місце розташування зазначених споруд не мінялося, а стіна розташована напроти тильної сторони будинку позивача, на яку не виходять вікна чи вхідні двері;

- згідно висновку експерта, що проводив судову будівельно-технічну експертизу, місце розташування сараїв літ. «Г-1» та літ «Е-1» у домоволодінні АДРЕСА_2 не відповідають вимогам державних будівельних норм та правил, передбачених ДБН 360-92**, а згідно з п.3.19* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови, тобто мова йде тільки про місце розташування цих спірних забудов, яке не змінювалося після 1985 року, і стосовно якого було вже прийняте рішення згідно рішення Вільногірського міського суду від 05.09.2004 р.;

- згідно висновку експерта, що проводив судову будівельно-технічну експертизу, згідно із санітарно-гігієнічними вимогами ДБН В.2.2-15-2005 (с.9) тривалість інсоляції, відповідно до ДБН 360-92**, повинна бути забезпечена в одно - двох - та трьохкімнатних квартирах - не менше ніж в одній кімнаті; природне освітлення повинні мати житлові кімнати, кухні, не каналізовані вбиральні; відношення площі світлових прорізів житлових кімнат та кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути у граничних межах від 1:5,5 до 1:8; оскільки, зі східної сторони у житловому будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1, відсутні віконні прорізи, огорожа із шлакоблоку не перешкоджає природному освітленню житлових кімнат в будинку, тобто будівельними нормами захищено певний рівень природного освітлення в жилих та інших приміщеннях, саме житлового будинку; тобто, стосовно неналежного освітлення частини земельної ділянки та негативних наслідків від цього, позивач не надав ні фактичних доказів, ні посилань на будь-які нормативи;

- як видно із фото, (а.с. 161 т.1) позивач використовував зведені відповідачем огородження та сараї в своїх особистих цілях, оскільки прибудував до них свої господарчі споруди, що можливо, згідно ст. 108 Земельного Кодексу України, а відповідач проти цього не заперечував;

- позивач має право власності на будинок та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1, згідно копії свідоцтва про власності на жилий будинок від 23.02.1976 р. та копії технічного паспорту на жилий будинок від 20.06.1997 р., при цьому земельна ділянка визначалася за фактичним користуванням, що продовжувалося до оформлення земельної ділянки у приватну власність позивача ОСОБА_1 15.12.2009 р.;

- вищезазначені факти сторонами не заперечуються, та підтверджуються всією сукупністю наданих доказів;

- суд доходить висновку, що позивач не довів в судовому засіданні наявність тих фактів та обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, в тому числі і стосовно факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру, а саме:

- порушення санітарно-інсоляційних норм, тобто обмеження доступу сонячного світла до подвір'я та будинку позивача, оскільки тривалий час, побудоване на межі огородження, належне відповідачці, значно обмежує кількість сонячного світла, що потрапляє до його двору та будинку, до 11 години фактично сонце на цю ділянку його домоволодіння не попадає, із-за чого, з боку огородження відповідачки, в нього на дільниці нічого не росте, оскільки не має сонячного світла, а в середині житлового будинку, в кутах, стала накопичуватись волога та з'явилась цвіль, чого раніше в його будинку не було, із-за чого він змушений періодично здійснювати заходи щодо вентиляції приміщень будинку та знешкодження цвілі; стосовно цих тверджень будь-яких доказів не представлено і, навпаки, сам позивач надав докази, які спростовують його твердження, оскільки з наданого ним фото (а.с.161 т.1) видно, що між огородженням та його будинком ростуть трав'янисті рослини;

- із-за того, що господарські будівлі відповідачки розташовані ближче до його житлового будинку, ніж це визначено в державних будівельних нормах, значно погіршилось його самопочуття, оскільки все, що робиться у зазначеній вище будівлі, належній відповідачці, добре чути в нього як на подвір'ї, так і в самому будинку, в тому числі й сторонні запахи, що позбавляє його можливості нормального відпочинку та сну; на підтвердження цих фактів позивач жодних доказів не надав, також не вказав, який характер шуму та запаху, що доносяться з господарської будівлі відповідача, і які, начебто, чути на його подвір'ї та в будинку;

- добудована у висоту будівля сараю, що належить відповідачці, порушує також й протипожежні норми, що додає йому додаткових підстав весь час переживати за збереження його майна від можливої пожежі; стосовно того, що саме висота будівлі сараю, належного відповідачу, порушує протипожежні норми доказів не надано, проте, враховуючи відстань від місця розташування сараїв до будинку, належного позивачу, слід визнати, що є порушення протипожежних норм, передбачених ДБН-360-92**, проте мова йде тільки про місце розташування цих спірних забудов, яке не змінювалося після 1985 року, коли вони були в попередньому варіанті забудови внесені до технічного паспорту житлового будинку і стосовно яких було вже прийняте рішення Вільногірського міського суду від 05.09.2004 р. про відмову у знесенні сараїв, оскільки норми ДБН-360-92** не мали зворотної дії;

- на цей час висота зазначеної будівлі - сараю, становить 2,75 метри, довжина - 7,5 метри, більш того, дах сараю, складений та змонтований із шиферу, на 0.5 метри заходить безпосередньо на його сторону домоволодіння й фактично вся ділянка, що знаходиться під шифером зазначеної будівлі весь час на протязі доби знаходиться у тіні; стосовно тверджень, що вся ділянка, що знаходиться під шифером сараю, весь час на протязі доби знаходиться у тіні, позивач належних доказів не надав, тобто невідомо, яким чином було встановлено, що шифер заходить на сторону домоволодіння позивача та на яку відстань, яку шкоду це завдає земельній ділянці чи іншому майну позивача, при цьому слід врахувати, що позивач використовував спірні огородження та сараї в своїх особистих господарських цілях, коли прибудував до огородження та сараїв свої господарські споруди (а.с.161 т.1);

- позивач тривалий час змушений захищати свої права власника домоволодіння від протиправних дій відповідачки, в зв'язку з чим, він неодноразово звертався за рахунок свого вільного часу та дозвілля до міськвиконкому та інших інстанцій й до суду; суд вважає, що позивач, згідно закону, має право на захист своїх дійсно порушених прав, проте, самі пособі, звернення до відповідних владних установ з скаргами та з позовом до суду не можуть тягти за собою моральної шкоди, оскільки таке звернення - це реалізація передбачених законом прав позивача;

- із-за перелічених вище обставини, які склалися з вини відповідачки, та її неправомірних та незаконних дій, він весь час відчуває морально-психологічний дискомфорт, перебуває у психологічно та морально напруженому стані, що значно погіршує його повсякденне та звичне йому життя, що призвело до загального погіршення його самопочуття. Таким чином, спричинену йому відповідачкою моральну шкоду він оцінює на загальну суму - 1700.00 (одна тисяча сімсот) гривень; позивач не надав будь-яких доказів стосовно свого морально-психологічного стану та погіршення його повсякденного та звичного йому життя та погіршення самопочуття, обмежившись лише власною оцінкою свого стану, та ніяким чином не обґрунтував розмір моральної шкоди;

- суд доходить висновку, що позивачем не доведено, відповідно до ст. 1163 ЦК України, ст. 104 ЗК України, наявність небезпеки його життю, здоров'ю або майну внаслідок дій відповідача на своїй земельній ділянці;

- суд доходить висновку, що з врахуванням встановлених обставин у справі та відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил до суду з позовом про перебудову або знесення самочинного будівництва має право тільки відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір, доходить висновку, що судові витрати у справі в виді судового збору за немайнові вимоги, в задоволенні яких відмовлено, - 114.70 грн., витрати позивача з оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі - 1839.00 грн., витрати позивача з оплати юридичної допомоги адвоката - 460.00 грн., витрати відповідача з оплати юридичної допомоги адвоката - 500.00 грн., слід покласти на позивача, ОСОБА_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 - 500.00 грн. для відшкодування понесених нею судових витрат в виді оплати юридичної допомоги адвоката, та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 106.20 грн., враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачено 08.50 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 07.50 грн. слід повернути позивачу, ОСОБА_1, оскільки з 01.11.2011 р. такий вид судових витрат законом не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити в зобов'язанні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Посуньки, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, яка зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_3, за власні кошти демонтувати та перенести на встановлену існуючими ДБН відстань від будинку АДРЕСА_1, належного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцю с. Глинна, Козівського району, Тернопільської області, і/к № НОМЕР_2, зареєстрованому за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1, самовільно зведені та належні відповідачу будівлі по АДРЕСА_2, а саме: огородження із шлакоблоку на суміжній з домоволодінням позивача межі зі східної сторони, довжиною 24.4 м., висотою 2.2. м., та господарську будівлю - сарай, довжиною 7.5 м., висотою 2.75 м., що також збудований на суміжній з домоволодінням позивача межі та вмонтовано в зазначене вище огородження, також зі східної сторони, що потрібно позивачеві для усунення перешкоди в здійсненні його права приватної власності на його домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відмовити в стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду внаслідок порушення його прав та інтересів, як власника домоволодіння, у розмірі 1700 грн.

Судові витрати у справі в виді судового збору за немайнові вимоги, в задоволенні яких відмовлено, - 114.70 грн., витрати позивача з оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі - 1839.00 грн., витрати позивача з оплати юридичної допомоги адвоката - 460.00 грн., витрати відповідача з оплати юридичної допомоги адвоката - 500.00 грн., покласти на позивача, ОСОБА_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 - 500.00 грн. для відшкодування понесених нею судових витрат в виді оплати юридичної допомоги адвоката, та в дохід держави України, додатково, судовий збір - 106.20 грн., враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачено 08.50 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 07.50 грн. повернути позивачу, ОСОБА_1, через Управління Державної казначейської служби України у м. Вільногірську, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37996805, надавши позивачу за його заявою оригінал квитанції № 26 від 14.06.2007 року, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області.

Копію рішення протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.