УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі :

Головуючого судді Бондаренко Ю.О.

судді: Собослой Г.Г., Ігнатюка Б.Ю.

при секретарі : Савариній Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 06 листопада 2012 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Великобичківської загальноосвітньої школи - інтернат І-ІІІ ступенів, Рахівської районної ради Закарпатської області, відділу освіти Рахівської районної державної адміністрації третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_3 про визнання наймачем житлового приміщення-квартири, -

в с т а н о в и л а :

Позовні вимоги мотивовані тим, позивач з часу свого народження разом зі своєю матір'ю проживали в АДРЕСА_1. ОСОБА_1 навчався в Ужгороді і після навчання повернувся у В.Бичків влаштувався на роботу в ЗОС І-ІІІ ступенів та продовжував проживати в квартирі. Він неодноразово звертався до директора ЗОШ. Як представника житлово-експлуатаційної організації з приводу його реєстрації, які були проігноровані. Після смерті матері він залишився проживати в спірному помешканні, сплачував комунальні послуги. Квартира перебуває у комунальній власності Рахівської районної ради, і була передана в оперативне управління відділу освіти Рахівської районної державної адміністрації, до відання якого відноситься школа. Відповідно до листа дирекції профспілкового комітету школи - інтернат від 17.05.2012 року, його було повідомлено, що рішенням спірна квартира виділена вчительці школи - ОСОБА_3, на підставі чого її було зареєстровано за цією адресою, чим були порушені його права, як мешканця цього житла. Добровільно позивач не виселявся і не має рішення суду про його виселення, тому відсутні підстави для його виселення та вселення ОСОБА_3 Позивач просив визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Великобичківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів укласти з ним договір найму житлового приміщення та договір про надання послуг з утримання будинків та споруд при будинкової території.

Рішенням Рахівського районного суду від 06 листопада 2012 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Рахівського районного суду від 06 листопада 2012 року скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд невірно трактує вимоги закону, зазначаючи, що єдиним доказом визнання ОСОБА_6 квартиронаймачем є укладений з нею договір найму, при цьому не врахував, що школа інтернат фактично виконує функцію житлово-експлуатаційної організації і за рішенням адміністрації школи та профспілкового комітету його покійній матері було надано право користування зазначеною квартирою, і у неї виникло це право з часу прийняття такого рішення, а відсутність самого договору найму свідчить про безвідповідальне ставлення школи-інтернат до виконання покладених обов'язків обов'язок підготовки якого покладається саме на житлово-експлуатаційну організацію. Судом першої інстанції, в підтвердження проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі, не взято до уваги листи підтвердження підписані сусідами, що проживають в цьому-ж будинку, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг і послуг телефонного зв'язку та покази свідків, і безпідставно зроблено висновок про те, що апелянт не проживав в спірному помешканні з 2004 року. В свою чергу відсутність реєстрації не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою яка там проживала або для відмови в цьому. Крім того положення ст.. 106 ЖК України не поширюються на службові квартири, якою є спірне помешкання.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник просили задоволити апеляційну скаргу, з підстав зазначених в ній, крім цього зазначили, що в будинку покійна мати позивача проживала з 1966 року на підставі відповідним рішенням відповідно до ст. 52 ЖК України, а позивач там проживав з народження. За час проживання ОСОБА_1 проводив ремонт покрівлі своїм коштом, декілька разів звертався до дирекції школи про його реєстрацію в будинку, однак йому відмовляли. Після закінчення навчання у вузі він повернувся в В.Бичків і два роки працював вчителем. В зв'язку з характером наступної роботи, він весь час перебуває в роз'їздах що використали відповідачі та складали акти. В квартирі залишились всі його речі, на даний час він мешкає з дружиною в квартирі своєї сестри в Ужгороді і свого житла не має.

Представник Великобичківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що ОСОБА_1 не зареєстрований у спірній квартирі та не проживав в ній, що підтверджується актами. Позивач навіть в черзі на квартиру не стоїть тому не може на неї претендувати.

ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що вона стояла на черзі на квартиру з 1987 року після того, як відповідним рішенням їй була виділена квартира, вона не може вселитись по вині позивача і тому продовжує проживати з чоловіком у літній кухні. Позивач пропонував їй вирішити конфлікт, шляхом виплати йому компенсації за відмову від претензій на квартиру, на що вона не погодилась.

Будучи допитана в якості свідка дружина позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона одружилась з позивачем в 2007 року. Після одруження вона часто їздила до ОСОБА_6 та до своєї мами, в свою чергу позивач в силу специфіки роботи не їздив з нею.

Судом першої інстанції, на підставі належних доказів встановлено, що комплекс будівель Великобичківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, зокрема будинок АДРЕСА_1 є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста Рахів Рахівського району в особі Рахівської районної ради, правовий режим майна: право оперативного управління, відділ освіти Рахівської районної державної адміністрації, тобто є комунальною власністю.В квартирі АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_6, починаючи з 1976 року по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 не укладала з Великобичківською школою - інтернат І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, що також підтверджується довідками № 168, 169 від 16.11.2011 року Великобичківської школи - інтернат І-ІІІ ступнів, згідно яких ордер на спірну квартиру ОСОБА_6 не видавався, а також договір найму даної квартири з нею не укладався. Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_6.

Наведене підтверджено матеріалами справи.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з відповідачем Великобичківською школою-інтернат, не проживає у спірній квартирі без поважних причини понад шість місяців а тому згідно ст. 71 ЖК України, втратив право користування цим житлом, крім цього позивачем не доведено що його мати ОСОБА_6, була законним наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі договору найму або ордеру.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами житлового законодавства України.

Так відповідно до вимог ст.. 61 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Необхідною підставою для укладення договору найму є ордер на житлове приміщення.

За твердженнями сторін ордер на спірну квартиру ні позивачу ні його покійній мамі не видавався.

За таких підстав при відсутності ордера вимоги позивача щодо визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1, зобов'язати Великобичківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів укласти з ним договір найму житлового приміщення не підлягає до задоволення.

Більше того з пояснення апелянта, яке підтверджено матеріалами справи, рішенням профспілкового комітету Величкобичківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів спірна квартира виділена вчительці школи - ОСОБА_3 (а.с.32,33).

Дане рішення не оспорені та не скасоване, за таких обставин право на отримання ордеру і як наслідок користування житловим приміщенням має саме ОСОБА_3

Факт того що позивач проживав з матір'ю до її смерті та залишився там проживати позивачем не доведено, натомість дані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи актами та показами свідка допитаного в суді апеляційної інстанції.

Твердження апелянта про ухилення посадових осіб від його реєстрації в квартирі матері не спростовують самого факту проживання в квартирі, без ордера та укладення договору найму.

Посилання на ст.. 53 ЖК Україну як на достатню підставу для вселення в квартиру та проживання в ній, не може бути взято до уваги, оскільки воно передує видачі громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, що зазначено в ст.. 58 ЖК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову дійшов вірного висновку про відсутність.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,218,303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 06 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді