УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 118/7662/2012 Головуючий суду першої інстанції:Берберов Д.М.

№ провадження: 22-ц/190/1971/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

"20" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Пономаренко А.В.

Суддів:Піділсної І.А., Сокола В.С.

При секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Урожайне» про стягнення частки майна у статутному капіталі з урахуванням накопиченого прибутку, заборгованості по орендній платі та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року та ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7 звернулася до суду з зазначеним позовом, який згодом було уточнено, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка у порядку спадкування за законом після смерті своїх батьків ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 року і ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року набула право власності на земельні ділянки площею 5,3012 га і 5,6471 га, які розташовані на території Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим і перебувають в оренді АТОВ «Урожайне» згідно договорів оренди земельних паїв , укладених батьками позивачки з КСП» Урожайне» 01 листопада 1999 року ,а з 06 березня 2000 року з АТОВ « Урожайне» у зв'язку з реорганізацією орендаря , також позивачці належать частки померлих батьків у статутному фонді АТОВ «Урожайне» .

В результаті невиконання орендарями КСП « Урожайне» і його правонаступником АТОВ « Урожайне» своїх обов'язків по сплаті орендної плати по обом договорам в сумі 140 грн. з 01 січня 1999 року і 882,84 грн. з 06 березня 2000 року за період з 01 січня 1999 року по 08 червня 2010 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 9049,11 грн. , а з 08 листопада 2011 року по 08 листопада 2012 року -в розмірі 1479,12 грн. ( орендна плата за період з 08 червня 2010 року по 08 листопада 2011 року сплачена) , загальна сума боргу по орендним платежам складає 10691,56 грн.

Крім того вартість частки у статутному капіталі АТОВ «Урожайне», що належала батькам ОСОБА_6 і позивачці як спадкоємцю, становить 101072,03 грн.

Вказані суми позивачка просила стягнути з відповідача на її користь, а також відшкодувати 15000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 05 лютого 2013 року зазначений позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з АТОВ «Урожайне» на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вартість частки майна у статутному капіталі у розмірі 15984 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього суду від 11 лютого 2013 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній цивільній справі про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням і ухвалою суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся з апеляційним скаргами , в яких просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати і задовольнити позовні вимоги позивачки у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування фактичних обставин справи.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що суд під час вирішення справи не дослідив у достатній мірі наявні докази і не дав їм належної правої оцінки , а також всупереч вимог процесуального закону звузив коло обставин, що підлягають доказуванню, внаслідок чого неправильно встановив вартість належної позивачці частки майна у статутному капіталі АТОВ «Урожайне», неправильно відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу і дійшов хибного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги представника позивачки підлягають частковому задоволенню з таких підстав .

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення вартості частки позивачки у статутному капіталі відповідача та відсутності правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі і відшкодування моральної шкоди.

З таким висновком суду погоджується судова колегія .

Відповідно до статті 1218 Цивільного Кодексу ( далі-ЦК) України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що батьки позивачки - ОСОБА_9 і ОСОБА_8 за життя були учасниками АТОВ «Урожайне» і власниками частки статутного фонду цього товариства у розмірі відповідно 0,35% і 0,66%, також ОСОБА_9 і ОСОБА_8 належали земельні частки (паї) розміром 5,07 в умовних кадастрових гектарах кожна, які на підставі договорів оренди від 01 січня 1999 року ОСОБА_9 і ОСОБА_8 передали в оренду КСП « Урожайне» строком на п'ять років, а 06 березня 2000 - АТОВ «Урожайне» на три роки з автоматичною пролонгацією строку дії цього договору (а.с. 96, 97).

Умовами пункту 1.4 договорів оренди від 01 січня 1999 року, укладеними між КСП «Урожайне» з ОСОБА_9 і ОСОБА_8, передбачена видача орендної плати в розмірі 70 гривень натуральною сільськогосподарською продукцією, згідно з пунктом 3 договорів оренди, укладених 6 березня 2000 року АТОВ «Урожайне» з ОСОБА_9 і ОСОБА_8, за використання вказаної в договорі земельної частки орендар сплачує орендодавцю кожен рік орендну плату з розрахунку на одну земельну частку в розмірі 441,42 грн. Форма орендної плати за оренду однієї земельної частки на 1 рік встановлюється за домовленістю сторін на певну суму орендної плати в гривнях і відображена у додатку № 1 до договору, відповідно до якого оплата за оренду землі здійснюється у натуральній формі на суму 294,28 грн.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 спадщину , в тому числі земельну частку і частку у статутному фонді АТОВ «Урожайне», прийняв, але не оформив у встановленому законом порядку її чоловік ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер і його дочці ОСОБА_6 22 червня було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні частки батьків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 відповідно до сертифікатів, виданих 10 квітня 1998 року, а 22 грудня 2011 року - свідоцтво про право на спадщину за законом на частки у статутному фонді АТОВ «Урожайне».

Крім того ОСОБА_6 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки з 08 червня 2010 року є власником в порядку спадкування земельних ділянок площею 5,3012 га та 5,6471 га відповідно, розташованих на території Урожайнівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим (а.с. 14).

Правильність викладених обставин сторонами не заперечувалася і підтверджена матеріалами справи , з яких також вбачається, що відповідач виплатив ОСОБА_6 21 лютого 2012 року 2095,26 грн. заборгованості по орендній платі з 08 червня 2010 року по 08 листопада 2011 року за виключних обставин , враховуючи її фізичне і матеріальне становище , за попередній період - до 07 червня 2010 року решту орендної плати у розмірі 6526,5 грн. АТОВ «Урожайне» вважає за неможливе виплатити у грошовій сумі, оскільки це суперечить договору оренди і поставить у нерівні умови інших орендодавців , які отримують оренду плату у натуральній формі, крім того, відповідач сплатив позивачці у добровільному порядку 4000 грн. у рахунок компенсації вартості часток її покійних батьків у статутному капіталі товариства.

На пропозицію АТОВ « Урожайне» отримати орендну плату у натуральній формі (зерном) ОСОБА_6 відповіла відмовою .

Статтями 6 та 21 Закону України « Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Оскільки умовами вищевказаних договорів оренди земельної частки (пая), на які посилається позивачка у підтвердження своїх вимог, за домовленістю сторін визначений певний порядок виплати орендної плати орендарем , а саме - тільки в натуральній формі , суд першої інстанції під час вирішення справи обґрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по орендній платі у грошовій сумі .

Правильність такого висновку суду також підтверджується ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21 березня 2012 року ( а.с.114-115), зокрема, апеляційним судом встановлено і не потребує доказування , що ОСОБА_6має право на отримання в порядку спадкування орендної плати, яка була нарахована, але не виплачена на момент смерті її батьків , а також орендної плати, нарахованої, але не виплаченої позивачці як власнику орендованих відповідачем АТОВ « Урожайне» земельних ділянок, не в грошовій, а в натуральній формі.

Пунктом «б» частини 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» №1576-XII від 19 вересня 1991 року (далі-Закон) встановлено, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК України вартість частини майна ТОВ (ТДВ), яка підлягає видачі або виплаті спадкоємцю фізичної особи-учасника у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства або відмови у прийнятті до товариства визначається на день смерті учасника (стаття 55 Закону ).

Згідно статті 55 вказаного Закону частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України,якою передбачено , що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом. При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Спадкоємець має право одержати вартість частини майна, пропорційну частці спадкодавця у статутному капіталі товариства, або за домовленістю виплата вартості частини майна може бути замінено переданням майна в натурі.

Відповідно до статей 41 і 59 вищезгаданого Закону затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) в товаристві з обмеженою відповідальністю відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Рішенням зборів учасників АТОВ «Урожайне» від 18 травня 2012 року було затверджено розрахунок вартості частки майна цього товариства , пропорційно часткам померлих учасників товариства ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у статутному капіталі, що підлягає виплаті їх спадкоємцю ОСОБА_6 на загальну суму 19 984 грн., з якої частка ОСОБА_8 визначена у 13180 грн., а частка ОСОБА_9-6804 грн. (а.с.19,90-91).

Від вступу до членів АТОВ « Урожайне» позивачка ОСОБА_6 відмовилася .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення вартості частки майна АТОВ «Урожайне» , пропорційної часті у статутному капіталі товариства померлих учасників ОСОБА_9 і ОСОБА_8, що належить спадкоємцю ОСОБА_6, в загальній сумі 19984 грн. , розрахунок якої затверджений рішенням зборів учасників товариства 18 травня 2012 року , відповідає вимогам Закону України « Про господарські товариства » і був предметом належної оцінки суду відповідно до вимог статті 212 ЦПК України .

З урахуванням добровільно сплаченої відповідачем грошової суми 4000 грн. , вартість частини майна, пропорційна частці спадкодавця ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у статутному капіталі АТОВ « Урожайне» , яка підлягає виплаті позивачці як спадкоємцю, становить 15 984грн.

Наданий представником позивачки розрахунок вартості частки майна АТОВ «Урожайне» , пропорційної частки ОСОБА_6 у статутному капіталі товариства, не заслуговує на увагу , оскільки суперечить викладеним вище доказам з боку відповідача і не доведений у встановленому законом порядку, при цьому клопотань про призначення судово-бухгалтерської експертизи для з'ясування цього питання позивачкою та її представником під час вирішення справи судом першої інстанції не заявлялося.

За вимогами закону питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до положень чинного законодавства .

За загальними правилами, встановленим статтями 23 і 1167 ЦК України, моральна шкода , завдана ушкодженням здоров'я фізичної особі , відшкодовується у повному обсязі винною особою одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Зокрема, за наявності заподіяння особі моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням характеру правопорушення , глибини фізичних та душевних страждань , погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , а також з урахуванням інших істотних обставин , вимог розумності та справедливості , як того вимагає частина 3 статті 23 ЦК України, а також роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року .

Приписами статей 10 і 60 ЦПК України встановлено обов'язок позивача за допомогою належних і допустимих доказів довести правову і фактичну підставу своїх вимог , однак усупереч наведених норм закону позивачкою не наведено переконливих доказів заподіяння їй моральної шкоди протиправними діями відповідача , у зв'язку з чим суд першої інстанції при вирішенні справи правильно виходив з безпідставності цих позовних вимог ОСОБА_6

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення повно і всебічно дослідив надані докази, оцінив обставини у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду , що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 05 лютого 2013 року без змін.

Разом з тим , постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з АТОВ « Урожайне» витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. , суд першої інстанції помилково виходив з недоведеності права позивачки на отримання компенсації за ці послуги у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи даних , що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, а також відсутністю доказів понесених ОСОБА_6 витрат на таку допомогу.

Зазначені висновки суду суперечать матеріалам справи , з яких вбачається, що представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 має юридичну освіту - диплом при здобуття ступені бакалавра юриспруденції та надавав позивачці юридичні послуги по даній справі вартістю 5000 грн. у відповідності з договором від 10 листопада 2012 року і актом виконаних послуг і розрахунків (а.с.21,133,142).

Однак суд першої інстанції не звернув на це достатньої уваги , а також неправильно відмовив в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_6 , не врахувавши положень пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України , відповідно до якого суд ухвалює додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У розумінні зазначеної правової норми питання про судові витрати обов'язкове має бути вирішене судом під час ухвалення рішення по справі або додаткового рішення , яке має відповідати загальним вимогам, встановленим для рішення суду .

Відмова в ухваленні додаткового рішення може мати місце при порушенні цього питання з інших підстав, ніж передбачених у частині 1 статті 220 ЦПК України.

Згідно частини 2 статті 79 і частини 1 статті 84 ЦПК України витрати , пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , відносяться до судових витрат і відшкодуються сторонами.

Граничний розмір таких витрат встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191- YI « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який ступив в силу в 01 січня 2012 року, зокрема, стаття 1 цього Закону передбачає , що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надає правову допомогу , у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді , що визначається у відповідному судовому рішенні .

За даними матеріалів справи (журналів судового засідання) представник позивачки ОСОБА_7 приймав участь у судових засіданнях 29 січня 2013 року і 05 лютого 2013 року протягом години у кожному, тому компенсація витрат на правову допомогу - представництво інтересів позивачки в суді становить 917,60 грн. / 458,80 грн. х 2/ ( а.с.100-101,121-122).

Доказів витрат робочого часу представника ОСОБА_6 на вчинення окремих процесуальних дій в її інтересах поза судовим засіданням (складання окремих процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо) у матеріалах справи немає, тому у задоволенні вимог позивачки про стягнення іншої частини витрат на оплату роботи ОСОБА_7 з надання юридичної допомоги слід відмовити .

За приписами пункту 2 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання , якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування .

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу припустився порушення норм процесуального закону судова колегія вважає за необхідне скасувати ухвалу Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 лютого 2013 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення і стягнути з АТОВ « Урожайне» на користь позивачки витрати на правову допомогу в сумі 917,60 гр. з відмовою в іншій частині цих вимог .

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 4 частини 1 статті 312, статтями 314 - 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року скасувати та стягнути з Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Урожайне» на користь ОСОБА_6 917,60 грн. витрат на правову допомогу, в іншій частині цих вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили у день проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді:

Підлісна І.А. Пономаренко А.В. Сокол В.С.