Головуючий суду 1 інстанції - Сбітнєв В. Є.

Доповідач - Парінова І. К.

Справа № 1203/6747/2012

Провадження № 22ц/782/1143/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Парінової І. К.,

суддів: Пащенко Л. В., Соловей Р. С.,

при секретарі - Друпповій О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 04 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а:

02 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3., який було зареєстровано 28 червня 1980 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Лотіковської селищної ради Слов'яносербського району Ворошиловградської області, актовий запис № 18.

Оскаржуваною ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 04 лютого 2013 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зупинено. Надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк для примирення у 3 місяці.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить суд скасувати зазначену ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заперечення на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу до апеляційного суду не надходили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався положенням ч. 5 ст. 191 ЦПК України, відповідно до якого у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Крім того, суд першої інстанції застосовує положення ст. 111 СК України, яке передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Вирішуючи питання про зупинення розгляду справи та надання сторонам тримісячного строку для примирення, суд першої інстанції зазначив, що сторонам потрібно надати строк для примирення, оскільки вони тривалий час перебувають у шлюбі, недовго проживають окремо один від одного, у зв'язку з чим, на думку суду, їх примирення є можливим.

Однак, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про призначення тримісячного строку для примирення, у зв'язку з тим, що вона вважає за можливе зберігти родину (а. с. 21).

Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 26 жовтня 2012 року розгляд по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зупинено. Надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк для примирення у 3 місяці (а. с. 23). При цьому сторони в судовому засіданні були відсутні. Відповідачка не вказала, яким чином вона бажає примиритися з позивачем, який в позовній заяві в категоричній формі зазначив, що примирення зі ОСОБА_3 неможливе.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом вже надавався тримісячний строк для примирення, однак подружжя не поновило сімейних стосунків, про що свідчить заява ОСОБА_2 від 30 січня 2013 року, в якій він звертає увагу суду на те, що його шлюб із відповідачем має цілком формальний характер, жодних підстав для примирення немає, вони не проживають разом із ОСОБА_3 з 1997 року, з 2010 року він перебуває у цивільному шлюбі з іншою жінкою, від шлюбу з відповідачем вони мають повнолітніх дітей, які працюють та вже мають власні родини, на підставі чого ОСОБА_2 наполягає на своєму позові та просить суд розірвати його шлюб зі ОСОБА_3

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не застосував до виниклих між сторонами правовідносин п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, відповідно до якого суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечити участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів для примирення подружжя.

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Цього судом не було зроблено.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один із них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про зупинення розгляду справи та повторне надання сторонам тримісячного строку для примирення, формально підійшов до вирішення позову про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, неповно з'ясував фактичні взаємини подружжя, причини звернення позивача до суду з даним позовом, не надав належної оцінки реальним обставинам життя подружжя, які мали бути підставою для вирішення позову про розірвання шлюбу. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ухвалою від 26 жовтня 2012 року сторонам вже надавався тримісячний строк для примирення, однак подружжя не поновило сімейних стосунків, а позивач по справі наполягає на припиненні шлюбу, що має слугувати підставою для вирішення судом справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Артемівського районного суду м. Луганська.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 04 лютого 2013 року скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до Артемівського районного суду м. Луганська.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: