АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/162/13

Номер провадження 22-ц/786/1439/2013

Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С.

Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Одринської Т.В.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 145 357 грн. матеріальної шкоди, 32 000 грн. упущеної вигоди, 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що у грудні 2012 року ОСОБА_3, який працював у позивача водієм, за відсутності на те повноважень передав керування орендованим позивачем автомобілем ОСОБА_2, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої орендований автомобіль отримав технічні пошкодження. Внаслідок простою автомобіля під час ремонту позивач як приватний підприємець не отримав доходи. Наведені обставини спричинили позивачу також моральну шкоду.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 134 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду про наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скарг слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору від 13 грудня 2011 року ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_4 належний їй вантажний автомобіль ДАФ, 2001 року випуску.

07 грудня 2012 року ОСОБА_2, керуючи вказаним автомобілем, не впорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль з'їхав з дороги і перевернувся.

Згідно звіту про оцінку майна №43 від 24 січня 2013 року величина вартості матеріального збитку, завданого автомобілю ДАФ, 2001 року випуску, становить 145 357 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши дійсні обставини справи, перевіривши доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки, а тому його відповідальність є обмеженою.

Як роз'яснено у п.7 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 1992 року, згідно ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлене належним чином, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого органу. Таким чином, ознаками наявності фактичних трудових відносин є, зокрема, виконання особою певних трудових функцій з відома власника (керівника).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши наявні у справі докази - показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснення третьої особи ОСОБА_3, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що мав місце фактичний допуск ОСОБА_2 до виконання трудових обов'язків водія, отже його відповідальність відповідно до ст.130 КЗпП України за заподіяну шкоду обмежена певною частиною заробітка працівника.

Наданий позивачем подорожній лист (а.с.96) на спростування фактичного допуску відповідача до роботи колегія суддів не може розцінювати як достатній та об'єктивний доказ, оскільки цей документ виготовлений самим позивачем, який не зміг пояснити причини неподання цього доказу суду першої інстанції. Окрім того, у суді апеляційної інстанції позивач підтвердив, що ОСОБА_3, який затвердженням позовної заяви працював у позивача водієм, також не був оформлений на роботу.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.І. Акопян

Т.В. Одринська

Копія згідно: суддя О.А. Лобов