Справа № 1007/332/2012 Головуючий у І інстанції Радзівіл А.Г.
Провадження № 22-ц/780/2089/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 4 08.04.2013
У Х В А Л А
іменем України
04 квітня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2012 року у справі за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордера на жиле приміщення та виселення із жилого приміщення, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2012 року виконком Броварської міської ради Київської області звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 8 червня 2010 року відповідачці ОСОБА_4 видано ордер від 22 червня 2010 року на заселення 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 сім'єю у складі 4 чоловік. Вказував, що дана квартира була надана на сім'ю ОСОБА_4 за умови звільнення займаної сім'єю раніше 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, про що всі, вказані в ордері особи, написали заяву. Проте відповідачка з сім'єю на протязі більше півтора року відмовляється звільнити дану квартиру, а тому рішенням виконкому Броварської міськради від 11 жовтня 2011 року скасоване попереднє рішення виконкому від 8 червня 2010 року в частині видачі ОСОБА_4 ордера. Посилаючись на ст.59 ЖК України, просив визнати недійсним ордер № 29, виданий 22 червня 2010 року на ім'я відповідачки ОСОБА_4 на зайняття квартири АДРЕСА_1, та виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 і малолітнього ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 до раніше займаного приміщення в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним ордер № 29, виданий 22 червня 2010 року на ім'я відповідачки ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 у раніше займане жиле приміщення в квартирі АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове,
- 2 -
яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що при наданні відповідачці ОСОБА_4 та членам її сім'ї жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 останні зобов'язалися звільнити займане ними жиле приміщення у квартирі АДРЕСА_1, яке після отримання ордера відмовилися звільняти, чим порушили умову надання їм житла, бо у випадку залишення відповідачам займаної раніше квартири, вони мали право на житло меншої площі. Тобто відповідачі надали виконкому неправдиві відомості при отриманні житла, що відповідно до ст.59 ЖК України є підставою для визнання ордеру недійсним і виселення відповідачки із родиною у раніше займане жиле приміщення.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст.59 ЖК України ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Відповідно до положень ст.117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинне бути надане жиле приміщення, яке вони раніше займали.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 перебувала на квартобліку у виконавчому комітеті Броварської міської ради Київської області у списку на одержання житла в першу чергу як багатодітна сім'я із 1984 року, у зв'язку з чим комісія з житлових питань виконкому Броварської міськради на своєму засіданні 20 травня 2010 року рекомендувала виконкому надати 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 сім'ї відповідачки (а.с.6).
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 8 червня 2010 року відповідачці ОСОБА_4 на сім'ю із чотирьох чоловік видано ордер № 29 від 22 червня 2010 року на право зайняття 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 із зняттям із квартобліку (а.с.8,37). Ордер на вказану квартиру був виданий ОСОБА_4 за умови звільнення її сім'єю раніше займаної квартири АДРЕСА_1, про що відповідачка та повнолітні члени її родини подали письмову заяву до виконкому (а.с.7).
Також судом встановлено, що після отримання ордера відповідачка з родиною відмовилися звільняти займану квартиру АДРЕСА_1, яка рішенням виконкому від 26 жовтня 2011 року включена до числа службових і рішенням виконкому від 9 листопада 2011 року надана працівнику КП «Служба замовника» ОСОБА_6, який 17 листопада 2011 року отримав ордер на цю квартиру (а.с.9).
- 3 -
Натомість з ініціативи та згоди відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 у жовтні 2010 року була зареєстрована дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_7, яка у 2011 році зареєструвала в цій квартирі свого сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується наявною у справі довідкою форми 3.
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин з огляду на надання відповідачами неправдивих відомостей про звільнення ними раніше займаного жилого приміщення, що слугувало підставою надання 3-х кімнатної квартири, а не житла меншої площі у випадку залишення відповідачам займаної раніше квартири, суд обгрунтовано задоволив позов, визнав недійсним ордер та згідно ст.117 ЖК України виселив відповідачів у раніше займане ними жиле приміщення.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом прав малолітнього ОСОБА_3, що виразилося у вирішенні спору у відсутність представника органу опіки і піклування та представника служби у справах дітей необгрунтовані. При розгляді справи в судовому засіданні була присутня мати малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2, яка відповідно до положень ст.242 ЦК України та ст.39 ЦПК України є законним представником свого малолітнього сина і закон надає їй всі необхідні повноваження для захисту прав та інтересів свого сина в суді, а відтак права малолітнього ОСОБА_3 порушені не були, бо його інтереси захищала мати.
Посилання апелянта на те, що участь органу опіки та піклування у розгляді даної справи є необхідною відповідно до ст.19 СК України безпідставні, поскільки дана стаття передбачає обов'язкову участь представника органу опіки і піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини саме між батьками, а не в інших випадках, як помилково вважає апелянт.
Крім того, права малолітнього ОСОБА_3 не порушені, бо суд виселив його як і інших членів родини до раніше займаного житла, а не здійснив виселення без надання іншого житла.
Доводи апелянта щодо того, що у спірній квартирі проведений поточний ремонт, який неможливо відокремити без заподіяння шкоди не мають правового значення для вирішення спору про визнання ордеру недійсним і виселення до раніше займаного приміщення.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________