Справа № 1003/13540/12 Головуючий у І інстанції Кошель Б.І.

Провадження № 22-ц/780/2105/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 05.04.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

4 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнив і мотивував тим, що 26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальниці кредит на споживчі цілі в розмірі 1200000 грн. строком на 15 років із сплатою за користування коштами плаваючої процентної ставки. Поручителем позичальниці є співвідповідач ОСОБА_3, який за договором поруки від 26 листопада 2007 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору. Зазначав, що за умовами кредитного договору ОСОБА_2 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість по кредиту і відсоткам. Письмова вимога банку про дострокове погашення боргу відповідачами не виконана.

Зазначав, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло прав кредитора у даному зобов'язанні на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 березня 2011 року, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України та умови кредитного договору, просив достроково стягнути солідарно із відповідачів на користь товариства борг за кредитом станом на 10 грудня 2012 року в розмірі 7368189,77 грн., з яких 1039999,92 грн. - тіло кредиту, 639517,22 грн. - відсотки, 5688672,63 грн. - пеня та судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг за кредитним договором в розмірі 1684517,14 грн. та судові витрати в сумі 3219 грн. В решті позову відмовлено.

- 2 -

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги товариства задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачка отримала в банку на споживчі цілі кредит готівкою в розмірі 1200000 грн. строком на 15 років із сплатою за користування коштами плаваючої відсоткової ставки (а.с.9-13). Повернення кредиту згідно п.1.5.1 кредитного договору було передбачено шляхом внесення позичальницею щомісячних платежів за кредитом і відсотками відповідно до графіку платежів (а.с.145-151). Згідно п.1.9 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі, при цьому зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту настає з дати відправлення банком на адресу боржника відповідної вимоги та повинно бути виконане боржником протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги.

Поручителем позичальниці є співвідповідач ОСОБА_3, який за договором поруки від 26 листопада 2007 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору (а.с.15).

Встановлено, що позичальниця ОСОБА_2 порушила обов'язки по поверненню кредиту, погашала кредит нерегулярно, а з грудня 2009 року припинила погашення кредиту, має прострочену заборгованість (а.с.65). Письмова вимога банку про необхідність дострокового поверенння кредиту протягом 30 днів із дати її одержання, направлена банком відповідачам 8 лютого 2010 року та отримана ними, останніми не виконана (а.с.160).

Також, судом встановлено, що 18 березня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк відступив товариству право вимоги за рядом кредитних договорів, в тому числі за кредитним договором, укладеним 26 листопада 2007 року з позичальницею ОСОБА_2 (а.с.23-30). Згідно п.4.1 договору банк передав товариству всі кредитні документи, що підтверджують права нового кредитора і обов'язок боржника, а також направив позичальниці і поручителю повідомлення від 7 квітня 2011 року про відступлення права вимоги за кредитним договором, зазначивши про необхідність виконання всіх зобов'язань по кредиту на користь товариства (а.с.31-32).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

- 3 -

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для дострокового стягнення на користь нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми боргу в повному обсязі.

Крім того, стягуючи борг за кредитним договором лише із позичальниці ОСОБА_2 та відмовляючи у стягненні коштів із поручителя ОСОБА_3, суд виходив з того, що на підставі ч.4 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_3 припинилася.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Поскільки банк 8 лютого 2010 року направив боржнику і поручителю досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитом протягом 30 днів із дня її отримання та не пред'явив у встановлений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк вимогу до поручителя, то суд правильно відмовив у стягнені коштів із поручителя у зв'язку із припиненням договору поруки.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно п.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З огляду на те, що позичальниця ОСОБА_2 не виконує своїх обов'язків по поверненню кредиту і має прострочену заборгованість, суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність захисту прав нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та дострокового стягнення на його користь боргу за кредитним договором від 20 лютого 2008 року.

Проте, задовольняючи позов частково і зменшуючи розмір пені до 5000 грн., суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зменшуючи розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, суд керувався заявою відповідча ОСОБА_3 щодо необхідності застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені. При цьому суд не звернув увагу, що заява про застосування строку позовної давності і заява про зменшення пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України не є тотожними заявами, є різними за своїм змістом та правовими наслідками. Крім того, суд не врахував, що відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України право розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд належить виключно особі, яка бере участь у справі. Отже будь-які заяви ОСОБА_3 щодо предмета спору можуть стосуватися лише його прав та обов'язків як учасника справи. З огляду на те, що у позові до ОСОБА_3 відмовлено, то підстав враховувати його заяву у суду не було, бо його права не порушені.

- 4 -

Фактично суд за власною ініціативою зменшив розмір пені, що суперечить вимогам процесуального закону.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає зміні.

Поскільки позичальниця ОСОБА_4 участі у судовому засіданні не брала, заяв про зменшення пені не робила, то колегія суддів стягує із відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» борг за договором позики в повному обсязі в розмірі в розмірі 7368189,77 грн., з яких 1039999,92 грн. - тіло кредиту, 533922,80 грн. - відсотки, 5688672,63 грн. - пеня та стягує судові витрати.

Колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні посилання апелянта ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, вирішивши питання про припинення договору поруки, хоча ОСОБА_3 таких позовних вимог не заявляв.

Питання припинення договору поруки врегульоване законом, зокрема ч.4 ст.559 ЦК України, яка визначає умови за наявності яких договір поруки пипиняється. Відповідно суд при вирішенні спору про стягнення боргу з поручителя має застосувати дану норму закону вне залежності від заявлення позову з цього приводу.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки не припинив свою дію і борг за кредитом підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно не грунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо припинення договорів поруки суд має враховувати, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За змістом наведених вище роз'яснень Пленуму ВССУ у випадку зміни строку виконання зобов'язання та пред'явлення вимоги до поручителя про дострокове повернення кредиту, банк може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

- 5 -

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 травня 2012 року при розгляді справи № 6-33цс 12, предметом якої був спір про припинення договору поруки у зв'язку із зміною кредитором строку виконання основного зобов'язання. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі зміни банком відповідно до умов кредитного договору строку виконання основного зобов'язання, шляхом пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів можуть бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку. У випадку незаявлення такої вимоги порука припиняється відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із невиконням позичальницею ОСОБА_4 умов кредитного договору і наявністю простроченої заборгованості, банк відповідно до п.1.9 кредитного договору 8 лютого 2010 року направив позичальниці і поручителю листа про дострокове повернення кредиту. Отже банк відповідно до умов кредитного договору змінив строк виконання зобов'язання, яке повинно бути виконане боржниками протягом 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги.

Поручитель ОСОБА_3 надав до суду вказаного листа, отриманого ним в лютому 2010 року, та повідомив суд, що протягом 30 днів з моменту отримання листа він зобов'язання не виконав. В той же час позов до суду пред'явлений новим кредитором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» лише у серпні 2012 року.

З огляду на те, що кредитор не пред'явив поручителю ОСОБА_3 вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, то відповідно до приписів ч.4 ст.559 ЦК України порука ОСОБА_3 припинилася, а відтак у поручителя відсутній обов'язок по поверненню кредиту.

З урахуванням наведеного, викладені вище доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2013 року в частині розміру стягнутого за кредитним договором боргу змінити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» борг за кредитним договором в розмірі 7368189 гривень 77 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________